Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №202/9065/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 202/9065/25

Провадження № 2/644/236/26

14.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника Дармограй А.Т., яка діє на підставі довіреності № 13 від 13.01.2025, звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпра через систему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 443032-КС-002 від 31.01.2022 у розмірі 27 633 грн 13 коп., з яких 10 000 грн 00 коп. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 596 грн 58 коп. – сума прострочених платежів по процентах, 1 036 грн 55 коп. – сума прострочених платежів за комісією. Крім того, просить стягнути з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.01.2022 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 443032-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 31.01.2022 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 443032-КС-002 про надання кредиту. 31.01.2022 ОСОБА_1 прийнялав (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 443032-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-0049 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржницею було введено/відправлено. Таким чином, 31.01.2022 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 443032-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі – Кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі – Правила, а разом – Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,07766643 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 2 080 грн 00 коп. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору. Після закінчення строку дії договору, позивачем не нараховувались жодні проценти. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у неї станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за Договором № 443032-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 27 633 грн 13 коп., з яких 10 000 грн 00 коп. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 596 грн 58 коп. – сума прострочених платежів по процентах, 1 036 грн 55 коп. – сума прострочених платежів за комісією.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року, вищезазначена цивільна справа була направлена до Індустріального районного суду міста Харкова для розгляду за підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 17.10.2025 цивільну справу № 202/9065/25, провадження 2/644/5119/25 передано в провадження судді Попової В.О.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2025 року позовна заява прийнята, провадження відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 04 лютого 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 31.01.2022 по 18.07.2022.

26 лютого 2026 року через канцелярію суду засобами поштового зв`язку до суду надійшли з АТ КБ «Приватбанк» витребувані докази.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В прохальній частині позову просять розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача; проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією за місцем її реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заяв, клопотань тощо від відповідачки до суду не надходило. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернетhttps://court.gov.ua/fair/ та сайті Індустріального районного суду міста Харкова.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачкою жодних відомостей щодо зміни її місця проживання/перебування.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, на підставі приписів ст.ст.128, 130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідачка повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Суд встановив, що 31 січня 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 443032-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 31-32).

За умовами п. 1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (надалі - Правила) та Договором про надання кредиту (надалі - Договір).

У Договорі визначено умови кредитування: строк кредиту – 24 тижнів; процентна ставка: в день 1,07766643, фіксована; комісія за надання кредиту – 1 500 грн 00 коп.; загальний розмір наданого кредиту – 10 000 грн 00 коп.; термін дії договору до 18.07.2022, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту – 24 960 грн 00 коп., орієнтовна річна процентна ставка 7257,47 %.

Цілі (мета) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійної діяльності або виконанням обов`язків найманого працівника; цей кредит є споживчим кредитом.

Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Зі змісту п. 3 Договору вбачається, що між сторонами узгоджено графік платежів.

До вказаного договору додані пропозиція укласти Договір (оферта) №443032-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 31.01.2022 (а.с. 33-34), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №443032-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 31.01.2022 (а.с. 35-36), візуальна форма послідовності дій клієнта (а.с. 37), анкета клієнта (а.с. 38), паспорт споживчого кредиту (а.с. 29-30), які містять умови надання кредиту аналогічно викладені в договорі про надання кредиту.

Договір №443032-КС-002 від 3101.2022 про надання кредиту підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора G-0049.

Договір №443032-КС-002 від 31.01.2022 містить всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, строк надання кредиту, процентна ставка за користування кредитними коштами, графік платежів та інше.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Бізнес позика» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки - зобов`язання з повернення кредитних коштів та виконання умов договору.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачці підтверджується копією квитанції № 488893921, згідно якої ТОВ «Бізнес позика» на підставі договору №443032-КС-002 від 31.01.2022 перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 10 000 грн 00 коп. (а.с. 38а).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «ПриватБанк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) та надано виписку по вказаному рахунку за період з 31.01.2022 по 18-07-2022, з якого вбачається, що 31.01.2022 на картковий рахунок № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти в розмір 10 000 грн (а.с. 88, 89-91).

Згідно наданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №443032-КС-002 від 31.01.2022, складає у розмірі у розмірі 27 633 грн 13 коп., з яких 10 000 грн 00 коп. – сума по тілу кредиту, 16 596 грн 58 коп. – сума заборгованості по відсотках, 1 036 грн 55 коп. – сума заборгованості по комісії (а.с. 20-27).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Таким ідентифікатором є код G0049, який зазначений у тексті договору.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

Згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що договір №443032-КС-002 про надання кредитувід 31.01.2022 укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідачка порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором №443032-КС-002 від 31.01.2022, з умовами якого вона погодилась, та доходить висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за вказаним договором в розмірі 26 596 грн 58 коп., яка складається із: 10 000 грн – заборгованість за основним боргом, 16 596 грн 58 коп.– заборгованість за процентами.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 комісії у розмірі 1 036 грн 55 коп. суд керується таким.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд констатує, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування».

З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що положення за кредитним договором №443032-КС-002 від 31.01.2022, яким передбачено сплату ОСОБА_1 комісії, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 1 036 грн 55 коп. суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 331 грн 53 коп. (26 596 грн 58 коп./27 633 грн 13 коп.*2 422 грн 40 коп.).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 443032-КС-02 про надання кредиту від 31.01.2022 у загальному розмірі 26 596 (двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 58 коп., з яких 10 000 грн 00 коп. – сума заборгованості по тілу кредиту, 16 596 грн 58 коп. – сума заборгованості по процентах.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплати судового збору в розмірі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн 53 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 14.05.2026.

Суддя В.О. Попова