Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №363/2916/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"13" травня 2026 р. Справа № 363/2916/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,

встановив:

13 травня 2026 року до провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Згідно протоколу №1008/10-36-04-04 від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_2 , керівника ТОВ «Лідер-Індастрі», встановлено несвоєчасне подання платежів доручень на перерахування належної до сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість у 2025 році за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 95.

Суд, ознайомившись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановив, що зазначений протокол оформлений з порушенням норм, встановлених нормативно-правовими актами, виходячи з наступного.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення № 1008/10-36-04-04 від 06 травня 2026 року складено стосовно ОСОБА_2 . Разом із тим, при направленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення до суду Головним управлінням ДПС у Київській області зазначено іншу особу — ОСОБА_1 , зокрема на титульному аркуші матеріалів справи та в Акті про результати камеральної перевірки.

За таких обставин суд позбавлений можливості однозначно встановити, стосовно якої саме особи Головним управлінням ДПС у Київській області подано до суду матеріали справи для розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до п. п. а та b ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Згідно принципу автономного тлумачення та установленої практики ЄСПЛ поняття «кримінальне обвинувачення» має для суду автономний зміст і не залежить від його розуміння законодавства держав учасниць Конвенції і може означати «звинувачення у вчиненні правопорушення».

Права особи на захист є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. ч. 1 і 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу).

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 Кодексу).

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу,про що робиться відмітка у протоколі.

Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що особа правопорушника дійсно є керівником підприємства, а також відсутній будь-який документ, який посвідчує його особу.

До матеріалів справи також не додано жодних документів на підтвердження того, що ОСОБА_3 обіймає посаду головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб галузей переробної промисловості управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області та, відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП, має право складати протоколи за ст. 163-2 КУпАП.

Із змісту статей 245, 248 КУпАП вбачається, що одним із основних завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є об`єктивне з`ясування обставин справи, а також забезпечення рівності всіх громадян перед законом і органом, який розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Зазначені недоліки перешкоджають правильному вирішенню питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що вказаний протокол підлягає поверненню до ГУ ДПС у Київській області для належного оформлення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.245,246,248,254,278 КУпАП,

постановив:

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП повернути до ГУ ДПС у Київській області для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.В.Олійник