Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №947/18275/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/18275/26

Провадження № 2-а/947/158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді Мальованого В.О. за участі секретаря Кочіашвілі А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №R505200 від 27.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позову зазначено , що 27 квітня 2026 року Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено Постанову № R 505200, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн. Згідно постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 - порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач не погоджуюсь з даною постановою, вважаю її незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим , що постанові від 27.04.2026 № R 505200 відсутні дані про те, у який саме спосіб повістка адресована ОСОБА_1 , чи вона була спрямована на його адресу або вручена особисто. При цьому, ОСОБА_1 , має зареєстровану адресу проживання, і впевнений, що ніякі повістки на неї не надходили. Окрім того ніяких повідомлень з Укр. пошти з цього приводу також не надходило. Вважає постанову № R 505200 від 27.04.2026 незаконною та необґрунтованою, оскільки її винесено за результатами неповного й необ`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та просить її скасувати провадження у справі закрити . Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 04 травня 2026 року було відкрито провадження ухвалено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач подав до суду заяву про розгляд адміністративного позову в його відсутність, на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав, зазначених у позові. Представники відповідача в судове засідання не з`явилися , відзиву на позов не надали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до наступного висновку . В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 19 травня 2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Згідно ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон № 3543-XII) громадяни зобов`язані, зокрема: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України- за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 . Під час вручення повістки здійснюється фото-, і відео фіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото та відео фіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. У разі вручення повістки з належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1) особистий підпис про отримання повістки; 2) відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2) а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (пункт 41 Порядку № 560). Отже особистий підпис про отримання повістки є один з способів підтвердження вручення повістки або ознайомлення з її змістом. Відеозапис є альтернативним способом доведення, якщо особистий підпис відсутній або виникає спір щодо особи, яка поставила підпис на повістці. Судом встановлено, що 27 квітня 2026 року Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено Постанову № R 505200 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 - порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Разом з тим у постанові відсутні відомості на яку саме дату був викликаний ОСОБА_1 згідно повістці, не визначено у зв`язку із чим така повістка виносилось. Також відсутні докази і про направлення вказаної повістки за місцем проживання або роботи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст..283 КУпАП постанова серед іншого має містити відомості про дату час , місце вчинення адміністративного правопорушення , опис обставин встановлених під час розгляду справи. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. При цьому, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а факт визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів винуватості такої особи не є належною та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Обов`язок доказування всіх елементів складу адміністративного правопорушення покладено на орган, який веде провадження. Належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем стороною відповідача до суду не надано. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а. На підставі всебічного дослідження матеріалів справи суд встановив, що позов підлягає задоволенню, а постанова № R505200 від 27.04.2026 року скасуванню. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, у даному разі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.

Керуючись ст. 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № R505200 від 27.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві ) гривень 48 коп. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя В. О. Мальований