Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №190/460/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/460/26

Провадження №2/190/508/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки в спільному майні подружжя в порядку його поділу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про припинення частки в спільному майні подружжя в порядку його поділу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 06 вересня 2008 року по 01 травня 2025 року перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .. В період шлюбу в жовтні 2018 року за 150000,00 грн. ними був придбаний за спільні кошти у спільну сумісну власність автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір Сірий. Власником вказаного автомобіля у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказана ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу спірний автомобіль знаходиться в особистому користуванні відповідачки, яка не дозволяє йому використовувати автомобіль.

У зв`язку з тим, що він позбавлений права користуватися належним йому на праві спільної сумісної власності автомобілем, просить припинити його право спільної сумісної власності на автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір Сірий, залишив зазначений автомобіль в особистій власності ОСОБА_2 , стягнувши на його користь з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частини спірного автомобіля у розмірі 60154,50 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та на підставах викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно спірний автомобіль нею разом з позивачем було придбано у період шлюбу. Проте кошти на придбання спірного автомобіля у сумі 1700 доларів США їй було надано її рідною тіткою ОСОБА_3 , як подарунок на 30-річчя, тому автомобіль і був зареєстрований на її ім`я. Фактично за автомобіль ними було сплачено 50 000 грн. Крім того, вважає, що позивачем значно завищена вартість даного автомобіля, вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а тому виплатити грошову компенсацію вартості частини спірного автомобіля у розмірі 60154,50 грн. не має можливості, у зв`язку з чим у задоволенні позову просила відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 06 вересня 2008 року по 01 травня 2025 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу/а.с.7/

06 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією договору купвлі-продажу транспортного засобу від 06 жовтня 2018 року/а.с.34/.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 /а.с.6/.

Відповідно до звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу легковий автомобіль Chevrolet Aveo загальний легковий седан, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 від 03.02.2026 року власником якого є ОСОБА_2 оціночна вартість об`єкта для цілей оподаткування складає 120309 грн. 00 коп., без ПДВ /а.с.9-14/.

Відповідно до висновку про оцінку майна колісного транспортного засобу легковий автомобіль Chevrolet Aveo загальний легковий седан, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_2 від 25.01.2025 року оціночна вартість об`єкта для цілей оподаткування складає 207709 грн. 00 коп., без ПДВ /а.с.35-39/.

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23213226 від 06.07.2009 року власниками будинку , що розташований за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 – частка , ОСОБА_1 – частка . /а.с. 44/.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 17.03.2026 року дохід ОСОБА_2 за період з липня 2025 року по грудень 2025 року складає 173568,2 грн. /а.с. 45-47/.

Відповідно до ч.2 ст.71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 709/494/16-ц, провадження № 61-19909св18 та у постанові Верховного суду від 20 травня 2019 року у справі справа № 360/303/17-ц, провадження № 61-410св18 зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.

Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Відповідно до речення другого пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім`я було зареєстровано право власності на таку річ.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За правилами ч.1-3 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

З наведених норм закону та їх тлумачень вбачається, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15 - статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно п.22 постанови Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при не досягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, регулюються статтею 364 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20), від 07 квітня 2021 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-11187св20), від 18 травня 2021 року у справі № 725/3818/19 (провадження № 61-11831св20).

Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зауважувала, що не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоб врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі. Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками автомобіля марки Chevrolet, модель Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

При цьому, позивачеві ОСОБА_1 належить 1/2 частка у неподільному майні автомобілю марки Chevrolet, модель Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке перебуває у користуванні власниці іншої 1/2 частки цього майна відповідачки, спільне користування майном є неможливим, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача грошової компенсації вартості його частки у такому майні та залишення транспортного засобу у власності відповідачки ОСОБА_2 ..

Відповідачкою ОСОБА_2 , у користуванні якої перебуває транспортний засіб, вказана вартість автомобіля не спростована, як і не заявлено клопотання про проведення судової авто-товарознавчої експертизи, у зв`язку з чим суд приймає як належний та допустимий доказ звіт про оцінку майна, який чинний станом на день подання позову.

За такого, на користь позивача слід стягнути 1/2 частину вартості автомобіля, що становить 60154,50 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки в спільному майні подружжя в порядку його поділу - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку транспортного засобу марки Chevrolet, модель Aveo, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір Сірий, як на частку в спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки Chevrolet, модель Aveo, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір Сірий у розмірі 60154 (шістдесят тисяч сто п`ятдесят чотири) грн. 50 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На рішення може бути подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса