Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №947/64/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/64/26

Провадження № 1-кп/947/659/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001318 від 03.11.2025 року відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке Любашівського району Одеської області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Троїцьке Любашівського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньої освітою, неодружений, не працевлаштований, військовослужбовець в\ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 01.11.2025 року, приблизно о 00 годин 05 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 6 потерпілий ОСОБА_8 намагався викликати собі таксі по телефону. Після невдалих спроб останній почав рукою зупиняти попутний транспорт з метою доїхати додому.

У цей момент він побачив двох хлопців, якими виявилися ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які стояли біля транспортного засобу марки Toyta «Prius» сірого кольору та перебували в стані алкогольного сп`яніння.

Водій автомобіля ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_8 довести його до місця мешкання на що останній погодився та сів на заднє пасажирське сидіння транспортного засобу марки Toyta «Prius», з державним номером НОМЕР_2 .

Далі ОСОБА_10 рухаючись за кермом транспортного засобу марки Toyta «Prius» з державним номером НОМЕР_2 користуючись нагодою, що ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп`яніння, вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 , з метою викрадення майна пасажира ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану,веденого, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102- ІХ (зі змінами), усвідомлюючи протиправний та суспільно – небезпечний характер своїх злочинних дій, ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Дм. Донського, 3, зупинив транспортний засіб та голосно повідомив ОСОБА_9 про необхідність застосування активних дій по відношенню до ОСОБА_8 , що полягали у відкритому викраденні його майна, поєднаного з насильством.

Почувши про наміри останніх ОСОБА_8 відкрив двері автомобіля та почав тікати, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою доведення злочинного умислу до кінця побігли за ним.

Приблизно о 00 годині 21 хвилин, наздогнав ОСОБА_8 біля будинку №1 по вулиці Квіткова у м. Одесі, з метою відкритого викрадення його золотого ланцюжка на шиї, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повалили його на землю та почали вдвох наносити йому хаотичні удари кулаками та ногами в область голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: синців на нижній повіці правого ока, в лівій навколо орбітальній ділянці, на лівому стегні, садна в правій скроневій ділянці, на спинці носу, в лобній ділянці зліва, в лівій скроневій ділянці, на лівій кисті, садна на кінчику язика по центру, які виносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку із тим,, що ОСОБА_8 почав чинити опір ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не змогли заволодіти цим майном.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою заволодіння будь яким іншим майном потерпілого, всупереч волі ОСОБА_8 коли ОСОБА_10 продовжував наносити йому тілесні ушкодження, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою реалізуючи спільний злочинний умисел на відкрите заволодіння майном обшукав його кишені та відкрите викрав мобільний телефон марки IPhone 16 Pro «Titanium Black» IMEI – НОМЕР_3 , пам`ять 256 ГБ, з сім картою НОМЕР_4 , вартістю 50 299 гривень та вісім кубиків собачого корму, які не становлять матеріальної цінності для потерпілого.

В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинили майнову шкоду потерпілому на загальну суму 50 299 гривень.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, визнав повністю, пояснив, що 01.11.2025 року він разом з ОСОБА_10 їхали на автомобілі марки Toyta «Prius», за кермом автомобіля був ОСОБА_10 , на вулиці Рішельєвської в місті Одесі їх зупинив потерпілий, попросив відвезти додому, вони погодилися, але їм прийшло на думку заволодіти його майном, зупинили автомобіль, намагалися відібрати речі потерпілого, він вибіг з автомобіля і побіг. Вони його наздогнали, почали бити ногами та руками, забрали мобільний телефон, з місця вчинення злочину зникли. У скоєному щиро кається, відшкодував матеріальну шкоду спричинену потерпілому, просив суворо його не карати.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, визнав повністю, пояснив, що 01.11.2025 року він разом з ОСОБА_9 їхали на автомобілі марки Toyta «Prius», автомобілем керував він, коли вони знаходились на вулиці Рішельєвська в місті Одесі, потерпілий попросив його відвезти довести до місця мешкання, вони погодилися, але вирішили скористатися перебуванням потерпілого в стані алкогольного сп`яніння для заволодіння його особистим майном. З цією метою вони зупинили автомобіль, намагалися активними діями заволодіти речами потерпілого, але потерпілий відкрив двері автомобіля, почав бігти, вони його наздогнали, повалили на землю, почали бити його по голові ногами та руками, в цей час ОСОБА_9 дістав з кишені потерпілого мобільний телефон, з викраденим майном вони зникли з місця вчинення злочину. У скоєному щиро кається, відшкодував матеріальну шкоду спричинену потерпілому, просив суворо його не карати.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що подія відбувалася 01.11.2025 року у нічній час доби, він перебуваючи на вулиці Дерібасівській, біля магазину «Обжора», побачив автомобіль марки «Toyta «Prius», який стояв, в ньому був водій та пасажир, він їх впізнав в залі суду, як обвинувачених по справі, домовився з ними про вартість поїздки додому, у розмірі 1000 гривень. Приїхали на 10 станцію Фонтана, вулиця Дм. Донського біля магазину «Сільпо», він знаходився в стані алкогольного сп`яніння, почув, як один із хлопців запропонував іншому, вдарити його, відібрати ланцюжок. Коли зупинилася машина, відкрились двері, вони вийшли, він в цей час також вийшов з інших дверей автомобіля, почав бігти, обвинувачені побігли за ним, догнали через сто метрів, він впав на землю, обвинувачені почали бити його ногами, намагаючись зірвати з нього ланцюжок, але не змогли. Обвинувачені відібрали у нього мобільний телефон, та поїхали з місця події. Також, потерпілий ОСОБА_8 надав до суду заяву про відшкодування йому в повному обсязі матеріальної шкоди обвинуваченими у розмірі 3 000 доларів США, претензії матеріального характеру до обвинувачених у нього відсутні, просив їх суворо не наказувати, обвинувачені перебувають під вартою де який час, все усвідомили.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повністю визнали свою вину у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та допитом потерпілого ОСОБА_8 , дослідженням матеріалів характеризуючи їх особи.

Прокурор в судових дебатах зазначив, що під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що інкриміноване ОСОБА_9 , ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України вчинено обвинуваченими, що доведено належними доказами. Прокурор просив визнати обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на сім років. Вирішити питання про долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , просили при призначенні покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_9 застосувати вимоги статті 69, 75 КК України, призначити покарання без позбавлення волі, з підстав щирого каяття, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, відсутність вимог у потерпілого до обвинувачених, позитивно характеризується ОСОБА_10 за місцем військової служби.

Під час судових дебатів та проголошення останнього слова обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 просили призначити їм покарання не пов`язане з позбавленням волі, вони визнають вину у вчиненні злочинних дій, жалкують щодо їх вчинення, під вартою перебувають шість місяців, в наслідок перебуванням в умовах ОСІ, зрозуміли, що це для них урок на все життя.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186КК України доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 ,суд кваліфікує за ч.4 ст. 186КК України, за кваліфікуючими ознаками – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Дії обвинуваченого ОСОБА_10 ,суд кваліфікує за ч.4 ст. 186КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно ст. 67 КК України, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, визнання вини, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, відсутність у потерпілого вимог матеріального характеру до обвинуваченого, обвинувачений публічно вибачився перед потерпілим за свої злочинні дії, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі передбаченої ч.4 ст. 186 КК України, таке покарання буде достатнім, справедливим, співмірним та необхідним для його виправлення, та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , згідно ст. 67 КК України, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, визнання вини, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, відсутність у потерпілого вимог матеріального характеру до обвинуваченого, обвинувачений публічно вибачився перед потерпілим за свої злочинні дії, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем військової служби у в\ч НОМЕР_1 , суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі передбаченої ч.4 ст. 186 КК України, таке покарання буде достатнім, справедливим, співмірним та необхідним для його виправлення, та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Визначене судом кожному обвинуваченому покарання, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100,124,349,369,370,371,373,374,392, 393, 395,615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити покарання з застосуванням вимог статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 , залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 за цим вироком, рахувати з 17.11.2025 року.

На підставі частини 5 статті 72 КК України, в строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_9 під вартою з 17.11.2025 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити покарання з застосуванням вимог статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 , залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 за цим вироком, рахувати з 27.11.2025 року.

На підставі частини 5 статті 72 КК України, в строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_10 під вартою з 27.11.2025 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Речовій доказ: 8 кубиків невідомого походження, - знищити.

Речові докази: джинси чорного кольору, светр сірого кольору, куртка чорного кольору, повернути за належністю власнику майна.

Речовій доказ: мобільний телефон "Айфон" ІМЕІ: НОМЕР_5 , вважати повернутим ОСОБА_9 .

Речові докази: 3 змиви РБК, знищити.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1