Суд: Кривоозерський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення недоторканності житла
Дата: 07 квітня 2026 р.
Справа: №479/1640/24
Суддя: Репушевська О. В.
479/1640/24
1кп/479/39/26
В И Р О К
і м е н е м У к р а ї н и
08 квітня 2026 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ;
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024153290000091 від 02 грудня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, працюючого по найму, громадянин України, не одружений, раніше не судимий,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
в с т а н о в и в :
Обвинувачений ОСОБА_3 01 грудня 2024 року близько 19.00 год. перебував по АДРЕСА_1 . В цей час в ОСОБА_3 виник умисел на незаконне проникнення до території домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_2 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 , та в якому на той час перебувала вона разом із дітьми. 01 грудня 2024 року близько 19.00 год. ОСОБА_3 , реалізуючи задумане, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, маючи на меті незаконно проникнути до іншого володіння особи, грубо порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла, без дозволу власника та за відсутності законних підстав, ОСОБА_3 переліз через паркан на повністю огороджену територію домогосподарства, яка розташоване по АДРЕСА_2 , де виконуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, підійшов до вхідних дверей приміщення літньої кухні розташованого за вказаною адресою, належного ОСОБА_6 , та відчинивши вхідні двері за допомогою фізичної сили, незаконно проник в середину вказаного приміщення, чим грубо порушив вимоги ст.30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся.
Від потерпілої ОСОБА_7 надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі, претензій матеріального та морального характеру немає, міру покарання просила призначити відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності його позицій, роз`яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, в оцінку інших доказів, досліджених органом досудового розслідування, не входив.
За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття у вчиненому, визнання вини.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, за останнім місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває.
За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого проступку, особу обвинуваченого, його суспільну небезпечність, а також те що, відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 можливе у виді штрафу.
Речовими доказами суд розпоряджається згідно ст.100 КПК України. Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
З матеріалів справи вбачається, що процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному провадженні не затримувався, запобіжні заходи у відношенні нього не обиралися.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд, -
у х в а л и в :
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн..
Речові докази: гіпсовий відбиток сліду взуття, який вилучений та опечатаний до пакету №1, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВПІ №3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, - знищити.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СУДДЯ:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua