Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №345/1994/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1994/26

Провадження № 2-а/345/86/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 10.03.2026 він дізнався про те, що відповідач 23.02.2026 склав відносно нього постанову, зареєстровану за № 1/1/2130. Позивач звернувся із заявою до Західного Міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. 12.03.2026 було видано доручення адвокату Коваленко О.В. про надання правової допомоги позивачу. Оскільки для отримання юридичної допомоги необхідно було зібрати ряд документів, що потребувало значного часу, то позивачем був пропущений термін звернення до суду з приводу оскарження даної постанови. Позивач вважає, що термін звернення до суду пропущений ним з поважних причин, тому просить суд його поновити.

Також позивач зазначає, що 23.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Відповідно до змісту даної постанови ОСОБА_1 було направлено повістку №6000347 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 27.01.2025. Згідно трекінгу АТ «Укрпошта» за номером відстеження даної повістки стоїть відмітка від 26.12.2025: адресат відсутній за вказаною адресою, що свідчить про належне відправлення повістки та спроби вручення в розумні строки. На вказану дату позивач не прибув, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим вчинив, на думку відповідача, адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Також позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме норми законодавчих актів він порушив.

Позивач зазначає, що повістку він не отримував, а у самій постанові відсутня дата відправлення повістки. Таким чином, позивач не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач не надав жодних доказів того, що позивач умисно ухилявся від виконання свого обов`язку. Позивач зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у даній справі (а.с.1-2, 3).

27.03.2026 ухвалою Калуського міськрайонного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.14-15).

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками було вручено направлено (а.с.16).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив задовольнити, зазначив, що повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Коваленко О.В. позов підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених у позові. Також зазначила, що про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізнався 10.03.2026, коли отримав її листом по пошті. Він відразу звернувся із заявою до Західного Міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. 12.03.2026 було видано доручення адвокату Коваленко О.В. про надання правової допомоги позивачу. Оскільки для отримання юридичної допомоги необхідно було зібрати ряд документів, що потребувало значного часу, то позивачем був пропущений термін звернення до суду з приводу оскарження даної постанови. Представник зазначає, що термін звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, тому просить суд його поновити.

У судові засідання представник відповідача жодного разу не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про проведення судових засідань був повідомлений належним чином. Жодних заяв чи клопотань по справі стороною відповідача суду подано не було.

Частина 6 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Тому суд вирішує справу у відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, заслухавши доводи позивача та його представника, дослідивши матеріали та з`ясувавши обставини справи, дійшов наступних висновків.

23.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Відповідно до змісту даної постанови ОСОБА_1 було направлено повістку №6000347 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 27.01.2025. Згідно трекінгу АТ «Укрпошта» за номером відстеження даної повістки стоїть відмітка від 26.12.2025: «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про належне відправлення повістки та спроби вручення в розумні строки. На вказану дату позивач не прибув, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим вчинив, адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Також в постанові зазначено, що факт вчинення правопорушення встановлено під час опрацювання матеріалів справи та протоколу № 152 про адміністративне правопорушення, а також шляхом перевірки даних через реєстр «Оберіг». Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в постанові відсутній. Також в постанові не зазначено, чи був ОСОБА_1 повідомлений про час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не зазначено інформації про присутність (чи відсутність) ОСОБА_1 під час винесення постанови (а.с.6-7).

Між сторонами виник спір з приводу правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п.п. 1, 3 статті 210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010№ 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема, докази направлення поштовим зв`язком повістки № 6000347 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 27.01.2025, відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.

Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, з огляду на те, що докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, відповідачем не подано, в матеріалах справи вони відсутні, враховуючи, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 мають можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що вказує про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2026, (зареєстрованої за № 1/1/2130) через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно вимог ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суду не доведена, у зв`язку із чим, постанову від 23.02.2026, зареєстровану за № 1/1/2130, щодо позивача про накладення адміністративного стягнення необхідно скасувати, а провадження по справі закрити, що буде належним захистом порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як зазначає сторона позивача, позивач тільки 10.03.2026 дізнався про постанову від 23.02.2026 року, зареєстровану за № 1/1/2130, про накладення адміністративного стягнення, коли отримав її поштою. Оскаржувана постанова в його присутності не складалася і ним не підписана. При цьому у матеріалах відсутні відомості про складання спірної постанови за участю позивача та вручення йому відповідної копії, так як його підпис у вказаній постанові відсутній.

Відповідачем жодним чином не спростовано твердження позивача про те, що позивач отримав копію постанови 10.03.2026 (відповідачем не надано суду жодних відомостей про те, коли було направлено копію постанови на адресу позивача та коли її отримано останнім).

Також суд враховує, що ОСОБА_1 відразу звернувся із заявою до Західного Міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. 12.03.2026 було видано доручення адвокату Коваленко О.В. про надання правової допомоги позивачу. Оскільки для отримання юридичної допомоги необхідно було зібрати ряд документів, що потребувало значного часу, то позивачем був пропущений термін звернення до суду з приводу оскарження даної постанови.

Таким чином, суд вважає, що позивачем строк оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності було пропущено з поважних причин, а тому його необхідно поновити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 235, 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд -

ухвалив:

поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.05.2026.

Головуючий