Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №307/3140/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/3140/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю захисника-адвоката Корольова Д. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/735/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Корольова Д. О. на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.09.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 356500 від 19.08.2025 та постанови суду від 12.09.2025 вбачається, що 19.08.2025 близько 10 год прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку № 254 прикордонного знаку на відстані 400 метрів від державного кордону в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області) було виявлено громадянина України ОСОБА_2 при спробі незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Корольов Д. О. просить постанову судді від 12.09.2025 скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що жодних намірів на здійснення спроб перетинання державного кордону України будь – яким способом поза пунктами пропуску ОСОБА_2 не мав. Останній є особою яка на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки виховує сина – особу з інвалідністю, ІНФОРМАЦІЯ_2 . 19.08.2025 ОСОБА_3 їхав з дружиною та сином до м. Солотвино на відпочинок та лікування. Був безпідставно зупинений працівниками прикордонної служби на в`їзді до м. Тячів та в подальшому доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де надав усі документи, втому числі й про право на відстрочку. З наданих до суду доказів неможливо встановити наявність у діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу того, що останній 19.08.2025 намагався незаконно перетнути

-2-

державний кордон України. Також в матеріалах справи відсутні будь-які свідки та поняті, які можуть підтвердити чи спростувати факт того, що ОСОБА_2 намагався незаконно перетнути державний кордон України, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є беззаперечним доказом на доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Більш того, сам факт перебування ОСОБА_2 на відстані 400 метрів від державного кордону в межах прикордонної смуги, без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що останній намагався незаконно перетнути державний кордон України. Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки такий пропущений з поважних причин, так як розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_2 , про час і місце судового розгляду останній не повідомлявся, про наявність оскаржуваної постанови дізнався поза межами строку на апеляційне оскарження.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин чергової неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Разом з тим, апеляційним судом враховується думка захисника-адвоката Корольова Д. О. про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Корольова Д. О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають до задоволення, з таких підстав.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи щодо нього та відсутні дані про те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і що йому направлялися відповідні повідомлення. Також відсутні відомості про своєчасне отримання ним копії постанови.

З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно нього, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне

-3-

правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.

Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_2 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими

-4-

елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 356500 від 19.08.2025 та постанови суду від 12.09.2025 вбачається, що 19.08.2025 близько 10 год прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку № 254 прикордонного знаку на відстані 400 метрів від державного кордону в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області) було виявлено громадянина України ОСОБА_2 при спробі незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив`язкою до місцевості.

Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.

Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було виявлено та затримано на контрольно-пропускному пункті на відстані 400 м від лінії державного кордону.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху особи та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та можливий умисел ОСОБА_2 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, до протоколу не додано.

Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вказаної події, крім того у справі відсутні відомості про речі і документи, які б свідчили про намір ОСОБА_2 на незаконний перетин державного кордону.

Крім того, ОСОБА_2 був затриманий у світлий час доби, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність умислу на вчинення даного правопорушення.

-5-

Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Сам факт виявлення ОСОБА_2 прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі не вказує беззаперечно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_2 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Крім того, ОСОБА_2 , як батько ОСОБА_4 2019 року народження, який має статус дитини з інвалідністю до 18 років, мав відстрочку від призову на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.08.2025, та ним було подано повторно відповідну заяву.

Також, з матеріалів справи та наданих доказів в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_2 19.08.2025 був затриманий співробітниками Державної прикордонної служби України разом з дружиною та сином, з якими їхав до селища Солотвино на відпочинок. На підтвердження цих доводів стороною захисту долучено переписку в мобільному телефоні про найм помешкання на базі відпочинку в селищі Солотвино з 19.08.2025 до 25.08.2025 та квитанцію про оплату за проживання.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.08.2025 дружина ОСОБА_2 зверталася до національної поліції через службу 102 із заявою щодо незаконного утримання ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.08.2025 ОСОБА_2 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.08.2025 № 928, був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

З долучених стороною захисту доказів, також вбачається, що ОСОБА_2 за вказаним фактом звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової часини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , позаштатної постійно діючої комісії ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням суду від 29.12.2025 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано в/ч НОМЕР_3 виключити ОСОБА_2 зі списків особового складу в/ч НОМЕР_3 та звільнити його з військової служби. Рішення набрало законної сили 09.02.2026.

З наведеного вбачається, що зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.

Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу.

-6-

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_2 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника-адвоката Корольова Д. О. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.09.2025.

-7-

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Корольова Д. О. задовольнити.

Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.09.2025 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя