Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №363/2230/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"11" травня 2026 р. Справа № 363/2230/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967846 від 28.03.2026 року, 28.03.2026 року близько о 18 год 00 хв ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно доньки дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно ображав, чим завдав шкода її психічному здоров`ю, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, проти обставин, викладених у протоколі, заперечував. Зазначив, що жодних протиправних дій стосовно доньки дружини не вчиняв, шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 завдано не було. У той день приїхавши до будинку родини у АДРЕСА_1 , потрапити до нього не зміг, оскільки не було ключів. Зауважив, що у зазначеному будинку на той момент проживали дружина та її донька ОСОБА_2 , він прийхав туди, оскільки теж мав намір залишитись там жити. Близько о 18:00 год прийшла ОСОБА_2 та впустила його до будинку. Після чого, він зайшов в будинок, випив келих вина та приліг на диван. Натоміть ОСОБА_2 почала його ображати, казала що він в житті все упустив, при цьому виражалась нецензурно, також повідомила, що він буде спати на другому поверсі. На що він не погодився, однак жодних образ в адресу ОСОБА_2 не висловлював.

Також, з метою об`єктивного та всебічного розгляду справи у судове засідання викликались потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 однак останні будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явились, подали до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи без їх участі, що позбавило суд можливості вислухати їх пояснення у судовому засіданні.

Тож, вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Так, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 Вчинення домашнього насильства викладена в новій редакції.

Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Водночас конфліктна ситуація, яка сталася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 року, оскільки завдання шкоди в цьому випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення.

При цьому суд зауважує, що самі по собі нецензурні чи образливі висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство, такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, яка знаходиться в більш уразливому стані, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, та завдали шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Під поняттям «домашнє насильство» розуміється певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації. При цьому «домашнє насильство» - це не будь-яке насильство, що трапляється між членами сім`ї.

На підтвердження зазначених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення додаються: рапорт чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, зареєстрований в ЄО за № 7649 від 28.03.2026 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.03.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ; копії паспортів громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_2 ; відеозапис з боді-камери працівника поліції з місця події.

При цьому сама потерпіла та свідок у судове засідання для підтримання чи спростування письмових пояснень не з`явились, особисто пояснення суду не надали. Відеозапис з боді-камери працівника поліції з місця події, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, містить запис подій після приїзду на місце працівників поліції, при цьому обставин вчинення домашнього насильства на вказаному відеозаписі не зафіксовано.

Інших доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства матеріали справи не містять.

Тож, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 , як і настання наслідків, що передбачені у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП, тобто завдання внаслідок дій ОСОБА_1 шкоди фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 , та відповідно того, що остання стала жертвою домашнього насильства та була умисно поставлена ОСОБА_1 у більш вразливу та підконтрольну йому ситуацію.

Суддя зауважує, що за сам лише факт наявності між учасниками справи обопільної конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП адміністративна справа підлягає закриттю.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 173-2, 283 і 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП .

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Д.А. Свєтушкіна