Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №308/2807/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/2807/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М І М Е Н Е М

12.05.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її представника-адвоката Бондарєва О. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/163/26 за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Бондарєва О. Г. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2026.

Цією постановою закрито провадження у справі, щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 596064 від 19.02.2026 вбачається, що 19.02.2026 о 17 год 26 хв, за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та при зміні напрямку свого руху не впевнився у безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася на двосмуговій дорозі в одному напрямку руху. Разом з тим, зіткнення відбулося саме у задню частину транспортного засобу «Peugeot 308» під керуванням ОСОБА_1 , тобто удар був завданий транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» під керуванням ОСОБА_2 ззаду. За таких обставин сам по собі факт пошкодження транспортних засобів не свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Навпаки, характер механічних пошкоджень транспортних засобів свідчить про те, що зіткнення сталося внаслідок наїзду транспортного засобу, який рухався позаду, на автомобіль ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих і достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 при зміні напрямку руху не переконався у безпечності свого маневру, не надано. Матеріали справи не містять таких беззаперечних доказів, які б підтверджували, що саме дії ОСОБА_1 , а не дії іншого учасника дорожнього руху, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Бондарєв О. Г. просить скасувати постанову суду першої інстанції від 20.03.2026 та визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Стверджує, що висновок суду є грубим порушенням принципів

-2-

неупередженості та безсторонності суду, а також нічим іншим, як перебирання суду на себе непритаманних йому обов`язків судового експерта, однак суд не є експертом у судовій авто-технічній галузі. Крім того, твердження в мотивувальній частині судового рішення свідчить про ненадання судом належної оцінки дійсним обставинам справи згідно яких внаслідок здійснення водієм ОСОБА_1 маневру перестроювання з лівої крайньої у праву крайню смугу руху, відбулось зіткнення бокових частин автомобілів, а саме заднього сегменту правої бокової частини кузова транспортного засобу «Peugeot 308» із переднім сегментом лівої бокової частини кузова транспортного засобу «Mitsubishi Lancer». Тобто автомобілі контактували не задньою і передньою, а правою і лівою боковими частинами, що підтверджує факт пошкодження транспортних засобів за умов перестроювання транспортного засобу «Peugeot 308», який розташовувався дещо попереду транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», з лівої у праву смугу руху без перевірки, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Крім того, суд не повідомив ОСОБА_2 про розгляд справи, у зв`язку з чим потерпіла була позбавлена можливості реалізувати свої права учасника процесу, зокрема надавати докази та свої пояснення суду. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував того факту, що порушив правила перестроювання з лівої смуги дороги у праву, внаслідок чого і сталось спричинення пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lance», д. н.з. НОМЕР_2 . З огляду на відсутність заперечень своєї вини з боку ОСОБА_1 , а також з тієї причини, що посадова особа, яка займалась оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, запевнила ОСОБА_2 у тому, що надасть суду відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, а також запис зі службового технічного запису, потерпіла вважала, що необхідність у наданні суду вказаних відеозаписів нею особисто, відсутня. Лише після ознайомлення з матеріалами справи їй стало відомо, що суду такі відеозаписи надані не були і судом не досліджувалися.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника – адвоката Бондарєва О. Г., які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , який не заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

-3-

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції у порушення вище зазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не вмотивовані належним чином, а рішення суду не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах дорожньо-транспортної пригоди.

Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася на двосмуговій дорозі в одному напрямку руху. Зіткнення відбулося саме у задню частину транспортного засобу «Peugeot 308» під керуванням ОСОБА_1 , тобто удар був завданий транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» під керуванням ОСОБА_2 ззаду. Крім того, характер механічних пошкоджень транспортних засобів свідчить про те, що зіткнення сталося внаслідок наїзду транспортного засобу, який рухався позаду, на автомобіль ОСОБА_1 . Отже, доказів, які б підтверджували, що саме дії ОСОБА_1 , а не дії іншого учасника дорожнього руху, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди в матеріалах справи немає.

Висновки суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказані висновки суду спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а також наданими поясненнями як самого ОСОБА_1 так і потерпілою ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 596064 від 19.02.2026 стверджується, що 19.02.2026 о 17 год 26 хв, за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та при зміні напрямку свого руху не впевнився у безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 13.1 Правил дорожнього руху України визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стверджується сукупністю зібраних та досліджених апеляційним судом доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 596064 від 19.02.2026, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, на якій відображено напрямки руху автомобілів, місце їх зіткнення та розташування після зіткнення, перелік пошкоджень транспортних засобів; письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди.

У суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 підтвердила свої письмові пояснення та зазначила, що 19.02.2026 о 18 год 55 хв рухалась на своєму автомобілі «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 по головній дорозі вул. Станційній у м. Ужгороді правою крайньою смугою, коли з лівої смуги автомобіль «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з показчиком правого повороту, не переконавшись у безпечності свого маневру перестроювання у праву смугу, спричинив зіткнення з її автомобілем.

-4-

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції свою вину визнав, проти задоволення апеляційної скарги не заперечував. Пояснив, що рухаючись того дня на автомобілі «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Станційній в м. Ужгороді, перестроювався з лівої смуги у праву, внаслідок чого стався удар задньою правою частиною його автомобіля з передньою лівою частино автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором УПП в Закарпатській області Гигак В. В. вимог законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 596064 від 19.02.2026 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Між тим, матеріали справи не містить доказів, які б свідчили про незаконність дій поліцейських при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі складанні схеми дорожньо-транспортної пригоди, чи наявність у них підстав для обмови ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. ОСОБА_1 із протоколом про адміністративне правопорушення погодився, надав свої письмові пояснення, в яких вину не заперечував, в суді апеляційної інстанції свою провину визнав.

Враховуючи наведене, позиція потерпілої про те, що саме ОСОБА_1 порушував Правила дорожнього руху України, і є винуватим у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а не водій ОСОБА_2 , узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

З наявних у матеріалах справи і вищенаведених доказів об`єктивно вбачається, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та при зміні напрямку свого руху не впевнився у безпечності маневру, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_1 внаслідок порушення ним вимог п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1, 13.1 ПДР України, що стало обґрунтованою підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, будь-які докази відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд визнає безпідставним висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б підтверджували, що саме дії ОСОБА_1 , а не дії іншого учасника дорожнього руху, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційний суд вказує на те, що механічні пошкодження отримані транспортними засобами внаслідок дорожньо-транспортної пригоди свідчать про те, що зіткнення сталося саме з вини водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху, перестроюванням в іншу полосу руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, недотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

-5-

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2 про те, що саме водій ОСОБА_1 не переконався в безпечності маневру перестроювання, що стало наслідком дорожньо-транспортної пригоди, а протокол та схема до нього повністю відповідають вимогам законодавства.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України про адміністративне правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та відносно особи, щодо якої складено такий протокол.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена і його дії слід кваліфікувати ст. 124 КУпАП.

Таким, чином оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають до задоволення, а постанова суду першої інстанції – скасуванню як незаконна та невмотивована, із прийняттям нової, якою ОСОБА_1 необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не заперечив проти апеляційної скарги, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для залишення без зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.

Керуючись ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Бондарєва О. Г. задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2026 щодо ОСОБА_3 скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя