Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №569/4921/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4921/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження за №12026181010000294 від 18.02.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Підлісне, Дубровицького району, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Так, в період часу з 31.01.2026 до 16.02.2026, однак точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на законних підставах у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому неодноразово продовжено, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку золотих прикрас, належних потерпілій ОСОБА_5 , а саме: золотої каблучки, 585 проби, вагою 1,38 г., вартістю 4819 грн., золотої підвіски у вигляді хрестика, 585 проби, вагою 0,95 г., вартістю 3207 грн., золотого браслету, 585 проби, вагою 3,61 г., вартістю 17490 грн., а всього майна на загальну суму 25216 грн., чим спричинив останній майнової шкоди у вищевказаному розмірі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та суду показав, що 31.01.2026 до 16.02.2026, перебуваючи у квартири АДРЕСА_3 , викрав золоті прикраси. У вчиненому щиро кається, вину визнає повністю, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання на з`явилася, однак подала до суду заяву в якій просить розглядати справу у її відсутність. Претензій морального, чи матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 немає. Просить призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому злочині, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності його позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , органом досудового розслідування кваліфіковано вірно, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Частиною 2 статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліках в КП «РОЦПЗН» не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання останнього є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України – судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи і даних про особу винного, усвідомлення ним протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , та попередження нових його злочинів, призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Положеннями ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема у справі Довженко проти України ) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Питання з речовими доказами, суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки на період іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: Оптичний диск (а.с.39) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.

Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6