Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №338/555/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/555/26

Провадження №2-а/338/6/26

14 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанськмй районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмич Оксана Іванівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

15 квіня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмич Оксана Іванівна, через систему «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R464352 від 06 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, та про закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 09 квітня 2026 року на Укрпошті ОСОБА_1 отримав постанову № R464352 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 06 квітня 2026 року.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку з цим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено штраф у сумі 17 000 грн.

Позивач із зазначеною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена без достатніх правових і фактичних підстав.

Представник позивача зазначає, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 не вручалась і не надсилалась, а позивач її не отримував ні засобами поштового зв`язку, ні будь-яким іншим способом. Позивачу не було відомо, у який саме строк, у яке місце та з якою метою він мав з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено дату складання або направлення повістки, її номер, спосіб вручення чи направлення, конкретні дату, час і місце, куди позивач нібито повинен був прибути, а також не наведено доказів того, що така повістка була належним чином вручена або направлена позивачу.

Представник позивача також посилається на те, що ОСОБА_1 з 2016 року має третю групу інвалідності, отримує пенсію по інвалідності, переніс інфаркт міокарда зі стендуванням та два інсульти. Згідно з військово-обліковим документом «Резерв+» щодо нього відображено наявність відстрочки від призову під час мобілізації до завершення мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також зазначено, що його дані уточнено вчасно.

На думку позивача, відповідач не довів факту належного виклику його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не підтвердив факту отримання ним повістки або відмови від її отримання, не встановив наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, не забезпечив дотримання його процесуальних прав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, представник позивача вказує, що постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки має загальний характер, не містить конкретного опису обставин правопорушення, не містить відомостей про докази, на підставі яких посадова особа дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме по собі зазначення у постанові про неприбуття за викликом не є доказом винуватості особи.

У зв`язку з наведеним позивач просить скасувати постанову № R464352 від 06 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має статус юридичної особи публічного права.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі направлено учасникам справи у встановленому законом порядку.

У встановлений судом строк відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови суду не надали, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду не подали.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що справа належить до категорії справ з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також враховуючи положення статті 286 КАС України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Неподання відповідачами відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не є самостійною підставою для автоматичного задоволення позову, однак відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідачів як суб`єктів владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення. Тому суд перевіряє законність постанови № R464352 від 06 квітня 2026 року за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 06 квітня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R464352 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено те, що ОСОБА_1 «не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з тим оскаржувана постанова не містить відомостей про дату, номер та зміст повістки, за якою позивач нібито мав прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не містить відомостей про конкретні дату, час і місце, куди позивач був викликаний, не містить опису способу вручення або направлення повістки, а також не містить посилання на докази, якими підтверджено факт належного оповіщення позивача.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами можуть бути протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення потерпілих і свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, інші документи.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Отже, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності має містити не формальне посилання на норму закону, а конкретний опис фактичних обставин, які утворюють склад адміністративного правопорушення, а також посилання на докази, на підставі яких посадова особа дійшла висновку про винуватість особи.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, а тому для правильного вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено, в чому конкретно полягало таке порушення, якими доказами це підтверджується, а також чи мала особа реальну можливість виконати відповідний обов`язок.

В оскаржуваній постанові зазначено лише загальне посилання на статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Тобто обов`язок особи з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки пов`язується із наявністю належного виклику, здійсненого у визначеному законом порядку, та із зазначенням у повістці конкретних строку і місця прибуття.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, передбачає, що виклик громадян до районних, міських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється шляхом вручення або надсилання повістки.

Пунктом 41 цього Порядку визначено належні способи підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, відеозапис відмови особи у спілкуванні з уповноваженою особою, а у випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку — належні поштові докази її вручення, відмови від отримання або інші докази, які у передбаченому законом порядку підтверджують належне повідомлення особи.

У цій справі відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 було вручено або надіслано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріали справи не містять особистого підпису позивача про отримання повістки, доказів надсилання повістки засобами поштового зв`язку, доказів вручення такої повістки, доказів відмови позивача від її отримання, акта про відмову від отримання повістки, відеозапису вручення повістки чи відмови від її отримання.

Надіслання позивачу поштовим зв`язком уже винесеної постанови про адміністративне правопорушення не є доказом належного попереднього виклику позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не підтверджує факту вручення йому повістки.

Більше того, сама оскаржувана постанова не дає можливості встановити, коли саме мала відбутися явка позивача, за якою повісткою, куди саме він повинен був прибути, яким способом його було повідомлено та коли саме відбулося адміністративне правопорушення.

Відсутність у постанові таких відомостей є істотною, оскільки унеможливлює перевірку як факту наявності об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, так і дотримання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною дев`ятою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Оскільки оскаржувана постанова не містить конкретної дати вчинення правопорушення, дати повістки, дати її вручення чи направлення, а також дати, коли позивач нібито не прибув за викликом, із її змісту неможливо перевірити дотримання посадовою особою відповідача строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Суд також враховує, що відповідно до військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 07 квітня 2026 року, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має звання солдата, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», має третю групу інвалідності, а його дані уточнено вчасно - 24 грудня 2024 року.

Наявність у позивача відстрочки сама по собі не звільняє його від усіх обов`язків, пов`язаних із військовим обліком, у тому числі від обов`язку з`явитися за належним викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Разом із тим така обставина має істотне значення для повного та об`єктивного з`ясування справи, зокрема для оцінки статусу особи, її вини, мети виклику, змісту обов`язку, який нібито нею порушено, та наявності підстав для адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова не містить жодної оцінки зазначеним обставинам, не містить відомостей про те, чи перевіряла посадова особа відповідача актуальні дані позивача у відповідних реєстрах, чи враховувала наявність у нього відстрочки, третьої групи інвалідності та своєчасно уточнених облікових даних.

Таким чином, суд доходить висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, як цього вимагає стаття 245 КУпАП та стаття 280 КУпАП.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою провадження, а також оскаржити постанову по справі.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, був присутній під час її розгляду, мав можливість надати пояснення, заявити клопотання, подати докази або скористатися правовою допомогою.

В оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача про отримання її копії в день винесення постанови, а сама постанова була направлена йому поштовим зв`язком. Це додатково підтверджує, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута без належного забезпечення процесуальних прав особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи є воно обґрунтованим, добросовісним, розсудливим, пропорційним і прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається саме на відповідача.

При цьому суд враховує, що ухвалою від 16 квітня 2026 року до участі у справі як співвідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є його структурним підрозділом, а ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус юридичної особи публічного права.

Незважаючи на залучення співвідповідача та надання відповідачам строку для подання відзиву, жоден із відповідачів не подав до суду доказів, які б підтверджували факт належного вручення або направлення ОСОБА_1 повістки, факт його обізнаності про конкретні дату, час і місце прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідачами також не доведено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було дотримано вимог статей 245, 268, 280, 283 КУпАП.

У цій справі оскаржувана постанова фактично містить лише загальне формулювання про неприбуття позивача за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак не містить доказового обґрунтування цього висновку.

У силу принципу презумпції невинуватості, який застосовується і в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність винесення постанови № R464352 від 06 квітня 2026 року, а також не довів наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмич Оксана Іванівна, підлягає задоволенню, постанова № R464352 від 06 квітня 2026 року - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про сплату судового збору.

З огляду на задоволення адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги № 06/04-26 від 14 квітня 2026 року, акт приймання-передачі грошових коштів від 15 квітня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 15 квітня 2026 року за вказаним договором.

Разом з тим суд враховує, що сам по собі факт укладення договору про надання професійної правничої допомоги та визначення у ньому розміру гонорару адвоката не є безумовною підставою для покладення на іншу сторону обов`язку компенсувати такі витрати у повному обсязі. При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен перевірити їх реальність, необхідність, розумність та співмірність із предметом спору, складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, а також значенням справи для сторони.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа належить до категорії адміністративних справ щодо оскарження постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, не є справою значної складності, не потребувала проведення судових засідань з участю сторін, допиту свідків, призначення експертиз чи дослідження значного обсягу доказів.

Предмет спору є типовим для цієї категорії адміністративних справ та полягав у перевірці правомірності постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, зокрема щодо наявності належних доказів вручення повістки, дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та доведеності складу адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що відповідачами відзив на позовну заяву не подавався, заперечення проти позову не надавалися, будь-які клопотання процесуального характеру не заявлялися, що об`єктивно зменшило обсяг процесуальної роботи представника позивача у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт, розгляд справи у письмовому провадженні, критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд доходить висновку, що заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн є завищеним і неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, до 3 000 грн, що відповідатиме критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

З урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , а останній має статус юридичної особи публічного права, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмич Оксана Іванівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R464352 від 06 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Кузьмич Оксана Іванівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 76019, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Військових Ветеранів, 12, офіс 31.

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: м. Івано-Франківськ.

Суддя