Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №201/9917/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

ЄУН № 201/9917/25

Провадження № 2/201/866/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря - Тоцької Л.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки – адвокат Чорнуцький В.П. (діє на підставі ордеру від 1108.2025р.) зазначає, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.11.2024р. у справі № 521/18988/24 встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області матері позивачки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, у яку ввійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що інші спадкоємці 1 черги за законом, окрім позивачки, відсутні, що заповіту спадкодавець не складала, що в позасудовому порядку оформити свої спадкові права на вказане нерухоме майно позивачка не може через відсутність документу, що підтверджує право спадкодавця на майно, просить визнати за собою право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,60 кв.м., з яких житлова площа складає – 36,2 кв.м., в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачки заявою позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача заявою від 22.10.2025р., поданою через підсистему «Електронний суд» 22.10.2025р., просить суд вирішувати справу за наявними матеріалами з прийняттям відповідного рішення на розсуд суду, згідно вимог діючого законодавства України. Своїм правом щодо написання відзиву на позовну заяву представник Маріупольської міської ради Донецької області не користуватиметься. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти на відповідні їм правовідносини.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.11.2024р. у справі № 521/18988/24 встановлений факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Маріуполь Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України в м. Маріуполь Донецької області, Україна (а.с.78).

10.12.2024р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Маріуполі 16.03.2022р. (а.с.81).

Позивачка є дочкою спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.09.1974 р., про що книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 1559 (а.с.14, 61-63). Відомості про батька в актовому записі про народження позивачки внесені зі слів матері.

Позивачка змінювала прізвище після укладення шлюбів: 12.11.1996р. з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », 05.09.2007р. з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; документувалася паспортами: по прізвищу « ОСОБА_3 » - 25.09.1990р. паспортом серії НОМЕР_3 від 675941, при зміні прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » - паспортом від 12.11.1996р. серії НОМЕР_4 , при зміні прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » - паспортом від 05.09.2007р. серії НОМЕР_5 , що підтверджується довідкою паспортного відділення Жовтневого РО міста Маріуполь 6/355 від 21.11.2007 року (а.с.14)

Після укладення шлюбу з ОСОБА_6 , про що свідчить відповідний актовий запис №241, серія НОМЕР_6 , позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.16).

Позивачка зареєстрована в спірній квартирі з 17.12.1996р. (а.с.12).

На підставі рішення виконкому Маріупольської ради народних депутатів від 12.07.1989р. № 87, ОСОБА_2 видано ордер № 002128 на житлове приміщення на родину з 3 осіб на право зайняття в порядку обміну житлового приміщення, житлової площі 36,49кв.м., яке складається з трьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Згідно реєстраційного посвідчення від 27.05.1996р., виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , кооператив «Салют», зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі довідки ЖБК від 29.03.1996р. № 46 на праві особистої власності (а.с.17зв).

Згідно довідки № 795 від 10.10.2023р. Комунального комерційного підприємства «Міське бюро технічної інвентаризації — Маріупольська нерухомість», право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012р. зареєстровано ККП «Міське бюро технічної інвентаризації — Маріупольська нерухомість» за ОСОБА_2 на підставі довідки ЖБК «Салют» про виплату позики від 29.03.1996 №46, про що видано реєстраційне посвідчення від 27.05.1996 року та внесено до реєстрової книги №98П за реєстраційним №35430. Загальна площа квартири складає 54,60 м кв, з яких житлова площа складає — 36,2 м кв. (а.с.19).

ЗгідноІнформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2025р., згідно якої право власності на спірну квартиру не зареєстровано (а.с.20).

Згідно інформації від 19.08.2025р.Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.43), за результатами проведеної перевірки по архіву підпорядкованого відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про шлюб відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — не виявлено.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), ОСОБА_2 заповіту не складала (а.с.45).

Згідно відповіді від 29.08.2025р. Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, за адресою: АДРЕСА_3 , з 14.11.2025р. була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.65).

Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини звернулася лише позивачка як дочка і єдиний спадкоємець першої черги за законом, якій на її заяву від 24.06.2025р. про видачу свідоцтва про право на спадщину 24.06.2026р. приватним нотаріусом роз`яснено про необхідність звернення до суду через відсутність документу, що підтверджує право власності спадкодавця на спірну квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Потреба такого способу захисту права власності, як пред`явлення позову про його визнання, виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо в складі спадщини є нерухоме майно спадкоємець, який прийняв спадщину зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02. 2012 за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (див. постанови Верховного Суду: від 20.06.2018 у справі № 640/13903/16-ц /провадження № 61-15147св18/, від 20.06.2018 у справі № 266/5267/18 /провадження № 61-6647св19/, від 20.03.2019 у справі № 550/1040/16-ц /провадження № 61-28423св18/; від 22.04.2020 у справі № 601/2592/18 /провадження № 61-17859св19/; від 22.04.2020 у справі № 127/23809/18 /провадження № 61-11210св19/; від 27.05.2020 у справі № 361/7518/16-ц /провадження № 61-43734св18/, від 16.09.2020 у справі № 464/1663/18 /провадження № 61-9410св19/ від 02.08.2023 у справі № 640/1851/19 /провадження № 61-13504св21/, що свідчить про сталість судової практики з відповідного питання).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 /провадження № 61-16069св20/).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджені судом докази в їх сукупності свідчать про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належала померлій ОСОБА_2 (матері позивачки) на праві приватної власності на підставі реєстраційного посвідчення від 27.05.1996р., виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації.

Поивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену квартиру з посиланням на відсутність документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Проте, як зазначалось, судом встановлено наявність документа, що підтверджує право власності на спадкове майно: реєстраційного посвідчення від 27.05.1996р., виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації, зі змісту якого вбачається, що спірна квартира на праві приватної власності належить спадкодавцеві ОСОБА_2 .

Встановивши перешкоди для оформлення права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 315/236/21, провадження № 61-782св22).

Інших спадкоємців щодо спірного спадкового майна, крім позивачки у справі, при розгляду справи не встановлено.

Отже, належним відповідачем у даній справі є саме Маріупольська міська рада Донецької області.

Суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтерес.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є пропорційність (п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 638/8634/23, провадження № 61-10325св24).

З огляду на наведене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнає за позивачкою як єдиним спадкоємцем 1 черги за законом право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, ч. 1 ст.82, 131, 223, 259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 10 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання як ВПО: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Маріупольська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ 33852448, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 11.

Суддя: Д.О. Покопцева