Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №584/234/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/234/26

Провадження № 3/584/149/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Токарєв С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Путивль справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586446 від 08.02.2026, - 08.02.2026 о 20 год. 08 хв. в м. Путивль по вул. Вознесенській, 40 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про відкладення розгляду справи перед судом не клопотав.

В силу положень ст. 268 КУпАП неприбуття ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Сопова В.С. в судовому засіданні зазначила, що наявні в матеріалах докази не містять відомостей, які б підтверджували вину її підзахисного у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відеозаписи додані до протоколу не містять відомостей про те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст.247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Відповідно до вимогп. 2.5. Правил дорожнього руху, які затверджено постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що інкримінуються ОСОБА_1 може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Згідно п.1.10. Правил дорожньогоруху водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Визначення терміну "керуванняя транспортним засобом" було наведено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, у п. 38 постанови Верховного Суду у справі № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу».

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом та відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_2 станом на 20 год. 08 хв. 08.02.2026 в м. Путивль по вул. Вознесенська, 40.

Як вбачається зі змісту відеозапису, який було досліджено безпосередньо в судовому засіданні, на вказаному відеозаписі, котрий було здійснено 08.02.2026 з 20:07:50 по 20:08:29 зафіксовано рух та зупинку автомобіля ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_2 При цьому, зміст вказаного відеозапису не дозволяє ідентифікувати особу, яка керувала зазначеним транспортним засобом у вказаний проміжок часу.

Подальший відеозапис розпочинається о 20:09:57 08.02.2026 та на вказаному відеозаписі зафіксовано автомобіль ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_2 , який не рухається та у салоні якого на водійському сидінні нікого немає.

При подальшому дослідженні відеозапису встановлено, що на ньому зафіксовано процедуру офомлення працівниками поліції протоколу відносно ОСОБА_1 . На вказаному відеозаписі ОСОБА_1 , який перебував на передньому пасажирському сидінні у салоні автомобіля ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_2 , категорично заперечував факт керування ним вказаним транспортним засобом. При цьому, син ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який також перебував на місці події, стверджував, що вказаним транспортним засобом керував саме він.

Таким чином, у даному випадку сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про те, що у даному конкретному випадку не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, викладене дає підстави для висновку про необхідність закриття провадження у цій справі згідно із п. 1ч. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись статями 247, 284 КУпАП України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.М.Токарєв