Додаткове рішення від 11 травня 2026 р. у справі №446/1634/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1634/23 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-з/811/95/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Петра Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Петра Івановича на рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року в складі судді Котормуса Т.І. у справі за позовом Жовківської окружної прокуратури до Кам`янка-Бузької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності, рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

встановив:

У липні 2023 року виконувач обов`язків керівника Жовківської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Кам`янка-Бузької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності, рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, просив скасувати рішення Кам`янка-Бузької міської ради №16 від 25.06.2008 «Про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 »; скасувати рішення Кам`янка-Бузької міської ради №17 від 21.03.2013 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.06.2014 укладений між Кам`янка-Бузькою міською радою та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №4622110100:01:009:005 площею 0,0177 га.; усунути Кам`янка-Бузькій територіальній громаді перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою загального користування (тротуаром).

Під час розгляду справи, 07.03.2025 від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, у якій прокурор просив суд скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 51,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (металевий павільйон-магазин) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи; скасувати рішення Кам`янка-Бузької міської ради №16 від 25.06.2008 «Про затвердження технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 »; скасувати рішення Кам`янка-Бузької міської ради №17 від 21.03.2013 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.06.2014 укладений між Кам`янка-Бузькою міською радою та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №4622110100:01:009:0179 площею 0,0012 га.; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №4622110100:01:009:0180 площею 0,0165 га.; усунути Кам`янка-Бузькій територіальній громаді перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою загального користування шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (металевий павільйон-магазин). Просив позов задовольнити.

Рішенням Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог Жовківської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державної реєстрації права власності, рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Позовні вимоги Жовківської окружної прокуратури до Кам`янка-Бузької міської ради, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності, рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 51,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (металевий павільйон-магазин), реєстраційний номер майна 6118682.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:01:009:0179 площею 0,0012 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2823238146221).

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:01:009:0180 площею 0,0165 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2823582946221).

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Кам`янка-Бузькій міській раді Львівської області земельні ділянки з кадастровими номерами 4622110100:01:009:0179 площею 0,0012 га, 4622110100:01:009:0180 площею 0,0165 га.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Жовківської окружної прокуратури до Кам`янка-Бузької міської ради, ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Кам`янка-Бузької міської ради на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6056,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6056,00 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Кравчук П.І., просив скасувати рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Петра Івановича – задоволено.

Рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року у частині задоволених позовних вимог Жовківської окружної прокуратури про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 51,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (металевий павільйон-магазин), реєстраційний номер майна 6118682, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:01:009:0179 площею 0,0012 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2823238146221), скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:01:009:0180 площею 0,0165 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2823582946221), зобов`язанння ОСОБА_1 повернути Кам`янка-Бузькій міській раді Львівської області земельні ділянки з кадастровими номерами 4622110100:01:009:0179 площею 0,0012 га, 4622110100:01:009:0180 площею 0,0165 га. – скасовано, у цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні таких вимог – відмовлено.

Рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року у частині стягнення з Кам`янка-Бузької міської ради на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6056,00 грн., а також стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6056,00 грн. – скасовано.

В іншій частині рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року – залишено без змін.

Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривень 80 копійок, сплачений за подання апеляційної скарги.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:01:009:0180 площею 0,0165 га., а також на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:01:009:0179 площею 0,0012 га., які належать на праві власності ОСОБА_1 .

13.04.2026 у системі Електронний суд представник ОСОБА_1 – адвокат Кравчук П.І. сформував заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Зазначає, що до матеріалів справи в суді першої інстанції було долучено документи про замовлення у ТОВ «Судово-експертне бюро України» і проведення будівельно-технічного експертного дослідження, за результатами чого складено Висновок експерта № 16/25 від 24.04.2025, однак судом не було вирішено питання про розподіл цих витрат.

Крім цього, з метою захисту своїх прав позивач уклав із АО «Мицик, Кравчук і Партнери» Договір про надання правової допомоги від 24.06.2025. Відповідно до п. 1.2 Договору правовою допомогою в розумінні цього Договору є представництво Клієнта у даній справі на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3.1 Договору правова допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується Клієнтом Виконавцю шляхом внесення фіксованого гонорару розмірі 41 000 гривень.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар адвоката може встановлюватися у формі фіксованого розміру.

У постанові ВП ВС від 16.12.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12- 14гс22) вказано: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, якщо розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми і такий не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, то такий розмір є визначеним і не потребує доведення обсягу послуг та часу, витраченого на їх надання.

В Акті виконаних робіт від 10.04.2026 описано виконані зобов`язання Виконавця перед Клієнтом, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, визначених предметом Договору про надання правової допомоги; моніторинг рішень у Єдиному держаному реєстрі судових рішень та вивчення правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ; узгодження правової позиції з Клієнтом; складання апеляційної скарги; правовий аналіз поданих позивачами документів; безпосередня присутність адвоката в суді, участь в засіданнях. Вартість правової допомоги становить 41000 гривень.

Однією із особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Просить стягнути із Жовківської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 41 000 гривень та витрати на проведення експертизи у розмірі 22 900,32 гривень.

21.04.2026 на адресу апеляційного суду надійшло заперечення першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури Давидова Д.О. на заяву про ухвалення додаткового ирішення. Вважає заяву необґрунтованою та безпідставною.

На думку прокурора, Нечипоруком В.В. чи його представником, всупереч вимогам ч.8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі №446/1634/23 у суді першої та апеляційної інстанції, не подано відповідної заяви (усної чи письмової), а також відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Поряд з тим, оскільки витрати на складення висновку експрта №16/25 від 24.04.2025 були понесені стороною у суді першої інстанції, лише суд першої інстанції вправі вирішувати питання про стягнення цих судових витрат.

Вважає, що заяву від 13.04.2026 в частині відшкодування витрат пов`язаних із проведенням експертизи, що подана до суду апеляційної інстанції, необхідно залишити без розгляду.

Також вважає, що заявлені представником відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 41000,00 грн є неспівмірними та не відповідають складності справи.

Щодо стягнення коштів з Жовківської окружної прокуратури Львівської області зазначає, що окружні прокуратури становлять систему прокуратури України і не є самостійною юридичною особою, а тому Жовківська окружна прокуратура Львівської області не має ознак юридичної особи та входить до структури Львівської обласної прокуратури, відтак не може бути ні стягувачем, ні боржником на стадії виконання судового рішення.

Просить відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Кравчука П.І. про стягнення з Жовківської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 41000 грн та витрат на проведення експертизи у розмірі 22900,32 грн.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що заява представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення стосується лише питання судових витрат, розгляд такої проводиться у письмовому провадженні без повідомленням учасників справи.

При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/95/26 є виключно визначення розміру судових витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем ОСОБА_1 при розгляді його ж апеляційної скарги на рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року, тобто виключно на стадії апеляційного перегляду, з погляду їх співмірності, реальності, необхідності та складності спірних правовідносин.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 07 квітня 2026 року ухвалив постанову, якою скасував рішенням Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року у частині задоволених позовних вимог, з одночасним ухваленням у цій частині рішення про відмову у задоволенні таких,заява представника відповідача Кравчука П.І. є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.

Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи є складовою судових витрат.

Із заяви про ухвалення додаткового рішення слідує, що представник також просить про стягнення витрат на проведення експертизи у розмірі 22 900,32 гривень.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Колегією суддів встановлено, що на замовлення сторони відповідача експертом Галай О.Р. ТОВ «Судово-експертне бюро України» виготовлений висновок експерта №16/25 від 24.04.2025, який був врахований апеляційним судом при оцінці доказів та аналізі спірних правовідносин. За проведення експертизи ОСОБА_1 сплачено 22 900,32 гривень.

Колегія суддів виходить з того, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується часом її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Таким чином, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену і до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22, де вказала, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта – до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Враховуючи наведене та те, що реалізовуючи принцип змагальності та обов`язок доказування, відповідач надав суду висновок експерта ТОВ «Судово-експертне бюро України» №16/25 від 24.04.2025, який був врахований апеляційним судом, тому колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву представника ОСОБА_2 у цій частині та стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, які останній поніс за проведення експертизи у розмірі 22 900,32 гривень.

Оцінюючи протилежні доводи заперечення прокурора у цій частині, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено не на користь відповідача, крім цього, висновок експерта ТОВ «Судово-експертне бюро України» №16/25 від 24.04.2025 не був покладений в основу такого, тому підстави для стягнення витрат за проведення експертного дослідження, були відсутні.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, розгляд апеляційним судом та можливість задоволення клопотання про стягнення витрат на проведення експертизи, яка виконувалася на замовлення сторони під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідає вимогам закону та жодним чином не поставлений у процесуальну залежність подання відповідного клопотання до суду першої інстанції (чи розгляду такого місцевим судом), у контексті строку передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Протилежні доводи у цій частині є суб`єктивним трактуванням норм процесуального права та на увагу не заслуговують.

В свою чергу, частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Протягом апеляційного провадження у даній справі, представник відповідача Кравчук П.І. просив про стягнення судових витрат, а заяву про ухвалення додаткового рішення із додатками (доказами) подав 13.04.2026, що відповідає ч. 8 ст. 141 ЦПК України(т. 1 а.с. 42-45).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Як зазначено вище, прокурор у запереченні вважає, що заявлені представником відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 41000,00 грн є неспівмірними та не відповідають складності справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» зазначено, що скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.

Сторона, яка претендує на відшкодування витрат на правничу допомогу, зобов`язана надати належні та допустимі докази, що підтверджують фактично виконані роботи (надані послуги). При погодинній формі обчислення гонорару обсяг виконаних робіт та наданих послуг повинен включати детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок часу, витраченого адвокатом (п.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №359/8573/20).

До заяви про відшкодування судових витрат від 13.04.2026 представником ОСОБА_1 – адвокатом Кравчуком П.І. додано платіжну інструкцію від 04.04.2025 на суму 22900,32 грн, де в призначені платежу зазначено «за висновок експерта від 01.04.2025», акт виконаних робіт від 10.04.2026 та рахунок від 10.04.2026 виданий адвокатським об`єднанням, згідно якого сума до сплати – 41000 грн, однак, не долучено платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом.

Відтак, в матеріалах справи немає жодних доказів про фактично понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Колегія суддів виходить з того, що у статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Кравчук П.І. на підставі Ордеру на надання правничої допомоги Серія ВС № 1382372 від 16.07.2025 (т. 3 а.с. 127).

Згідно із Актом виконаних робіт від 10.04.2026 вартість правової допомоги становить 41000,00 грн. (т. 4 а.с. 49).

Також до заяви про ухвалення додаткового рішення додано Рахунок від 10.04.2026 на суму 41000,00 грн. (т. 4 а.с. 50).

Колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи складність справи, порядок та тривалість розгляду такої апеляційним судом, об`єм наданих послуг, заперечення прокурора, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником відповідача сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є дійсно завищеною.

В акті виконаних робіт від 10.04.2026 описано виконані на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2025 зобов`язання виконавця перед клієнтом, а саме: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з правових питань визначених предметом Договору про надання правової допомоги; моніторинг рішень у ЄДРСР та вивчення правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ; узгодження правової позиції з клієнтом; складання апеляційної скарги; правовий аналіз поданих позивачем документів; безпосередня присутність адвоката в суді, участь в засіданнях.

Разом з цим, згідно із умовами Договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2025 не передбачені такі зобов`язання для надання правової допомоги, як моніторинг рішень у ЄДРСР та вивчення правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ; узгодження правової позиції з клієнтом; правовий аналіз поданих позивачем документів.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, заявлений представником ОСОБА_1 до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним та не доведеним належними та допустимими доказами своїх вимог про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Як вже зазначалося, у Акті виконаних робіт від 10.04.2026 лише вказана вартість правової допомоги у сумі 41000,00 грн., при цьому, представник відповідача не надав грошового еквівалента потраченого часу на будь яку із наданих послуг (вчинених дій), як і в принципі на вказав загальної кількості потрачених годин, без будь яких пояснень вартості відповідної роботи та критеріїв оцінки такої.

Це ж стосується і п. 3.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги, оскільки у такому йдеться лише фіксований розмір гонорару, при цьому, слідуючи часовим межам такого, ще у час укладення договору сторони оцінили та розуміли безпосередню участь (присутність), як кількісну ознаку, адвоката у судових засіданнях апеляційної інстанції.

Таким чином, врахувавши складність спірних правовідносин, обсяг доводів та аргументів на запереченнях таких зі сторони відповідача, обізнаність представника у судовій практиці з цього приводу, що презюмується, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить представник Кравчук П.І. не є обгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.

При цьому, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, а саме задоволення апеляційної скарги, складність та важливість такої для сторін, реально потрачений адвокатом час, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частковота стягнути на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. витрат на правову допомогу за розгляд справи в апеляційному суді, які будуть достатніми, відповідатимуть обставинам спірних правовідносин та обсягу наданих адвокатом послуг з представництва.

При цьому, згідно із правовою позицією Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Що стосується заперечень першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури стосовно того, що окружні прокуратури становлять систему прокуратури України і не є самостійними юридичними особами, тому Жовківська окружна прокуратура Львівської області не може бути ні стягувачем ні боржником на стадії виконання судового рішення, колегія суддів звертає увагу, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21), відтак суд вважає за можливе стягнути відповідні судові витрати на користь ОСОБА_1 саме із Жовківської окружної прокуратури Львівської області.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Петра Івановича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути із Жовківської окружної прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного розгляду справи, у розмірі 20000,00 грн. та судові витрати понесені за оплату висновку експерта ТОВ «Судово-експертне бюро України» №16/25 від 24.04.2025, у розмірі 22900,32 грн., загалом 42900 (сорок дві тисячі дев`ятсот) гривень 32 копійок.

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 12 травня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк