Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №521/16607/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/16607/25

Провадження №2/521/995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду міста Одеса з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований наступними обставинами. З 02 грудня 2014 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого, 06 квітня 2020 року на ім`я позивача придбано за договором купівлі-продажу № 2917 частку житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , та за договором купівлі-продажу № 2919 частку житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Позивач вказує про те, що вказане майно придбано нею на особисті кошти, які отримані внаслідок відчуження майна, яке було особистою приватною власністю позивача.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилась, подала до заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача – адвокат Лялін Вячеслав Юрійович у відкрите судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Відзив на позов до суду не подано.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 02 грудня 2014 року між сторонами укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 3127, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а. с. 8).

20 березня 2020 року між сторонами укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Диким С.П., та зареєстрований в реєстрі за № 264 (а. с. 50).

Відповідно до п. 1.1. шлюбного договору сторони домовились про те, що все рухоме та нерухоме майно, яке було придбано ними під час знаходження у зареєстрованому шлюбі придбано за особисті грошові кошти того, на чиє ім`я оформлене майно, є та буде особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я оформлене та зареєстровано. На це майно встановлюється режим особистої приватної власності.

06 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2917 (а. с. 11).

За умовами договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у власність частку житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , та в цілому складається з одного житлового будинку під літерою «А», загальною площею 101,2 кв. м., у тому числі житловою 37,9 кв. м. та споруд під літерами: «В» - вбиральня, «Г» - гараж, № 1-3 огорожа І, ІІ мостіння, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користування продавця.

Пунктом 6 договору купівлі-продажу від 06 квітня 2020 року передбачено, що згідно шлюбного договору, посвідченого 20 березня 2020 року Диким С.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 264, «майно яке придбано ними під час знаходження у зареєстрованому шлюбі придбано на особисті грошові кошти, того на чиє ім`я оформлене майно, є та буде особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я буде оформлене та зареєстроване».

06 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2919 (а. с. 13).

За умовами договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у власність частку житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , та в цілому складається з одного житлового будинку під літерою «А», загальною площею 101,2 кв. м., у тому числі житловою 37,9 кв. м. та споруд під літерами: «В» - вбиральня, «Г» - гараж, № 1-3 огорожа І, ІІ мостіння, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користування продавця.

Пунктом 6 договору купівлі-продажу від 06 квітня 2020 року передбачено, що згідно шлюбного договору, посвідченого 20 березня 2020 року Диким С.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 264, «майно яке придбано ними під час знаходження у зареєстрованому шлюбі придбано на особисті грошові кошти, того на чиє ім`я оформлене майно, є та буде особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я буде оформлене та зареєстроване».

Таким чином, право особистої приватної власності позивача на житловий будинок АДРЕСА_1 безпосередньо встановлено шлюбним договором, укладеним подружжям 20 березня 2020 року.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За приписами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.

Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них (ч. 2 ст. 97 СК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1,2 та 4 ст. 10 ЦПК).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд висловлювався, що під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у цивільній справі № 757/50149/19-ц, провадження № 61-16219св21 від 03 серпня 2022 року

Згідно із положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При встановленні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд зауважує на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки позивач у порядку статті 81 ЦПК України не обґрунтувала та не надала будь-яких доказів, що саме діями відповідача, які би свідчили про невизнання або заперечення ним розповсюдження на спірне майно режиму особистої приватної власності кожного з подружжя, встановленого умовами шлюбного договору, укладеного між сторонами, було порушено її право особистої приватної власності на вказане майно, не довела наявність причинного зв`язку між її цивільним правом та діями відповідача, не підтвердила доказами вчинення вказаних дій відповідачем та їх протиправний характер.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 57, 60, 93, 97 СК України, ст. ст. 3, 12-16, 368 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 78, 81, 90, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про поділ майна подружжя – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.В. Тополева