Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №302/477/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/477/26 Провадження № 3/302/164/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Пухальський С. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06.04.2026 року серії ВАВ № 823385, 04.04.2026 року близько 18:00 години ОСОБА_1 , перебуваючи на території КНП ЛПУ «Міжгірська РЛ», не виконував вимоги працівників поліції, намагався втекти, чіплявся за формений одяг працівників поліції та відмовлявся пройти до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання адміністративних матеріалів. Зазначеними діями, на думку правоохоронного органу, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвокат Рішко С. І. подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції були порушені вимоги законодавства. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення його підзахисним інкримінованого правопорушення.

Посилаючись на наведені обставини, захисник просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, рапорти працівників поліції, протокол адміністративного затримання, довідку про доставлення до ТЦК та СП, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції та у точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 185 КУпАП встановлено, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Злісною непокорою, відповідальність за яку передбачена статтею 185 КУпАП, є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, або поведінка, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Відмінність опору від злісної непокори полягає у тому, що опір є активною фізичною протидією законній діяльності відповідних осіб, тоді як злісна непокора характеризується пасивною поведінкою.

Обов`язковими ознаками складу цього адміністративного правопорушення є:

- наявність законної вимоги поліцейського;

- її чіткість та зрозумілість для особи;

- злісна непокора, що проявляється у відмові виконувати неодноразово висловлені вимоги або у зухвалій формі поведінки.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, які саме законні вимоги працівників поліції були висунуті особі, у чому полягала їх правова підстава, а також не розкрито, у чому саме проявилася злісність непокори.

Формулювання, наведені у протоколі, мають загальний та оціночний характер («не виконував вимоги», «намагався втекти», «чіплявся за одяг») та не дають можливості встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення у розумінні статті 185 КУпАП.

Матеріали справи містять рапорти працівників поліції, протокол адміністративного затримання, довідку про доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також відеозапис події.

Разом з тим, самі по собі рапорти працівників поліції є внутрішніми службовими документами та не можуть розглядатися як достатні й беззаперечні докази винуватості особи, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.

Довідка про доставлення до ТЦК та СП, підписана посадовою особою відповідного органу, також не підтверджує належним чином законність вимоги працівників поліції щодо обов`язку особи слідувати до такого органу.

Наданий до матеріалів справи відеозапис при відкритті не відтворюється, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості дослідити його зміст та надати йому належну оцінку.

Сам по собі факт відмови особи слідувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за відсутності належного правового обґрунтування такої вимоги, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не вправі усувати недоліки протоколу або змінювати його зміст, оскільки це фактично означало б зміну обсягу обвинувачення.

Недоліки протоколу у даному випадку полягають не у формальних порушеннях його оформлення, а у нерозкритті суті інкримінованого адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Пухальський С. В.