Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №190/223/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/223/26

Провадження №2/190/343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 травня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янського районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, вказуючи, що вона з червня 2006 року по листопад 2008 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від сумісного проживання у них народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька доньки ОСОБА_3 були здійснені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері. Наприкінці 2008 року ОСОБА_2 виїхав в інший населений пункт з метою працевлаштування, з цього моменту він рідко відвідував сім`ю, а через деякий час дізналася, що останній відбуває покарання, до родини ОСОБА_2 не повернувся. Відповідач не спілкується з дітьми, матеріальної допомоги на їх утримання не надає.

У зв`язку з вищевикладеним, просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідані позовні вимоги підтримала в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідачу ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція та інші відправлення повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній»/а.с.37,46-47/. Також відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив/а.с.45/.

Третя особа Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки представника не повідомили/а.с. 48/.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона на початку 2000 року стала проживати в. с. Галино Лозуватка. Знає позивача ОСОБА_1 , остання спільно проживала з ОСОБА_6 , прізвища його не знає, у них народився син, а потім донька. Згодом ОСОБА_6 поїхав з села на заробітки. У позивача ОСОБА_1 інших чоловіків не було. Вона знає, що ОСОБА_6 є батьком її дітей.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він знає позивача ОСОБА_1 , вони є сусідами. ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_6 , за час спільного проживання у них народилися діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_6 зник.

Вислухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження/а.с.8/.

Згідно копії актового запису про народження №8 від 22.04.2009 року складеного виконавчим комітетом Саврівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області на ОСОБА_4 , підставою запису відомостей про батька є заява матері від 22.04.2009 року за №4, відомості про батька дитини здійснені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері /а.с.195/.

Відповідно до акту про встановлення факту спільного проживання від 28.11.2025 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , постійно проживала разом однією родиною з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з червня місяця 2006 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати на житлово-комунальні послуги, здійснювали спільні покупки. За час спільного проживання у них народилися спільні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наприкінці листопада 2008 року ОСОБА_2 почав займатися ремонтними роботами по найму в інших населених пунктах. Через деякий час стало відомо, що він потрапив в місця позбавлення волі. 13.07.2016 року ОСОБА_2 знявся з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 10/.

Згідно з копією погосподарської книгою за адресою АДРЕСА_1 прописані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 /а.с. 11-13/.

Згідно з наданими копіями листів та фотознімками, вбачається, що ОСОБА_2 листувався з ОСОБА_1 , підтримував зв`язок /а.с.15-23/.

Відповідно до сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_7 сповіщено ОСОБА_1 про те, що її цивільний чоловік, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрілець-санітар 2 штурмового спеціалізованого відділення, 1 штурмового спеціалізованого зводу , 6 штурмової спеціалізованої роти, штурмового спеціалізованого батальйону (шквал), військової частини НОМЕР_1 , який проходив військову службу за контрактом, вірний військовій присязі, зник безвісті при захисті Батьківщини, під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_8 під час ведення бойових дій в районі н.п. Греківка, Сватівського р-ну, Луганської області /а.с. 49/.

Згідно талону- повідомлення Єдиного обліку №29 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію заяву ОСОБА_1 щодо зникнення безвісті ОСОБА_2 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за №12376 /а.с.50/.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

У статті 7 СК України визначена необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

У частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122, 125 цього Кодексу.

Статтею 122 СК України визначено походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою та передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

За частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Цією нормою передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України, згідно з якою за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у частині третій статті 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема, дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, відсутня спільна заява батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.

У судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між

собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

У відповідних рішеннях ЄСПЛ зазначав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. ЄСПЛ звертав увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатися з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» (Kautzor v. Germany), заява № 23338/09; від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» (Ahrens v. Germany), заява № 45071/09).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 504/4181/17

провадження № 61-7999св25).

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно із частиною першою статті 138 СК України, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2025 року у справі № 549/419/23, провадження № 61-4505св25.

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

На підтвердження вимог позову, позивачем ОСОБА_1 надано суду вищевказані досліджені у судовому засіданні докази, які, як кожен окремо, так і в сукупності не доводять, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Досліджені у судовому засіданні докази, в тому числі і покази свідків підтверджують факт спільного проживання сторін, однак вони є непрямими доказами і можуть бути використані на підтвердження обставин, що вхоядть у предмет доказування, лише у сукупності з іншими доказами.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки стороною позивача не подано суду допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення походження доньки від відповідача та визнання у зв`язку з цим його батьківства.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янського районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства – відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса