Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №382/661/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/661/26

Провадження № 3/382/336/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 950021 від 05.03.2026 року, ОСОБА_1 05.03.2026 року о 14 год. 13 хв. в Київській області с. Сотниківка по вул. Голобородька, 28, керувала електросамокатом RCBEV85F без номерного знаку з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку відмовилась, як на місці так і в закладі, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні 14.04.2026 ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що поверталася з кладовища, самокатом не керувала.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, поставленого у вину ОСОБА_1 проявляється у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Тобто керування транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок 1103), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому Інструкція 1452/735).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Аналіз зазначених нормативних документів у поєднанні із положеннями ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підлягає доведенню сам факт керування особою транспортним засобом та наявність у цієї особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких наведений у Інструкцією 1452/735, наявність пропозиції/вимоги пройти огляд на стан сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП зазначених вимог закону у повній мірі не дотримались.

Так, матеріали справи не містять доказів, які би указували на те, що ОСОБА_1 дійсно у час та місці, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення керувала транспортним засобом маючи при цьому ознаки алкогольного сп`яніння. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що поліцейські зупиняли транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 , чи безпосередньо бачили факт керування нею транспортним засобом. Матеріали справи не містять даних про те, що поліцейські у інший спосіб виявили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (камери відео спостереження, пояснення свідків тощо), зафіксувавши цей факт доказами, які би не викликали сумніву. Відповідно до наявного у матеріалах справи відеозапису («export-4e1aj») поліцейський підійшов до ОСОБА_1 , яка вела електросамокат поруч із собою в руках, тобто не керувала ним. Будь-якого руху ОСОБА_1 щодо керування відеозаписами не зафіксовано. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 заперечувала факт керування транспортним засобом.

Об`єктивної фіксації такого керування, зокрема, за допомогою камер спостереження, відео реєстраторів, портативних засобів зв`язку, тощо матеріали справи не містять.

Наведене дає підстави стверджувати про те, що у ході провадження у цій справі не було доведено поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому її відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів об`єктивного характеру на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що інкримінується, за недоведенням факту керування, матеріали справи не містять. Таким чином, матеріали справи фактично містять лише документи (протоколи, рапорти), які складені працівниками поліції в односторонньому порядку.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол, за відсутності інших об`єктивних доказів підтвердження наявності правопорушення, не може бути визнаний достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б засвідчили обставини щодо події і складу правопорушення, в тому числі й факту керування автомобілем та факту перебування в наркотичному сп`янінні, а також вину ОСОБА_1 у інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 130, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя М. М. Нарольський