Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №932/17310/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/978/26 Справа № 932/17310/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 17.10.2025 року о 14 год. 37 хв. в м. Дніпрі по проспекту Богдана Хмельницького, буд. 29Г керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота. Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHJ 0222. З результатами огляду ОСОБА_1 не погодився. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі КП ДБКЛПД ДОР ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначивши, що на час проведення судового засідання та винесення оскаржуваної ухвали він перебував на стаціонарному лікуванні в КП “Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни” ДОР”, про що повідомляв суд, проте справу було розглянуто в його відсутності. Копію постанови він не отримував.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 лютого 2026 року та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги та доповнення до неї ОСОБА_1 посилається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що після проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер він не погодився з його результатами, так як 10 вересня 2025 року він проходив процедуру введення в організм препарату “Дисульфірам” для лікування алкогольної залежності строком на 30 місяців, тому не може перебувати в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що огляд проводився у відсутності свідків. Зауважує, що патрульні проігнорували те, що він військовослужбовець та не викликали представників ВСП. Через деякий час його повторно зупинили працівники поліції і на їх вимогу він пройшов медичне обстеження, але ні алкогольного, ні наркотичного сп`яніння виявлено не було. Також зазначає, що при розгляді справи йому не було запропоновано право на захист та не надано адвоката.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи. Родкін О.Е. повторно надіслав до суду клопотання, у якому просив перенести розгляд справи у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Однак, апеляційний суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки апеляційна скарга Родкіна О.Е. перебуває в провадженні апеляційного суду з 04.03.2026 року, розгляд справи було неодноразово відкладено за клопотаннями ОСОБА_1 , зокрема 12.03.2026 року, 26.03.2026 року, 09.04.2026 року.

Згідно ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Також, ч.ч. 2,3 ст.268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 09 лютого 2025 року за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 24 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутнє підтвердження про направлення ОСОБА_1 копії постанови в межах строку, передбаченого вимогами ст.285 КУпАП, а саме протягом трьох днів, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 485996 від 17.10.2025 року; квитанцію тесту № 3334 на стан сп`яніння від 17.10.2025 року (результат тесту Drager Alcotest 6820 має цифровий показник 1,85 проміле); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат позитивний та становить 1,85% проміле; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.10.2025 року; відеозапис з боді-камери поліцейських.

Надані докази були досліджені апеляційним судом.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час процедури огляду. Крім того, згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського з боку працівників поліції також порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Так, з відеозапису з бодікамер вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки, виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку із роз`ясненням процедури проходження такого огляду, на що останній погодився та пройшов такий огляд із дотриманням процедури на місці зупинки транспортного засобу, погодився з результатами тестування, на пропозицію поліцейського повторно пройти огляд в медичному закладі у разі незгоди з результатами огляду відмовився.

На думку апеляційного суду, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису поліцейськими зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що спростовує твердження апелянта.

Таким чином, відеозапис об`єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що при проведенні огляду не було залучено свідків, оскільки відповідно до ст. 266 КУпАП наявність свідків при здійсненні відеофіксації не вимагається.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення його права на захист та не залучення адвоката до розгляду даної справи, оскільки призначення захисника (адвоката) у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковим.

До того ж, за клопотанням ОСОБА_1 постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2026 року було доручено Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити ОСОБА_1 адвоката для захисту його прав та законних інтересів у суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

19 березня 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшов лист Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, відповідно до якого для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 має звернутися до найближчого бюро правничої допомоги міжрегіонального центру з письмовим зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги та відповідними документами, або подати на електронну пошту міжрегіонального центру електронне звернення разом з документами, підписавши їх електронним цифровим підписом.

Зазначений лист апеляційним судом було направлено ОСОБА_1 для відома, проте останній не скористався своїм правом на захист, отримання безоплатної вторинної правничої допомоги та не залучив до участі у справі адвоката.

Посилання апелянта на те, що 10 вересня 2025 року він проходив процедуру введення в організм препарату “Дисульфірам” для лікування алкогольної залежності строком на 30 місяців, тому не може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, не спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що він є військовослужбовцем, проте працівники поліції не викликали представників ВСП також є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах

За змістом ст.266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.

Військовослужбовці при виконанні своїх службових обов`язків, крім іншого, є суб`єктами правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП, у разі виявлення у них ознак чи стану сп`яніння. У вказаному випадку слід розмежовувати поняття суб`єкта правопорушення, а саме першочергово особа, яка керує т/з спочатку визначається як водій (загальний суб`єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов`язків, пов`язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи т/з) як військовослужбовець (спеціальний суб`єкт).

Суд апеляційної інстанції вважає, що за наявності існування ознак двох складів адміністративних правопорушень як за ст.130 КУпАП, так і за ст.172-20 КУпАП, такі дії слід фіксувати при спільних діях працівників поліції та служби ВСП для складення протоколів про адміністративні правопорушення за відповідними статтями.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що у визначений у протоколі час водій ОСОБА_1 перебував під час виконання своїх обов`язків військовослужбовця.

Отже, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” варто зазначити наступне.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що п. 13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на правовідносини, що виходять за межі таких правовідносин.

Таким чином, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.

У даному випадку, справа стосується вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, через порушення Правил дорожнього руху фізичною особою ОСОБА_1 , що не стосується його прав та гарантій як учасника бойових дій, а тому і звільненню від сплати судового збору ОСОБА_1 не підлягає.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Будь-які інші доводи апелянта сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об`єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаних правопорушень та його винуватість, суду не надано.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинені правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП — залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот