Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №930/549/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/549/26

№2/930/798/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

за участю представника позивача - адвоката: Кіцули В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про встановлення юридичного факту та про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Немирівської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Бушинка колишнього Немирівського району, де на той час проживали її батьки, і проживає там до сьогодні.

У позивачки була прабабуся — ОСОБА_2 , 1921 року народження, яка більшу частину свого життя проживала в с. Будки Немирівського району. Приблизно у 2000 році прабабуся ОСОБА_2 переїхала проживати до батьків позивачки та до самої позивачки в с. Велика Бушинка Немирівського району, де проживала до дня своєї смерті — ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проживаючи разом із родиною позивачки з 2000 по 2006 рік, вони вели спільне домашнє господарство, обробляли земельну ділянку, вирощували домашню птицю, тобто фактично проживали однією сім`єю.

На підтвердження зазначеного позивачка посилається на заповіт покійної ОСОБА_2 , посвідчений посадовою особою Криковецької сільської ради Немирівського району 28 лютого 2000 року, відповідно до якого вона заповіла позивачці належний їй житловий будинок, розташований у с. Будки Немирівського району. Також зазначається, що спадкодавець померла саме в с. Велика Бушинка Немирівського району.

Позивачка, відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті спадкодавця, оскільки проживала разом із нею в одному житловому будинку.

Як з`ясувалося згодом, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається не лише із житлового будинку, зазначеного у заповіті, а також із земельної ділянки, розташованої на території колишньої Зарудинецької сільської ради Немирівського району.

На відповідний запит відділ № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надав позивачці фотокопію сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0351755, відповідно до якого за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка площею 2,55 умовних кадастрових гектарів, розташована на території колишньої Зарудинецької сільської ради Немирівського району.

Оригінал зазначеного сертифіката у позивачки відсутній у зв`язку з його втратою.

Під час звернення до державного нотаріуса позивачці було роз`яснено, що відсутність оригіналу сертифіката унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 10.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про встановлення юридичного факту та про визнання права власності на майно в порядку спадкування прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивачки — адвокат Кіцула В.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

31.03.2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача — Немирівської міської ради — надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. При вирішенні справи просив покластися на розсуд суду.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні надали покази, що добре знайомі із заявницею та покійною ОСОБА_2 та підтвердили, що ОСОБА_2 є прабабусею заявниці — ОСОБА_1 . Свідки також зазначили, що остання здійснювала догляд за ОСОБА_2 , оскільки вона проживала разом із нею до дня її смерті, вони вели спільне господарство та фактично проживали однією сім`єю.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані ними документи і матеріали, допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Бушинка колишнього Немирівського району, де на час її народження проживали її батьки, та проживає там до теперішнього часу.

Згідно з матеріалами справи, прабабусею позивачки є ОСОБА_2 , 1921 року народження, яка більшу частину свого життя проживала в с. Будки Немирівського району. Приблизно у 2000 році ОСОБА_2 переїхала до сім`ї позивачки в с. Велика Бушинка Немирівського району, де проживала до дня своєї смерті — ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як убачається з пояснень позивачки та досліджених у судовому засіданні доказів, у період спільного проживання з 2000 по 2006 рік позивачка разом із спадкодавцем та своєю сім`єю вели спільне домашнє господарство, спільно користувалися майном, обробляли земельну ділянку, утримували домашню птицю, тобто фактично проживали однією сім`єю та перебували у тісних родинних і побутових відносинах.

Факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем, а також факт їх спільного проживання та ведення спільного господарства підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які суд визнав належними та допустимими доказами у справі. Свідки підтвердили, що ОСОБА_2 є прабабусею позивачки, що остання здійснювала за нею догляд, проживала разом із нею до дня її смерті, а також що вони вели спільне господарство та фактично становили одну сім`ю.

Судом також установлено, що 28 лютого 2000 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений посадовою особою Криковецької сільської ради Немирівського району, відповідно до якого заповіла позивачці належний їй житловий будинок, розташований у с. Будки Немирівського району.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Бушинка Немирівського району, у зв`язку з чим відкрилася спадщина після її смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживала разом із нею однією сім`єю та в одному житловому господарстві.

Стаття 1264 ЦК України встановлює, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 633/344/16-ц.

Як убачається з матеріалів справи, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається не лише із житлового будинку, зазначеного у заповіті, а також із земельної ділянки, розташованої на території колишньої Зарудинецької сільської ради Немирівського району.

На запит позивачки відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано фотокопію сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0351755, згідно з яким за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка площею 2,55 умовних кадастрових гектарів, розташована на території колишньої Зарудинецької сільської ради Немирівського району.

Оригінал зазначеного сертифіката у позивачки відсутній у зв`язку з його втратою, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно з роз`ясненнями державного нотаріуса, відсутність оригіналу сертифіката унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим позивачка позбавлена можливості реалізувати своє спадкове право в позасудовому порядку.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно п. г ч. 1ст. 81 Земельного кодексу України однією з підстав виникнення права власності на земельну ділянку, є прийняття спадщини.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи в праві набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», викладених у п. 3.1, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

З огляду на встановлені у справі обставини, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем однією сім`єю на час відкриття спадщини, а тому наявні правові підстави для встановлення факту спільного проживання та визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316,328,392,1216-1218,1225, 1264, 1268 ЦК України, ст. ст. 12,13,76-82,89,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області, проживала однією сім?єю в с. Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області із ОСОБА_2 , 1921 року народження, з 2000 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

???Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області, на земельну ділянку, загальною площею 2.55 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Немирівської міської ради Вінницької області (колишньої Зарудинецької сільської ради Немирівського району Вінницької області), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку був виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН N? 0351755 на ім?я ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко