Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №494/1096/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

вул. Миру 17 м. Березівка Березівський район Одеська область Україна 67300

15.05.2026

Справа № 494/1096/26

Провадження № 1-кп/494/79/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2026 року м. Березівка Одеської області

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026166260000050 від 16.04.2026 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березівка, Одеської області, громадянин України, не працюючий, з середньою освітою, не зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Березівського районного суду Одеської області від 08.04.2021 за ч. 1 ст. 185 КК України до 120 годин громадських робіт;

- вироком Березівського районного суду Одеської області від 08.04.2021 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України до 3 років 15 днів позбавлення, звільнився по відбуттю покарання 07.01.2025р

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України), -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з початку 2026 року спільно проживає та пов`язаний спільним побутом з ОСОБА_4 та її малолітніми дітьми ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

10 квітня 2025 року приблизно о 15:00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився у приміщенні зали домоволодіння за вказаною адресою та у зв`язку з тим, що малолітня ОСОБА_5 плакала, у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклої неприязні, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень малолітній дитині.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_5 , ОСОБА_3 діючи умисно та протиправно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю малолітній дитині, з якою перебуває у сімейних відносинах, свідомо бажаючи їх настання, нехтуючи тією обставиною, що ОСОБА_5 - це 6-місячна дитина, вдарив долонею правої руки в область лівої частини обличчя потерпілої.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у вигляді одного синця обличчя.

Згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частини статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Також, ОСОБА_3 з початку 2026 року спільно проживає та пов`язаний спільним побутом з ОСОБА_4 та її малолітніми дітьми ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

10 квітня 2025 року приблизно о 15:05 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився у приміщенні зали домоволодіння за вказаною адресою та у зв`язку з тим, що малолітній ОСОБА_6 плакав, у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклої неприязні, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень малолітній дитині.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_6 , діючи умисно та протиправно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю малолітній дитині, з якою перебуває у сімейних відносинах, свідомо бажаючи їх настання, нехтуючи тією обставиною, що ОСОБА_6 - це 2-х річна дитина, завдав не менше трьох ударів долонею руки в область обличчя потерпілого.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох синців обличчя.

Згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частини статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Крім того, ОСОБА_3 з початку 2026 року спільно проживає та пов`язаний спільним побутом з ОСОБА_4 та її малолітніми дітьми ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

10 квітня 2025 року приблизно о 15:10 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився у приміщенні зали домоволодіння за вказаною адресою, де у зв`язку з спричиненням тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нього виникла сварка з ОСОБА_4 .

У ході сварки, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, завдав один удар долонею правої руки в область обличчя ОСОБА_4 унаслідок чого остання впала на підлогу.

У продовження своїх умисних та протиправних дій ОСОБА_3 , у момент коли потерпіла лежала на підлозі, завдав останній не менше двадцяти ударів ногами в область обличчя, тулубу, нижніх кінцівок. Своїми умисними, неправомірними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді однієї забитої рани обличчя, та легкі тілесні ушкодження у вигляді одного синця та одного садна обличчя, крововиливу у склеру правого ока, синців тулубу та живота, синців обох сідниць, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок, саден лівого колінного суглобу.

Згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частини статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Таким чином, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

З урахуванням викладеного, за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень-проступків, пов`язаних з домашнім насильством, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України – в умисному легкому тілесному ушкодженні, ч. 1 ст. 125 КК України – в умисному легкому тілесному ушкодженні ч. 2 ст. 125 КК України – в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подані відповідні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 , в якій обвинувачений також додатково зазначив про визнання вини у скоєні зазначених кримінальних проступків та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку за відсутності учасників судового провадження. Потерпіла ОСОБА_4 та законний представник малолітніх потерпілих: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 також заяву, в якій не заперечували проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, зазначили, що ознайомлені з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згодні із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Від прокурора надійшло клопотання, в якому зазначається: враховуючи те, що ОСОБА_3 розуміє зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, не оспорює їх, беззаперечно визнає свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а також те, що потерпілим роз`яснено зміст ст.302 Кримінально процесуального кодексу України (далі – КПК України), тобто про можливість розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні, або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин, про що від потерпілих було отримано згоду, то відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить розглянути обвинувальний акт в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 2 ст.125 та ч.1 ст 125 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст 125 та ч. 2 ст. 125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків.

Згідно ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінальних проступків без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч.1 ст. 125, ч.1 ст.125 та ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: умисно завдав легкі тілесні ушкодження та умисно завдав легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних проступків, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаних кримінальних проступків визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінальних проступків, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст 125, ч.1 ст.125 КК України та 2 ст. 125 КК України , а саме: в умисному легкому тілесному ушкодженні та в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3

-вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини;

-вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини;

-вчинення кримінального правопорушення. Щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах

-вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які згідно ст. 12 КК України є кримінальними проступками, свою провину в скоєнні кримінальних проступків визнав повністю та щиросердно покаявся у вчиненому.

При цьому, суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд вважає зазначити, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного в постанові від 08 лютого 2021 року в справі №390/235/19 (провадження № 51-2177 кмо 20), якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків.

Таким чином, за окремими епізодами кримінальної діяльності, які утворюють повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), тобто які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, покарання не призначається.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, наданих суду відомостей щодо особи обвинуваченого, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень відповідно до статті 12 КК України, позицію державного обвинувача та самого обвинуваченого, думку потерпілих, з врахуванням ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, а тому суд вважає за необхідне обрати йому покарання у межах ч.1 ст.125 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України, за якою він обвинувачується у виді громадських робіт передбаченого санкцією статті, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілих.

Водночас, відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України встановлено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників.

Частиною 2 та 3 статті 91-1 КК України встановлено: заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Згідно частин 1,2 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено: суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.

За таких обставин та в інтересах потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством та для досягнення мети виправлення обвинуваченого, доцільним є покладення на нього обов`язку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 91-1 КК України, а саме: проходження програми для кривдників протягом трьох місяців.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів - відсутні.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Речові докази по справі – відсутні

Керуючись ст. 12, 302, 373-376, 381-382 КПК України, ст. ст.91-1,125 КК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 125, які є тотожними кримінальними правопорушеннями; та ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт строком 100 (сто) годин.

- за ч.2 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних проступків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.

Застосувати до ОСОБА_3 , на строк три місяці обмежувальний захід, передбачений пунктом 5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме: направити останнього до Березівської міської ради Одеської області для проходження програми для кривдників та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 не застосовувалися.

Витрати пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні прокурором - не заявлені.

Речові докази по справі – відсутні

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів після його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1