Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №523/21730/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/21730/25

Провадження №2/523/2829/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді – Бокова О.М.,

за участі секретаря судового засідання – Шаріпової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 7, в м.Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми боргу, посилаючись на те що 27.10.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписали договір позики. За вказаним договором позивач передав у власність відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 4000 доларів США грн, що станом на день підписання договору за курсом Національного банку України (100 доларів США = 26,42 гривень) є еквівалентом 105680 гривень, які остання повинена була повернути до 27.10.2022 року.

Посилаючись на недотримання відповідачем умов договору, просив стягнути з урахуванням частково сплачених грошових коштів за договором позики від 27.10.2021 року в загальній сумі 4047,08 доларів США, які складаються з основної суми позики в сумі 3716 доларів США, та трьох відсотків річних за користування коштами в сумі 331,08 доларів США., а також просив стягнути витрати понесені на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 22.10.2025 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав, а також просив розгляд справи проводити без його участі та не заперечував щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.10.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4000 доларів США, що станом на день підписання договору за курсом Національного банку України (100 доларів США = 26,42 гривень) є еквівалентом 105680 грн., які остання повинна була повернути до 27.10.2022 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору 02.01.2025 року відповідачем було повернуто частину позики в сумі 12000 грн., що станом на день повернення за курсом Національного банку України (100 доларів США = 42 гривні) є еквівалентом 284 долара США.

За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, в обумовлений сторонами в договорі строк відповідач позичені грошові кошти не повернув.

Причини невиконання грошового зобов`язання та цільове використання позичених грошових коштів правового значення для розгляду справи по суті не мають.

Згідно умов договору позики, позивач має право стягнути з боржника три проценти річних. Разом з тим, починаючи з 28.10.2022 року по 15.10.2025 року відповідач свої зобов`язання за договорами позики в повному обсязі належним чином не виконала, внаслідок чого на момент звернення позивача з позовною заявою утворилася заборгованість в загальній сумі 4047,08 доларів США, яка складається з основної суми позики в сумі 3716 доларів США та трьох відсотків річних за користування коштами в сумі 331,08 доларів США.

Правовідносини сторін виникли з зобов`язального права та регулюються главою 71, розділом ІІІ, Книгою 0, зокрема статтею 1046 ЦК України, якою передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, розписка як документ, або договір, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Факт отримання грошових коштів при розгляді справи не оспорювався. Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення договору позики, отримання грошових коштів боржником, погодження сторонами всіх істотних умов договору позики.

Згідно ч.2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Тобто, кредитор має виконати свій обов`язок з повернення боргового документа, або видачі розписки при неможливості повернення боргового документа під час прийняття виконання.

Зміст розписки про одержання виконання у ст.545 ЦК України не встановлений. В ст. 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржника, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником свого обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язки решти солідарних боржників перед кредитором.

Аналізуючи пред`явлений позивачем борговий документ, судом встановлено, що договір позики містить відомості щодо отримання відповідачем – ОСОБА_3 від позивача грошових коштів у позику, тобто підтверджує факт передачі коштів 27.10.2021 року, а також у ній йдеться про зобов`язання відповідача повернути позивачу позичені грошові кошти, а отже містить підтвердження наявності між ними правовідносин за договором позики.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору позики, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання. Даних про належне виконання відповідачем умов договору позики суду не надано, а також не надано жодних даних на спростування існуючих правовідносин чи будь-яких доказів у цивільному спорі.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачів заборгованості за договором позики, про визнання договору недійсним відповідачем не заявлялось, відтак позов підставний та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень частини 2 статті 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлені Декретом від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України (затверджено постановою Правління Національного банку України (далі НБУ) від 30 травня 2007 р. № 200; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923), Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджено постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343) та іншими документами.

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 статті 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на зміст зазначеної статті, суд дійшов висновку про стягнення грошової суми в іноземній валюті із зазначенням в резолютивній частині рішення розміру суми, що підлягає стягненню, в іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У даній справі позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8000 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Одночасно суд зважує на ту обставину, що відповідачем не оспорювався вказаний розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, який є співмірним зі складністю даної справи, наданим адвокатом часом та обсягом послуг, відповідає критерію реальності та розумності таких витрат, й всупереч вимог статті 12, 13, 81, частини шостої статті 137 ЦПК України відповідачем нічим не спростований.

Також на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 1683,99 грн.

Керуючись ст.ст.525, 533, 549, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 141, 200, 206, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє Панфілова Ілона Ігорівна до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), грошові кошти за договором позики від 27.10.2021 року в загальній сумі 4047 (чотири тисячі сорок сім) доларів США 08 центів, які складаються з основної суми позики в сумі 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) доларів США, та трьох відсотків річних за користування коштами в сумі 331 (триста тридцять один) долар США 08 центів.

Стягнення заборгованості зазначеної в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день здійснення платежу.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) гривні 99 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 07.05.2026 року.

Суддя О.М.Боков