Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №526/3342/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3342/25

Провадження № 2/526/344/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гадяч в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Агро» про виділення частки із спільної часткової власності,

в с т а н о в и в:

24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через адвоката Рой І.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Вікторія Агро» про виділення частки із спільної часткової власності. Просить виділити їй в натурі та передати у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8653 га, що становить 15/16 частки із складу земельної ділянки площею 3,0563 га, кадастровий номер 5320485900:00:007:0057 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сергіївської сільської ради, Миргородського району Полтавської області, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності. Також просила стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року закрито підготовче судове засідання у справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рой І.В. в судове засідання не з`явились, надали заяви, в яких підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, також просили справу розглянути без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомлення про поважність причини неявки до суду від відповідача не надходило, відзив на позовну заяву не подавала.

Представник третьої особи: ТОВ «Вікторія Агро» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, пояснень до суду не надавав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.03.2008 року державним нотаріусом Гадяцької державної нотаріальної контори Антоновою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1-395, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 3,0563 га, яка перебуває на території Розбишівського старостинського округу Сергіївської сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Іншу 1\2 частину вказаної земельної ділянки успадкувала ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу №86617788 від 10.05.2017 вказана земельна ділянка має кадастровий номер 5320485900:00:007:0057. Номер запису про право власності 20296112 від 04.05.2017 року.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.08.2019 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Ямпольською С. М. та зареєстрованим в реєстрі за №1435, ОСОБА_1 є власником 7/16 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5320485900:00:007:0057 загальною площею 3,0563 га, яка перебуває на території Розбишівського старостинського округу Сергіївської сільської ради Миргородського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу №178334470 від 21.08.2019.

Таким чином ОСОБА_1 є власником 15\16 частин вказаної земельної ділянки, а ОСОБА_2 -1\16 частин вказаної земельної ділянки.

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Вікторія Агро», з врахуванням додаткових угод до договору оренди № 611, 17.05.2017 року було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавці надали, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,0563 га (рілля), кадастровий номер 5320485900:00:007:0057, яка знаходиться на території Розбишівського старостинського округу Сергіївської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Строк оренди – до 17.05.2031 року. Номер запису про інше речове право: 20592696 від 23.05.2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2025.

З висновку про можливий поділ земельної ділянки кадастровий номер 5320485900:00:007:0057 від 19.09.2025 № 227 від 19.09.2025, складеного ФОП ОСОБА_4 , вбачається, що при поділі земельної ділянки кадастровий номер 5320485900:00:007:0057 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (угіддя згідно КВЗУ 01.01) за адресою Сергіївська сільська рада Миргородського району Полтавської області відповідно до часток кожного співвласника утворено слідуючі земельні ділянки: ділянка АДРЕСА_1 ОСОБА_1 площею 2,8653 га, в т.ч. ріллі 2,8653 га; ділянка № НОМЕР_1 ОСОБА_2 площею 0,1910 га, в т.ч. ріллі 0,1910 га. Утворені земельні ділянки є незалежними одна від одної та можуть використовуватися окремим об`єктами для реєстрації речових прав на нерухоме майно. Невід`ємною частиною цього висновку є схема поділу земельної ділянки (додаток № 1) кадастровий номер 5320485900:00:007:0057.

Позивач просить виділити в натурі належні їй 15\16 частини земельної ділянки площею 2,8653 га згідно схеми поділу земельної частки (паю), кадастровий номер 5320485900:00:007:0057.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

У ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) » встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості ) власникам земельних часток ( паїв ) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється, відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності ( спільна сумісна власність ).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Частиною 4 статті 88 ЗК України передбачено, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ч. 3 ст. 89 Земельного кодексу України, передбачено, що, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та наведених норм цивільного та земельного законодавства України, зважаючи на те, що сторони по справі є співвласниками земельної ділянки загальною площею 3,0563 га, яка знаходиться на території Розбишівського старостинського округу Сергіївської сільської ради Миргородського району Полтавської області, договір про спільну часткову власність на земельну ділянку між ними не укладався, порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою не визначений, за наявності реальної можливості такого виділення, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що висновок щодо можливості розподілу земельної ділянки складений інженером – землевпорядником ОСОБА_5 , якій 03.01.2013 видано відповідний кваліфікаційний сертифікат №000480 Державним агентством земельних ресурсів України.

Згідно Постанови Верховної ради України №807 ІХ від 17.07.2020, у Полтавській області ліквідовано Гадяцький район та утворено Миргородський район (з адміністративним центром у місті Миргород) у складі територій Білоцерківської сільської, Великобагачанської селищної, Великобудищанської сільської, Великосорочинської сільської, Гадяцької міської, Гоголівської селищної, Заводської міської, Комишнянської селищної, Краснолуцької сільської, Лохвицької міської, Лютенської сільської, Миргородської міської, Петрівсько-Роменської сільської, Ромоданівської селищної, Сенчанської сільської, Сергіївської сільської, Шишацької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Позивачем ОСОБА_1 доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, а тому суд вважає, що її позовні вимоги щодо виділення їй в натурі 15/16 частин земельної ділянки із загальної площі 3,0563 га, кадастровий номер якої 5320485900:00:007:0057, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Розбишівського старостинського округу Сергіївської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в розмірі 2,8653 га, відповідно до схеми поділу земельної частки (паю) (додаток № 1) кадастровий номер кадастровий номер 5320485900:00:007:0057, згідно висновку щодо можливості розподілу земельної ділянки підлягають до задоволення.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь судових витрат, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 провадження № 61-10459св20 Верховним Судом наведено правовий висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Також, частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що відповідач не подавала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, стороною відповідача не зазначено обставин та доказів, які б дали підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На підтвердження витрат з правничої допомоги адвокатом Рой І.В. було подано договір про надання адвокатських послуг б/н від 01.10.2025, додаткову угоду №1 від 01.10.2025 до договору про надання правової допомоги б/н від 01.10.2025, акт виконаних робіт №1 до вказаного договору з переліком наданих юридичних послуг на суму 10 000 грн, в якому вказується, що клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг з надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн.

Оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, клопотання від відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу не надходило, підстав для зменшення стягнення з відповідача цих витрат у суду немає.

Захисником позивача надано до суду обґрунтований розрахунок наданих послуг, який не виходить за межі розумності та допустимості, зважаючи на складність справи, кількість поданих захисником процесуальних документів, тому виходячи з критерію розумності та співрозмірності розміру таких витрат на правничу допомогу, заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн, які в даному теж підлягають стягненню з відповідача

Керуючись ст. 12, 81, 133, 139, 141, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Агро» про виділення частки із спільної часткової власності - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 15/16 частин земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із складу земельної ділянки загальною площею 3,0563 га, кадастровий номер 5320485900:00:007:0057, в розмірі 2,8653 га, яка розташована на території Сергіївської сільської ради, Миргородського району, Полтавської області, відповідно до схеми поділу земельної частки (паю), яка зафарбована червоним кольором, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації – с. Розбишівка, Миргородського району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 .

Головуюча: Л. В. Максименко