Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №705/3747/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3747/25

2/705/601/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

13 травня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Душина О.В.,

при секретарі Мухартовій Р.О.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач – не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування частини земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про витребування частини земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.05.2001 року посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Крижанівською І.В. за реєстровим номером 2411, ОСОБА_3 придбав житловий будинок жилою площею 25,2 кв.м., господарські будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач звернувся до ПП Геоплан з метою виготовлення технічної документації при підготовці державного акту на право приватної власності на землю для обслуговування житлового будинку площею 0,0882 га. Під час виготовлення технічної документації був складений акт узгодження меж землеволодіння де були погоджені межі з усіма власниками суміжних земельних ділянок.

Відповідно до Протоколу №8 засідання узгодженої комісії Уманської міської ради від 20.07.2001 року комісія встановила, що порушення між будинковолодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 немає.

Згідно рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 10.08.2001 року № 422 позивачу передано в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,0882 га. Земельна ділянка розташована на території Уманської міської ради по АДРЕСА_1 . На підставі вищевикладеного мені було видано державний акт на право приватної власності на землю 1-ЧР № 018601 від 09.09.2001 року.

Згідно рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 22.12.2003 року за № 688 відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради було визнано право власності за позивачем на житловий будинок площею 105,6 кв.м., господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , виготовлено суб`єктом господарювання Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації № 7962, складеного станом на 10.12.2003 року встановлено технічні характеристики об`єкту нерухомості та схема земельної ділянки, яка точно відповідає схематичному плану земельної ділянки у відповідності до державного акту на землю.

У вересні 2019 року, з метою внесення земельної ділянки до Публічної кадастрової карти України, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, позивач звернувся до інженера - землевпорядника, кваліфікаційний сертифікат 011752 від 15.08.2014 року, ФОП ОСОБА_6 , з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0882 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) розташованої по АДРЕСА_1 та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

У відповідності до конфігурації зазначеній у Державному акту на право власності на землю серії І-ЧР № 018601 від 09.09.2001 року та конфігурації, зазначеній на кадастровому плані технічної документації, виготовленій інженером - землевпорядником площа земельної ділянки склала 0,0882 га, тобто та й, що зазначена у рішенні міської ради № 422 про передачу землі у приватну власність та Державному акту серії І-ЧР № 018601, тобто повністю співпала.

Накладення меж земельних ділянок підтверджує той факт, який виник в процесі реєстрації технічної документації, державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Сесь А.П. було винесено рішення від 23.10.2019 року № РВ-7101025732019 про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру. Це пов`язано з тим, що земельна ділянка перетинається із сусідньою земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 7110800000:02:008:0182 на 21,8827% та належить на праві власності відповідачці - ОСОБА_4 . З урахуванням винесеного рішення, було встановлено, що від земельної ділянки позивача, яка належить йому на праві власності та підтверджується таке право відповідним правовстановлюючим документом фактично було

украдено частину земельної ділянки, право власності на яку, за позивачем було оформлено

набагато раніше.

Враховуючи викладене, позивач просить суд витребувати частину земельної ділянки із незаконного володіння, а саме 21,8827%, яка перетинається із сусідньою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі продажу від 16.03.2020 зареєстрованого в реєстрі за №118, кадастровий номер 7110800000:02:008:0182, для подальшої можливості внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер на земельну ділянку 0,0882 га за адресою АДРЕСА_1 .

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 11.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.10.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву до суду не подала.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 травня 2001 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок має розмір жилої площі 25.2 кв. м., розташований на земельній ділянці розміром 600 кв. м. Договір посвідчений приватним нотаріусом І.В. Крижанівською та зареєстрований в реєстрі за № 2411.

21 червня 2001 року підприємством «ГЕОПЛАН» була виготовлена технічна документація по підготовці державного акту на право приватної власності на землю для обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_3 в межах АДРЕСА_1 відповідно до якої при інвентаризації присадибної земельної ділянки було встановлено фактичну загальну площу – 0,882 га, в тому числі під будівлями – 0,0049 га, інші землі – 0,0833 га. Межі присадибної ділянки проходять по існуючих парканах, елементах благоустрою та закріпленим межевим знакам.

Як вбачається з Протоколу № 8, 20 липня 2001 року відбулося засідання узгоджувальної комісії Уманської міської ради та було встановлено, що факту порушення меж між будинковолодіннями АДРЕСА_4 немає, та в зв`язку з відсутністю землекористувача садиби АДРЕСА_3 вирішено винести на розгляд міськвиконкому питання про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 для позитивного його вирішення.

Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради№422 від 10 серпня 2001 року вирішено передати в приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 882 кв. м. для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

09 вересня 2001 року на підставі вказаного рішення №422 від 10.08.2001 ОСОБА_3 виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ЧР №018601, відповідно до якого йому передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0882 га, що розташована на території Уманської міської ради по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку.

Відповідно до технічного паспорту на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , виготовленого Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації №7962, складеного станом на 10.12.2003 р, встановлено технічні характеристики об`єкту нерухомості та схема земельної ділянки, яка точно відповідає схематичному плану земельної ділянки у відповідності до державного акту на землю.

З метою внесення земельної ділянки до Публічної кадастрової карти України та присвоєння кадастрового номеру позивач у 2019 році звернувся до інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_6 з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0882 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

Як вбачається з конфігурації, зазначеній у технічній документації, виготовленої ФОП ОСОБА_6 , та конфігурації, зазначеній у Державному акті на право приватної власності на землю серії 1-ЧР № 018601, площа земельної ділянки становить – 0.0882 га, тобто повністю співпадає.

Проте Рішенням №РВ-7101025732019 від 23.10.2019 р. державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа.

У висновку щодо перевірки електронного документа вказано, що відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено: перетин з ділянкою 7110800000:02:008:0182, площа співпадає на 21, 8827%.

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно №422748847, власником земельної ділянки №711800000:02:008:0182 площею 0,0796 га, є ОСОБА_4 , дата державної реєстрації: 16.03.2020, підстава: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51634857 від 16.03.2020, приватний нотаріус Марченко Н.М., документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер:117, виданий 16.03.2020, видавник приватний нотаріус Марченко Н.М.

Вказана земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_8 на підставі договору дарування №46687 від 25 жовтня 2004 року, що підтверджується копією Державного акту на право власності серії ЯБ №869072 від 08.06.2006.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором – також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, який був чинний на час виникнення спірних відносин, визначалося, що Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 № 561-XII право власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (тобто державного акта).

Згідно з ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до положень ст.81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до положень ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III громадяни набувають права власності із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ЧР-23 №2254 є законним, ніким не оспорювався і не скасовувався.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

До 02 травня 2009 року документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно Державний акт.

Таким чином позивач ОСОБА_3 є єдиним власником земельної ділянки площею 0,0882 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до п 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, яка діяла на час виникнення спірних відносин, складання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні право установчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Відповідно до п.2.14 Інструкції Державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Земельним ділянкам під час видачі таких актів не присвоювались кадастрові номери.

01 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України (який діє нині відповідно у чинній редакції). Підхід до встановлення моменту права власності залишився незмінним право власності виникало після одержання власником правовстановлювального документа державного акта (статті 125, 126 ЗКУ).

До 01.01.2013 державна реєстрація земельних ділянок здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Відповідно до статті 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягали заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У разі відсутності кадастрового номера на державному акті власнику земельної ділянки необхідно зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у порядку, встановленому п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно з положеннями цього пункту для реєстрації земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера власнику за державним актом необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що позивачем було і зроблено.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Протоколом Узгоджувальної комісії Уманської міської ради № 8 від 20 липня 2001 року було встановлено, що факту порушення меж між будинковолодіннями АДРЕСА_3 і АДРЕСА_1 немає.

В технічній документації на земельну ділянку позивача є акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами від 09.09.2019 року., проте він підписаний лише замовником та виконавцем робіт.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, станом на 2019 рік, було встановлено «Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Відповідно до пункту 2.1 вказаної вище Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У пункті 3.12 цієї ж Інструкції зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

При цьому, частинами першою. другою статті 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

За положеннями пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі, на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до частини другої статті 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців, або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Виходячи з даної норми права в позивача виникло право власності на земельну ділянку з часу отримання державного акту на право приватної власності на землю, тобто з 09 вересня 2001 року.

Право власності на земельну ділянку відповідно до ст.140 ЗК України, на час отримання відповідачем державного акту на земельну ділянку, могло б бути припинено лише на законних підставах: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємців; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду.

Позивач жодної відмови від земельної ділянки не писав, використовує її за призначенням, тим самим відсутні підстави для припинення права власності, протилежного в судовому засіданні встановлено не було.

Як встановлено з копії державного акту на право приватної власності серії ЯБ №869072 від 08.06.2006 р. відбулася реєстрація права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0796 га (кадастровий номер 7110800000:02:008:0182), що знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування №4668 від 25.10.2004 р., на яку в подальшому набула право власності відповідач ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2020 р. Тобто відповідач правомірно набула у власність вказану земельну ділянку.

Проте, земельна ділянка, що по АДРЕСА_3 на 21,8827% перетинається із сусідньою земельною ділянкою позивача ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку у встановленому законом порядку він набув у 2001 році, тому позивач вважає, що вказана частка незаконно знаходиться у володінні відповідача.

Суд вважає, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі може бути застосовано тільки щодо тієї частини земельної ділянки, яка перетинається з сусідньою земельною ділянкою, проте захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Представником позивача надано суду збірний кадастровий план земельних ділянок, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , у якому визначена загальна площа перетину земельних ділянок – 0, 0194 га, що становить 21,8827% з відповідними координатами території накладання 1 по осі Х: 5 395 275, 240; 5 395 272,146;

5 395 284,372; 5 395 300,520; 5 395 300,410; 5 395 292,240; 5 395 286,010; 5 395 275,290; 5 395 275,240, та по осі Y: 3 353 452,387; 3 353 442,842; 3 353 443,679; 3 353 447,003; 3 353 449,950; 3 353 450,730; 3 353 451,240; 3 353 452,380; 3 353 452,387; координатами території накладання 2 по осі Х: 5 395 235,050; 5 395 234,877; 5 395 257,328; 5 395 235,050, по осі Y : 3 353 459,150; 3 353 457,866; 3 353 455,230; 3 353 459,150.

Отже, сторонам у справі потрібно усунути технічні помили, допущені під час визначення меж суміжних земельних ділянок, яке проводилось у різний час, відповідно до порядку, визначеному у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державний земельний кадастр”, де вказано, що у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення.

Керуючись, ст. ст. 13, 81, 89, 265-268, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із незаконного володіння частину земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:02:008:0182, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 16.03.2020 зареєстрованого в реєстрі за №117 та перетинається із сусідньою земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , а саме земельну ділянку загальною площею перетину земельних ділянок 0,0194 га, що становить 21,8827% з координатами території накладання по осі Х: 5 395 275, 240; 5 395 272,146; 5 395 284,372; 5 395 300,520; 5 395 300,410; 5 395 292,240; 5 395 286,010; 5 395 275,290; 5 395 275,240; 5 395 235,050; 5 395 234,877; 5 395 257,328; 5 395 235,050 та по осі Y: 3 353 452,387; 3 353 442,842; 3 353 443,679; 3 353 447,003; 3 353 449,950; 3 353 450,730; 3 353 451,240; 3 353 452,380; 3 353 452,387; 3 353 459,150; 3 353 457,866; 3 353 455,230; 3 353 459,150.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 13 травня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя О.В. Душин