Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №307/1270/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/1270/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/168/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Коструба В. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.03.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 339717 від 14.03.2026 та постанови судді від 26.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Контрольний пост» на напрямку 254 прикордонного знаку в період з 18 год 30 хв 05.03.2026 по 07 год 06.03.2026, не виконував службові обов`язки з 02 год 50 хв по 03 год 10 хв 06.03.2026, оскільки спав у місці для обігріву, та під час планової перевірки 06.03.2026 був виявлений підполковником ОСОБА_3 , чим порушив вимоги ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 17 пункту 11 глави 2, абзацу 5, 6, 7 пункту 12 глави 5 Розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 № 1391/27836. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Коструб В. В. просить постанову суду від 26.03.2026 скасувати, визнати ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 172-18 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, оголосивши йому усне зауваження, а провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП закрити. Стверджує, що кваліфікувавши дії за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, посадова особа державної прикордонної служби у протоколі про адміністративне правопорушення, який складений відносно ОСОБА_1 , не послалась на те, що він порушив вимоги ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 17 п. 11 глави 2, абзацу 5, 6, 7 п. 12 глави 5 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України в умовах особливого періоду. Таким чином, суд першої інстанції, вказавши у своєму рішенні про встановлений факт

-2-

порушення ОСОБА_1 вищевказаних вимог, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, вийшов за межі фабули обвинувачення, яка викладена у протоколі. Окрім того, на переконання сторони захисту, судом першої інстанції не вмотивовано висновок на підставі чого дійшов до переконання, що вчинені діяння ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП. Сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 5, 6, 7 п. 12 глави 5 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-18 КУпАП. Крім того, є підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП. ОСОБА_1 свою вину визнав частково, не мав умислу на порушення правил несення служби. До вчинення інкримінованого діяння призвело постійне значне службове навантаження, що суттєво перевищує встановлені нормативами показники. В подальшому обіцяє не допускати подібних прорахунків та утримувати інших від подібних порушень. Наслідком його дій не стало настання будь-яких негативних наслідків, а матеріали справи не містять відомостей про повторність вчинення правопорушення. ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дітей дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на даний час перебувають на його утриманні. Вважає накладення штрафу у розмірі 17000 грн надмірним та непропорційним.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Коструб В. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Коструба В. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. При цьому, враховується клопотання захисника-адвоката Коструба В. В., який просить розглянути справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного

-3-

правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 у повній мірі дотримався вищевказаних вимог КУпАП.

При розгляді справи судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП були повно, всебічно та об`єктивно встановлені фактичні обставини справи та досліджені зібрані у справі докази в їх сукупності, і їм дана належна оцінка.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 339717 від 14.03.2026, солдат ОСОБА_1 виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Контрольний пост» на напрямку 254 прикордонного знаку в період з 18 год 30 хв 05.03.2026 по 07 год 06.03.2026, не виконував службові обов`язки з 02 год 50 хв по 03 год 10 хв 06.03.2026, оскільки спав у місці для обігріву, та під час планової перевірки 06.03.2026 був виявлений підполковником ОСОБА_3 , чим порушив вимоги ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 17 пункту 11 глави 2, абзацу 5, 6, 7 пункту 12 глави 5 Розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 № 1391/27836, що виразилося у особистій недисциплінованості, порушенні правил несення прикордонної служби в прикордонному наряді «Контрольний пост», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, тобто допустив порушення правил несення прикордонної служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 339717 від 14.03.2026, зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного

-4-

правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП про, що свідчать наявні у протоколі підписи.

Також, останній скористався наданим йому правом та надав пояснення по суті правопорушення, зазначивши, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП визнає та дійсно, в період з 02 год 50 хв по 03 год 10 хв 06.03.2026 під час здійснення перевірки п/н «КрП» офіцером ВВВБ, перебував спільно з сержантом ОСОБА_7 в службовому приміщенні (місці обігріву), де їх було виявлено під час сну. Дана провина відбулась ненавмисно, момент коли він заснув не пам`ятає, наміру порушення правил несення служби не мав. Свою провину усвідомлює, проте визнає частково, у зв`язку з постійним високим службовим навантаженням, яке перебільшує визначену норму. В подальшому обіцяє не допускати подібних прорахунків та утримувати інших від подібних порушень. .

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених у них обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що кваліфікуючи дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, посадова особа державної прикордонної служби у протоколі про адміністративне правопорушення, не послалась на те, що останній порушив вимоги ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 17 п. 11 глави 2, абзацу 5, 6, 7 пункту 12 глави 5 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України в умовах особливого періоду, апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Вказаний висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, є законним та обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

-5-

Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_8 який вину визнав, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, його вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та бере участь в утриманні дітей дружини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має високе службове навантаження, що підтверджується витягом з аналізу службового навантаження, з якого вбачається, що у період з 31.02.2026 по 06.03.2026 його навантаження склало 166 год, з яких 71 год в денний час та 95 год в нічний час доби, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

Керуючись ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Коструба В. В. задовольнити частково.

Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.03.2026 щодо ОСОБА_10 , - скасувати.

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_10 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП за малозначністю й оголосити йому усне зауваження, а провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КУпАП щодо нього закрити.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя