Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №588/2003/24 — Тростянецький районний суд Сумської області

Суд: Тростянецький районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 14 травня 2026 р.

Справа: №588/2003/24

Суддя: Огієнко О. О.

Справа № 588/2003/24

Провадження № 2/588/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Гаврилович Я.Д., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 у жовтні 2024 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 17.10.2017 позивач та відповідачка зареєстрували шлюб. За час шлюбу в позивача та відповідачки народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони не проживають разом.

За час спільного життя у шлюбі сторонами було набуто майно у 2020 році за договорами купівлі-продажу, а саме:

- житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 91,6 кв.м., житловою площею 55,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною ринковою вартістю 97373 грн;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною ринковою вартістю 1500 грн;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною ринковою вартістю 21300 грн.

Укласти нотаріальний договір з відповідачкою стосовно розподілу майна на даний час не виявляється за можливе.

Спірне нерухоме майно є спільно набутим, оскільки було придбано за спільні кошти. За час проживання у спірному домоволодінні сторони спільною працею та грошовими коштами покращували умови проживання, вели господарство.

На даний час спірний житловий будинок має загальну площу 103 кв.м., житлову площу 56,2 кв.м., складається з веранди «1-1» площею 9,0 кв.м., коридору «1-2» площею 7,4 кв.м, житлової «1-3» площею 14,8 кв.м, житлової «1-4» площею 24,5 кв.м, житлової «1-5» площею 16,9 кв.м, кухні «1-6» площею 12,6 кв.м, санвузла «1-7» площею 8,4 кв.м, тамбура «І» площею 9,4 кв.м.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані наступні будівлі та споруди: «А-1» житловий будинок, «а» прибудова, «а1» ганок, «а2» прибудова, «Б» сарай, «пг» погріб, «В» літня кухня, «в» прибудова, «№1» ворота, «№2» огорожа.

Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просить суд:

1) визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної власності на:

- житловий будинок садибного типу із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,0 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку садибного типу із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,0 кв. м., житловою площею 56,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку садибного типу із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,0 кв. м., житловою площею 56,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13.11.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та за клопотанням представника позивача витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2025 було закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду, а також задоволено клопотання представників сторін про виклик у судове засідання свідків для їх допиту.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали пославшись на обставини викладені у позовній заяві.

Також позивач пояснив, що у 2017 році він одружився з відповідачкою. Спочатку вони проживали у його батьків, потім на квартирі та вже у 2020 році купили будинок. Більшу частину коштів дали батьки дружини 8-9 тисяч доларів США. Будинок придбали за 12,5 тисяч доларів США. У них були кошти, які подарували їм на весілля та ці кошти вони витратили на придбання будинку. Він займайся пасікою, господарством, були паї, які він обробляв та отримував дохід. Дев`яносто відсотків від всіх коштів, які йшли на ремонт будинку надавав він. Робили роботи як його знайомі, так і знайомі зі сторони дружини. Приїздили куми заливати підлогу та приїздив дядько дружини робити електропроводку. Також приїздили його знайомі із Харкова та допомагали з ремонтом, після пожежі, перекривали дах. За ці послуги він віддав у користування свій автомобіль. Матеріали для ремонту привозив з м. Харкова ОСОБА_5 , а він оплачував. Квитанції за товари надавав, ті які були. Не на всі матеріали, які купували у нього збереглися чеки. Також пробивали свердловину для води. У будинку зроблена тепла підлога, опалення, каналізація. Опалення в будинку було розмерзле, тому він робив його наново. Коли робився ремонт будинку, то жили пів року у літній кухні. Потім дружина поїхала до матері в м. Охтирка та була там пів року. Після народження доньки ремонт пришвидшився. З червня 2022 року дружина з дитиною поїхала до м. Охтирка та була там до вересня 2022 року, а він в цей час робив ремонт будинку. Потім дружина приїхала на місяць у вересні та в жовтні поїхала знову до батьків в м. Охтирка. Це відбувалось три роки підряд. У 2024 році дружина подала на аліменти. Пізніше він подав на розлучення. Вартість матеріалів приблизно коштувала, як і сам будинок, близько 218-220 тисяч гривень. Сама лише свердловина для води коштувала 1000 доларів, але чеків не збереглось. Також був придбаний новий котел опалення, нові труби, батареї, теплі поли. Купували спеціальну фарбу для фарбування дитячої кімнати. Придбання будинку було спільним рішенням, купували будинок для проживання сім`єю. Чеки оформлені на інше прізвище, бо та людина була оптовим покупцем, була клієнтом на базі і йому товари продавали дешевші. Він не брав гроші у дружини. Відповідачка купувала шафу, комод, мийку. Батьки дружини давали їм гроші, коли вони приїздили до них у гості, але це не було конкретно на ремонт будинку.

Відповідачка та її представниця у судових засіданнях, в яких вони були присутні, проти позову заперечили. Зокрема представниця відповідачки зазначила, що будинок було придбано відповідачкою одноосібно, за кошти, які їй належали особисто. Ці кошти були подаровані батьками відповідачки. Позивач у спірному будинку не зареєстрований. Майно не є спільною власністю подружжя.

У зв`язку з третьою неявкою підряд у судові засідання відповідачки та її представниці суд вирішив завершити розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні та цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про право власності, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що позивач та відповідачка 17.10.2017 зареєстрували шлюб у Тростянецькому районному відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис №142 (а.с. 6).

За час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4 (а.с. 7).

Згідно договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 26.08.2020 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_6 садибу, що розташована по АДРЕСА_1 до складу якої входять: житловий будинок з прибудовами, позначений під літерами «А, а, а1» загальною площею 91,6 кв.м., житловою площею 55,2 кв.м., з господарчими спорудами: сарай «Б», погріб «п/г», огорожа № 1, 2; земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024; для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025. На придбання даного нерухомого майна відповідачкою було надано позивачем згоду, як чоловіком останньої, що зазначено у п. 1.8 договору купівлі-продажу житлового будинку, а також у п. 3.4 договору купівлі-продажу земельних ділянок (а.с.9-10, 50-51).

Крім того, 26.08.2020 позивачем було складено письмову, нотаріально посвідчену заяву в якій останній підтвердив, що нерухомість, яка набувається буде їхньою сумісною власністю як така, що набута у шлюбі. Договір купівлі-продажу укладається подружжям в їхніх інтересах (а.с. 52).

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу за відповідачкою було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 9-10).

Як вбачається із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також інформаційної довідки виданої КП ОМР «БТІ та АПР» станом на 30.09.2024 спірний житловий будинок має загальну площу 103 кв.м., житлову площу 56,2 кв.м., та складається із веранди «1-1» площею 9,0 кв.м., коридору «1-2» площею 7,4 кв.м, житлової «1-3» площею 14,8 кв.м, житлової «1-4» площею 24,5 кв.м, житлової «1-5» площею 16,9 кв.м, кухні «1-6» площею 12,6 кв.м, санвузла «1-7» площею 8,4 кв.м, тамбура «І» площею 9,4 кв.м. На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані наступні будівлі та споруди: «А-1» житловий будинок, «а» прибудова, «а1» ганок, «а2» прибудова, «Б» сарай, «пг» погріб, «В» літня кухня, «в» прибудова, «№1» ворота, «№2» огорожа (а.с. 11-22).

Отже судом установлено, що з моменту придбання спірної садиби до 30.09.2024 житловий будинок зазнав істотних змін, зокрема збільшилася загальна та житлова площа будинку, з`явилися нові надвірні споруди на території садиби.

На підтвердження факту придбання будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт спірного нерухомого майна стороною позивача були надані товарні чеки/накладні, замовлень покупця, рахунків на оплату матеріалів (а.с. 70-94).

Також за клопотанням сторін, на підтвердження обґрунтування їхніх вимог та заперечень у судовому засіданні були допитані свідки.

Зокрема свідок ОСОБА_7 повідомив, що позивач та відповідачка у шлюбі придбали будинок розташований у АДРЕСА_1 . Він допомагав у ремонті будинку та по двору не один рік, в останнє на Пасху в 2024 році. Після пожежі вони ремонтували коридор. Робили дах на гаражі. Майже усі матеріали придбавав він. Також матеріали купував позивач. Гроші на матеріали давав позивач. За роботу йому не сплачували, так як він користується автомобілем позивача. Близько 250000 грн позивач витратив на ремонт будинку. За весь час він бачив відповідачку кілька разів. Між позивачем та відповідачкою були сімейні відносини. У будинку робився ремонт для сім`ї. Була дитяча кімната в будинку. У позивача та відповідачки є дитина ОСОБА_8 , якій три роки. Коли робили ремонт у будинку, то вони жили в літній кухні. Вперше він був у будинку ще до окупації, ймовірно восени. Про допомогу з ремонтом його просив ОСОБА_9 . Після окупації робили ремонт у кухні. На той момент у будинку був зроблений ремонт у спальній кімнаті. Шифер на гараж купували бувший у використанні. Коли купував товари, то чеки він віддавав ОСОБА_9 . У кухні робили стяжку, теплу підлогу, крутили гіпсокартон, шпаклювали стіни, клали плитку. Дитячу кімнату робили пізніше. У кухні була одна плитка, а в коридорі інша плитка. Зі слів ОСОБА_9 , кошти на ремонт надавав батько ОСОБА_9 . ОСОБА_10 в кухні монтували разом з ОСОБА_9 та його кумами. ОСОБА_11 на кухні був вже вмонтований ОСОБА_9 . Коли була потреба допомогти з ремонтом, то ОСОБА_9 йому телефонував і просив допомогу. Коли саме купувався будинок він не знає, але ОСОБА_9 розповідав, що вони їздили та вибирали будинок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що позивач є його сином. Він намагався менше влазити в сім`ю сина та ОСОБА_13 . Про будинок він дізнався у 2020 році, але хто його придбав він не знає. У цьому будинку він був, але не часто. Він допомагав заливати підлогу, також після пожежі допомагав перевозити шифер. Крім того, допомагав сину фінансово, перевозив будівельні матеріали. У нього було три магазини та син брав кошти для будівництва. Син мав доступ до грошей та міг їх брати з його дозволу. Син брав кошти для придбання котла. Близько трьох разів він заїжджав, то син разом із зятем робили ремонт, а два рази син сам шпаклював стіни, а також монтував у стіну годинник. В будинку жив син, ОСОБА_13 та онука, але не постійно. ОСОБА_13 могла проживати в матері в м. Охтирка. У 2020 році син брав кошти на будівництво, а можливо й раніше брав гроші. Саму більшу суму коштів брав син на придбання котла у 2022 році близько 12 000 грн.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що відповідачка є її дочкою. У 2017 році ОСОБА_3 вийшла заміж за ОСОБА_1 . Спочатку жили вони у матері чоловіка, але життя з матір`ю чоловіка було нестерпним. Доки її донька працювала на роботі, вони ховали від неї продукти. Її донька сама ходила по хмиз, бо було холодно в будинку. Пізніше ОСОБА_12 та ОСОБА_15 почали жити на квартирі. Донька жалілась, що чоловік пізно приходив додому, десь ходив по друзям, із собою її не брав. У 2020 році вона з чоловіком вирішили придбати будинок. 26.08.2020 вони із чоловіком знайшли будинок та вирішили купити для доньки. Будинок оформили на доньку, а також їм підсунули документи, що позивач не заперечує, щоб будинок був оформлений на доньку. Гроші на будинок шукали, позичали, у них було лише 9 тисяч доларів. Гроші позичила інша донька ОСОБА_16 у сумі 1000 доларів США. Також у її брата ОСОБА_17 вони позичили 15 тисяч гривень. У ОСОБА_18 позичили 20 тисяч гривень. Продавець будинку дав їм відстрочку на місяць на сплату 1000 доларів, так як не вистачало коштів для купівлі будинку. Через місяць вона віддала йому цю тисячу доларів. У будинку потрібно було робити ремонт та вони просили знайомих допомогти із ремонтом. У 2020 році почали робити ремонт, замінили електропроводку. У серпні 2021 року її родич, син двоюрідного брата зробив опалення та вони за це розраховувались із ним. ОСОБА_19 допомагав робити теплу підлогу. Зробили навісну стелю, шпаклювали стіни, робили гіпсокартон у спальні. Пластикові вікна ставили за їх кошти. Донька також виділяла кошти на ремонт житла. Вони також давали кошти на ремонт водяної колонки. Усі їх гроші йшли на ремонт будинку. Вони з чоловіком придбали насос на опалення, меблі, килими на підлогу, штори, карнизи, стільці на кухню, унітаз, бойлер, люстри. Навіть залізо вони замовляли для крівлі та шифер. Донька працювала на двох роботах та сплачувала комунальні послуги. Вона завжди давала гроші доньці та її чоловіку, навіть на добрива для полів, де працював ОСОБА_9 . Потім позивач став пити та агресивно ставитися до її доньки, почав підіймати на неї руку. Після цього вони забрали доньку до себе жити. Гроші на придбання будинку позивач не надавав. Доньці ОСОБА_16 вона все ще не повернула 1000 доларів, а іншим вона повернула кошти. Позивач не надавав коштів для повернення позичених коштів. Коли купували будинок, то позивач казав, що це будинок вони купують своїй доньці. Під час укладення договору купівлі-продажу у нотаріуса вона не була присутня, так як їй сказали вийти. Що саме підписували вона не бачила. В будинку ніхто не жив поки не зробили ремонт. Під час ремонтних робіт позивач жив разом із її донькою у літній кухні. Коли народилась дитина, то вони переїхали жити до свекрухи, а в будинку ще робили ремонт. Ремонт робили за кошти, які вони давали. Донька казала, що позичала гроші ОСОБА_9 , але він не повертав грошей. Попередньому власнику будинку вона віддавала 1000 доларів, а іншу частину коштів хто віддавав не може сказати точно. Усі гроші були у неї.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила, що вона є сестрою відповідачки. Вона почала працювати та проживала з батьками, у неї була можливість збирати кошти, які вона віддавала матері. Коли сестра вийшла заміж, то жила із свекрухою, тому вони вирішили придбати для ОСОБА_13 своє житло. Шукали будинок в м. Охтирка та у м. Тростянець. Оскільки не вистачало коштів, то мати попросила в неї віддати кошти для придбання будинку для ОСОБА_13 . Також вона давала ОСОБА_13 кошти для придбання одягу, продуктів харчування. Крім того, позивач у неї позичав кошти після весілля десь через рік чи два влітку 1000 грн одноразово. Коли вона сказала про це ОСОБА_13 , то вона повернула їй кошти. Дуже часто після купівлі будинку вона допомагала фінансово, також по ремонту допомагала, по городу, ходили по шишки та топили пічку самостійно, поки ОСОБА_9 був відсутній. ОСОБА_9 приносив з магазину прострочені продукти. Він їздив на закупівлі в магазин, але казав, що доходів із магазину не мав. Точну суму за яку купували будинок вона не знає. Позичали кошти у ОСОБА_20 та у ОСОБА_18 . Позивач не надавав гроші для придбання будинку. Вона шукала в телефоні, які є будинки для купівлі та коли знайшли, то мати з батьком їздили дивились цей будинок. Їм сподобався будинок. В м. Охтирка були дорогі будинки. Дивились будинки для купівлі у м. Тростянець та у м. Охтирка. ОСОБА_21 позивач та відповідачка у літній кухні, там була пічка, яку топили. Безпосередньо при придбанні будинку вона не була присутня, але вона пакувала гроші у конверт, який вона зробила із паперу. Гроші були в доларах купюрами по 100 доларів старого та нового зразка. Вона була свідком того, як мати обмінювала гроші. Будинок купували для сестри. Вона не знає з чого складався дохід сім`ї сестри. Мати давала гроші ОСОБА_9 на плитку, на шафу. На поля були тільки витрати. Також у ОСОБА_9 була пасіка, але який там був дохід вона не знає. ОСОБА_13 давала гроші на пестициди ОСОБА_9 та сама їздила допомагати качати мед. Також ОСОБА_13 допомагала перебирати зерно чоловіку. Спільного бюджету в них не було. У ОСОБА_13 були гроші на картці та ОСОБА_9 міг узяти картку та розрахуватися її карткою. У ОСОБА_9 своїх грошей не було.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомила, що з родиною ОСОБА_23 , а саме із ОСОБА_24 та ОСОБА_25 спілкується близько 10 років. Близько 6 років тому, ОСОБА_26 пожалілась про те, що ОСОБА_13 ніде жити, шукаються будинок та знайшли у м. Тростянець, попросила позичити гроші, але у неї не було грошей. Яку суму потрібно для придбання будинку не озвучувала. Потім вона підказувала хто може оформити будинок. Порадила нотаріуса, який може оформити документи на будинок. Після придбання будинку вони спілкувались та допомагали на земельній ділянці, садили розсаду, прополювали. Земельна ділянка була занедбала, в огорожі були дірки. Також її чоловік їздив допомагати. Ремонтом займався ОСОБА_9 та брат ОСОБА_27 , який є дядьком ОСОБА_28 . Коли була пожежа, то вони віддали свій шифер на ремонт.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що його сестра ОСОБА_14 шукала будинок та їй потрібні були гроші. Він сказав, що дасть 15 000 грн, для того, щоб племінниця ОСОБА_3 придбала на ці кошти будинок. Це було у 2020 році. Він працював та мав кошти. Борг йому повернула ОСОБА_14 через рік. В тому будинку він був. Цей будинок знаходиться у м. Тростянець. ОСОБА_29 попросив його зробити ремонт і він робив електропроводку. Зробили електропроводку за 4 дні. Також він шпаклював дитячу кімнату в будинку. Ці роботи він виконував безоплатно. Електропроводку він купував за власні кошти. Коли шпаклювали, то шпаклівка вже була там. Також він допомагав перевозити шифер з м. Охтирка, коли в будинку була пожежа. Розписку при передачі коштів не складали. На той час ОСОБА_13 проживала у сім`ї чоловіка.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив про те, що товаришує із родиною ОСОБА_23 , із батьками відповідачки близько 15 років. ОСОБА_30 повідомила, що потрібні гроші для придбання житла для доньки в м.Тростянець, просила 20000 грн, сказала, що поверне через пів року. Це було літом 2020 року. Гроші позичив без підписання документів. Кошти йому повернули. Гроші давав у гривнях. Купюри були по 500 та по 1000 грн. Втому будинку він був один раз у вересні чи жовтні 2020 року, заїхали з ОСОБА_31 , коли їхали з м. Суми. На той час там робився ремонт. Там була літня кухня в якій можна було жити. Коли приїжджали, то ОСОБА_13 там була, але він не бачив, щоб вона там постійно жила.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що він знає ОСОБА_13 та її чоловіка, допомагав їм з ремонтом. Батько ОСОБА_13 купував у нього метал для ремонту будинку. Він допомагав заливати підлогу в будинку в 2021 році. Заливали підлогу у котельні, кухні та кімнаті. Робили ремонт удвох із батьком ОСОБА_28 . Допомагав безкоштовно. Привезли бетонозмішувач, а пісок був уже там. Два рази були у будинку ОСОБА_13 у 2021 році. ОСОБА_13 жила у літній кухні, але чи жила постійно там він не бачив. ОСОБА_13 давала їм обід, також там був ОСОБА_9 , але він рідко допомагав з ремонтними роботами. Йому невідомо, що відбувається в їх родині. Він знає, що ОСОБА_13 викладає музику.

Спір між сторонами виник з приводу поділу майна набутого за час шлюбу.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1-3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Враховуючи установлені судом обставини про те, що відповідачкою за час шлюбу з позивачем в інтересах сім`ї, було придбано садибу до складу якої входить житловий будинок та земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , тому дана садиба є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За приписами частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23, зазначено, що згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

Також у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи установлені судом обставини, вимоги чинного законодавства та судової практики, суд вважає, що стороною відповідача не надано належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на спірне майно.

Покази свідків, які є родичами та друзями родини відповідачки, та в неупередженості яких є сумніви, не можуть спростовувати фактичні обставини, що підтверджуються письмовими доказами.

Отже, зважаючи на те, що садиба, яка розташована по АДРЕСА_1 набута сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки у праві спільної сумісної власності є рівними, сторони не досягли згоди щодо поділу цього майна, тому суд вважає, за необхідне визнати за позивачем, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину спірної садиби, а іншу 1/2 частину спірного нерухомого майна залишити у власності відповідачки.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, зважаючи на позицію позивача про те, що він залишає за собою понесені судові витрати, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 358 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на:

- житловий будинок садибного типу із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,0 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку садибного типу із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,0 кв. м., житловою площею 56,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку садибного типу із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,0 кв. м., житловою площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0914 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0796 га, кадастровий номер 5925010100:00:027:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області від 04.11.2004;

відповідачка –ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. О. Огієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua