Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №584/1371/25 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1371/25

Провадження № 2-а/584/8/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участю: секретаря – Кравченко А.Ю.,

представника заявника – Шокурова Ю.Л. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Путивль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав постанову №1635 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 20 червня 2025 року о 09 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до отриманої повістки через Укрпошту №3816485, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є протиправним та необґрунтованим, оскільки про необхідність з`явитись 20 червня 2025 року до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 він був необізнаний. Також зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складався не у його присутності, та відповідна копія протоколу йому не вручалася. Крім того, він не був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, і постанова була винесена за його відсутності, тобто він не мав можливості скористатися правами, передбаченими ч.1 ст.268 КУпАП. Також оспорювана постанова не містить пункту законодавства, який нібито ним було порушено, тобто не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, а також не містить посилань на докази, на підставі яких уповноважена особа дійшла висновку про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Тобто ОСОБА_2 при розгляді постанови про адміністративне правопорушення повно та всебічно не з`ясував усі обставини справи, та не надав жодного доказу наявності адміністративного правопорушення, позивач просить визнати цю постанову протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що 10 червня 2025 року була сформована повістка №3816485, згідно з якою ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитися 20 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вказана повістка була надіслана позивачу рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Оскільки ОСОБА_1 не з`явився у строк, визначений у повістці, 3 липня 2025 року у присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому останній будь яких пояснень та зауважень не заявляв. Крім того, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскільки у зазначені дату та час ОСОБА_1 не з`явився, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було складено постанову №1635, яка у подальшому була надіслана позивачу рекомендованим повідомленням. Крім того, справу просив розглядати у його відсутність (а.с.21-24).

Представник третьої особи подала заяву, в якій заперечувала проти задоволення позову, та зазначила, що протокол відносно ОСОБА_1 було складено відповідно до норм чинного законодавства, у його присутності, і ОСОБА_1 було роз`яснено його права. Крім того, останнього було сповіщено про місце, час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак ОСОБА_1 не з`явився і справу було розглянуто у його відсутність. Також, позивачем не доведено неможливості отримання оспорюваної постанови та не вживалось заходів щодо ознайомлення з матеріалами адміністративного провадження (а.с.38-43).

Крім того, представником позивача подано письмову заяву, у якій він зазначив, що відповідачем не враховано того, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК, що передувало його прибуттю для уточнення даних, тобто у відповідача були відсутні підстави для винесення оспорюваної постанови (а.с.55).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 10 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 листом з рекомендованим повідомленням було надіслано ОСОБА_1 повістку №3816485 про необхідність прибуття о 09 год. 00 хв. 20 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. Вказаний лист було повернуто 21 червня 2025 року у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.31зв.-33)

3 липня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №1635, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно останнього, за фактом того, що ОСОБА_1 20 червня 2025 року о 09 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи своєчасно оповіщеним про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних, чим порушив вимоги абз.2 ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абх.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.27зв.-28).

При складанні вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був присутній, що підтверджується його особистими підписами. Будь-яких пояснень та заперечень ОСОБА_1 не заявляв.

Як вбачається з вказаного протоколу, ОСОБА_1 був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, а також йому було роз`яснено його права, що підтверджується його підписами у вказаному протоколі та аркуші доведення та роз`яснення прав (а.с.29).

Крім того, 3 липня 2025 року ОСОБА_1 було вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби у КНП «Путивльська міська лікарня», яка була пройдена ОСОБА_1 9 липня 2025 року, що підтверджується витягом з ЄДРПВР (а.с.94).

10 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №1635 відносно ОСОБА_1 , за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення за те, що ОСОБА_1 20 червня 2025 року о 09 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до отриманої повістки через Укрпошту №3816485, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних (а.с.15).

Копію вказаної постанови було направлено позивачу поштовим відправленням (а.с.34зв.).

З цим порушенням позивач не згоден, про що він зазначає в адміністративному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

- вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

За визначенням у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.ст.7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява №18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Відповідно до ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частинами 1-3 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи відповідно до ч.4 ст.9 КАС України.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як зазначив позивач у позовній заяві, він не отримував повістки про необхідність прибуття ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У той же час, з наданих представником відповідача доказів вбачається, що повістка №3816485 була сформована 10 червня 2025 року, і у той же день направлена рекомендованим поштовим повідомленням на адресу позивача – АДРЕСА_1 . Проте згідно з довідкою про причини повернення вказане поштове відправлення повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто позивач не отримує кореспонденції за місцем реєстрації, проте іншої адреси для направлення поштової кореспонденції він відповідачу не повідомив.

Доводи позивача про те, що він не був обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення, є непереконливими, оскільки ОСОБА_1 3 липня 2025 року перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з ЄДРПВР, де у його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення №1635, а також отримав його копію, що підтверджується підписами ОСОБА_1 , а також був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, міг взяти участь у розгляді справи, скористатися правовою допомогою, а також мав право і можливість дізнатися результати розгляду безпосередньо 10 липня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що при оформлені матеріалів та складані оскаржуваної постанови були дотримані усі вимоги процесуальних норм.

Крім того, посилання представника позивача на те, що відповідачем не враховано того, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК, що передувало його прибуттю для уточнення даних, тобто у відповідача були відсутні підстави для винесення оспорюваної постанови, є непереконливими, оскільки оспорювану постанову винесено з приводу неприбуття ОСОБА_1 по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 20 червня 2025 року для уточнення даних, а направлення для проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 було вручено 3 липня 2025 року у день складання протоколу про адміністративне правопорушення №1635.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ч.1 ст.122, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Другого апеляційного адміністративного суду через Путивльський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік