Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №456/289/17 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/289/17 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В.

Провадження № 22-ц/811/3611/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Стрийсього міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року в складі судді Гули Л.В. у справі за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про встановлення факту нездійснення КП «Стрийтеплоенерго» постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нарахування заборгованості та визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості,-

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про роз`яснення ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Саса С.С. у справі №456/289/17 за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» Білінського Зеновія Мироновича про встановлення факту нездійснення постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нарахування заборгованості, визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості.

Покликаються на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 їм відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Саса С.С. у справі №456/289/17.

Заявники не зовсім розуміють судове рішення, а саме ухвалу від 09.12.2021 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Саса С.С., оскільки ухвала від 09.12.2021 не містить висновку щодо свідомої, на думку заявників, дії судді Саса С.С., що виразилась в ігноруванні частини доказів. Також ухвала суду не містить висновку щодо неупередженості судді Саса С.С. та можливості подальшого розгляду ним справи.

Оскаржуваною ухвалою Стрийсього міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Саса С.С. у справі №456/289/17 за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» БілінськогоЗеновія Мироновича про встановлення факту нездійснення постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нарахування заборгованості, визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржили ОСОБА_1 та Шемигон Т.І., вважають, що висновки суду не відповідають ст. 271 ЦПК України.

Покликаючись на судову практику касаційного суду, зазначають, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про відвід судді є результатом судового провадження за заявою про відвід і цим судовим рішенням вирішено питання, що становило предмет його розгляду, така ухвала за наявності відповідних підстав підлягає роз`ясненню, а ухвала суду про роз`яснення судового рішення або відмову в його роз`ясненні може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Вважають, що ухвала від 09.12.2021 містить положення, яке викликає суперечку щодо її розуміння та під час її виконання.

На думку апелянтів, суддя Гула Л.В. безпідставно відмовила у роз`ясненні ухвали і таким чином не надала відповіді на питання про те, як має чинити суддя Сас С.С., якому заявлено відвід, підстави якого залишилися нерозглянутими по суті.

Зазначають про невирішені суддею Гулою Л.В. питання, що стосуються процесуальних норм та принципів суддівської етики.

Обов`язковість ували від 09.12.2021 змушує суддю Саса С.С. продовжувати розгляд справи, однак як суддя має чинити при наявності невирішеного суддею ОСОБА_3 сумніву у його неупередженості.

Покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 12.04.2012 № 9-рп/2012, зазначають, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі.

Просять скасувати ухвалу Стрийсього міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12 травня 2026 року не прибули, не повідомили про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з такого.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення ухвали суду, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз`яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз`яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.

Роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

При цьому, не підлягають роз`ясненню судові рішення, прийняті з процесуальних питань, які не стосуються предмета спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказують на ту чи іншу процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.

Таким чином, ухвала суду від 09.12.2021, якою відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Саса С.С. у справі № 456/289/17, роз`ясненню у порядку ст.271ЦПК України не підлягає, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про роз`яснення ухвали суду від 09.12.2021 необхідно відмовити.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.

Крім цього, роз`яснення рішення суду можливе тоді, коло воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що в заяві про роз`яснення рішення має бути зазначено, що саме в рішенні є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що, в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим як для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Таким чином, є дві умови, за яких роз`яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов`язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.

Відтак, роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі, однак шляхом постановлення ухвали про роз`яснення суд не вправі змінювати суть самого рішення.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, так як існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 808/1298/15, провадження №К/9901/47009/18.

Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акту є його неясність, невизначеність.

Фактично, роз`яснення рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Апеляційним судом встановлено, що у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться цивільна справа № 456/289/17 за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про встановлення факту нездійснення КП «Стрийтеплоенерго» постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нарахування заборгованості та визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості.

Зокрема, провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкрито ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2017 року.

Ухвалою Стрийського міськраойнного суду Львівської області від 30 січня 2020 року зустрічну позову заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про встановлення факту нездійснення КП «Стрийтеплоенерго» постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нарахування заборгованості та визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості об`єднано в одне провадження з первісним позовом КП «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Незважаючи на те, що окремі процесуальні рішення суду у даній справі були предметом апеляційного та касаційного оскарження, станом на час розгляду даного апеляційного провадження, рішення суду по суті позовних вимог судом не ухвалено.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово подавалися заяви про відвід судді Саса С.С., свідченням чого є ухвали суду від 29.10.2018, 27.12.2018, 11.03.2019, 22.05.2019, 11.07.2019, 04.10.2019, 22.11.2019, 07.12.2021, 08.12.2021, 09.12.2021, 10.12.2021, 14.12.2021, частина із яких (заяв) передавалися на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Користуючись наданими процесуальними правами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також неодноразово зверталися до суду із заявами про роз`яснення відповідних ухвали (постановлених за наслідками розгляду їх заяв про відвід судді), а також оскаржували відповідні судові рішення в апеляційному порядку.

У підсумку, на переконання колегії суддів, зазначене спростовує доводи апелянтів про будь якого роду обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі.

Протилежного апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного апеляційного провадження є процесуальне питання, яке зводиться до висновку про оцінку оскаржуваної ухвали у контексті наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про роз`яснення ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Саса С.С. у справі № 456/289/17.

Так, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року (в складі судді Гули Л.В.) у задоволенні заяви позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Саса С.С. у справі №456/289/17 за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» Білінського Зеновія Мироновича про встановлення факту нездійснення постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нарахування заборгованості, визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості – відмовлено.

Копію ухвали надіслано сторонам, матеріали справи № 456/289/17 повернуто судді Сасу С.С. для продовження розгляду справи.

Слідуючи резолютивній частині цієї ухвали, колегія суддів констатує, що така є чіткою, зрозумілою та не передбачає різного чи подвійного (неоднозначного) її трактування.

09.10.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, просять роз`яснити ухвалу суду від 09.12.2021 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Саса С.С. у справі № 456/289/17, постановлену у складі судді Гули Л.В.

На думку заявників, в ухвалі суду від 09.12.2021 не надано висновку щодо неупередженості судді Саса С.С. та можливості подальшого розгляду ним справи.

Вважають, що питання неупередженості судді та його здатність продовжувати розгляд справи залишилися без відповіді.

В свою чергу, в ухвалі суду від 09.12.2021 наявний висновок про те, що підстави для задоволення заявленого відводу, передбачені ст. 36 ЦПК України, відсутні, а мотиви відводу є надуманими та необґрунтованими.

Зокрема, суд звернув увагу на те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями або діями судді не може бути підставою для відводу.

Також суд роз`яснив, що до повноважень судді, який розглядає заяву про відвід іншого судді, у порядку ст. 40 ЦПК України не належить з`ясування причин та обставин, за яких було постановлено відповідне судове рішення.

Колегія суддів зазначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3 ст. 40 ЦПК України).

Інститут розгляду питання відводу іншим суддею у процесуальному законодавстві утворено для забезпечення принципу об`єктивності, неупередженості та справедливості правосуддя.

Основна мета цього інституту полягає у запобіганні ситуації, коли суддя, якого підозрюють в упередженості, самостійно вирішує питання про власну неупередженість.

Проаналізувавши заяву про роз`яснення ухвали про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, а також ухвалу суду постановлену за наслідками розгляду такої заяви, колегія суддів констатує, що заявники фактично порушують питання про зміну судового рішення чи внесення у таке нових висновків, шляхом використання інституту роз`яснення судового рішення, як засобу виправлення недоліків судового документа, який полягає лише в усуненні неясності такого.

Наведене дає підстави для висновку, що порушені заявниками питання, в принципі не відповідають правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України.

Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від від 08 лютого 2023 року у справі №201/6544/20 зазначила, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення виникає у зв`язку з тим, що рішення суду неоднозначно розуміється та з метою уможливлення його виконання, якщо таке не можливе через незрозумілість резолютивної частини судового рішення. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Враховуючи викладене та те, що ухвала суду, про роз`яснення якої просять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є зрозумілою, не містить будь-яких неточностей та не допускає різних варіантів тлумачення, усі її частини викладені повно, чітко та ясно, колегія суддів приходить переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі не спростовують.

Крім того, ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року не є судовим рішенням, яке підлягає виконанню (у тому числі примусовому), а тому апріорі відсутні обставини, що утруднюють виконання цього судового рішення. Підстави ж ускладнення реалізації вказаного судового рішення заявниками не зазначені.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним ЦПК України (ст. 271) передбачена можливість роз`яснення судового рішення за відповідних підстав, а не порядку його виконання, чи вчинення інших процесуальних дій судом, які були упущені.

З врахуванням обставин, що склалися колегія суддів вважає за можливе звернути увагу на таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад (принципипів) цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

Цивільний процесуальний кодекс України зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були проведені без затримок та були ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі і це є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на неприпустимість використання інституту відводу, як засобу впливу на суд, способу затягування розгляду справи чи невиправданого передання справи іншому судді.

Більше того, безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, однак самих лише тверджень, які є суб"єктивною думкою заявника (заявників), недостатньо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийсього міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку не оскаржується.

Повний текст постанови складений 12 травня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк