Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №201/9356/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4504/26 Справа № 201/9356/25 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Гапонова А.В.

за участю секретаря судового засідання Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №201/9356/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 20 січня 2026 року,ухвалене у складі судді Антонюка О.А., -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа №201/9356/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування заяви зазначає, що встановлення факту родинних відносин заявника з її прабабусею ОСОБА_3 потрібно ОСОБА_1 для зміни договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

При цьому заявниця ставить питання про встановлення факту родинних відносин саме з прабабусею (не з батьками, бабусею чи дідусем чи іншими близькими особами) через те, що в ордері №2477 від 25 жовтня 1979 року зазначено, що вказана квартира надана саме ОСОБА_3 , вона ж основний квартиронаймач, на неї потім відкрито особовий рахунок, вона ж зі своєю сім?єю і користувалася вказаним житлом.

Спірна квартира не приватизована і з метою її приватизації заявниці і потрібно оформити особовий рахунок на себе, а для цього встановити факт родинних відносин з прабабусею, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 20 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гусаров В.О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при винесенні судом оскаржуваної ухвали були порушені норми матеріального й процесуального права та мало місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому дана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначає, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідне для безперешкодної реалізації її права на зміну умов договору найму займаного нею жилого приміщення та приватизацію даного житла.

Вказує, що суд першої інстанції в ухвалі правильно вказав, що оскільки Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради при відмові заявниці в переоформленні особового рахунку квартири АДРЕСА_1 листом від 19 липня 2024 року звернув увагу ОСОБА_1 на відсутність підтвердження родинних відносин її з ОСОБА_3 , саме тому вона і звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту родинних відносин. Одночасно суд в ухвалі звернув увагу і на те, що надані заявницею документи дійсно свідчать про різне написання і оформлення прізвища ОСОБА_1 з її прабабусею - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Однак, незважаючи на правильно встановлені судом фактичні обставини справи, суд прийшов до цілком хибного висновку про те, що зі справи ніби-то беззаперечно вбачається спір про право.

Зауважує, що у даному випадку встановлення факту того, що заявниця є рідною правнучкою померлої ОСОБА_3 ніяк не пов`язане із подальшим вирішенням спору про цивільне право, оскільки між заявницею та будь-якою третьою особою відсутній спір про право заявниці на отримання дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення, а тим більше про право заявниці на приватизацію зазначеної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Зауважує, що в даному випадку мова йде лише про початкову стадію реалізації права заявниці на отримання дозволу на зміну умов договору найму займаного нею неприватизованого жилого приміщення - це збір для подання до Дніпровської міської ради повного пакету документів, передбаченого «Порядком надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення», затвердженого Рішенням Дніпровської міської ради від 23 квітня 2019 року №389.

Вказує, що відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 19 липня 2024 року була мотивована виключно саме відсутністю у заявниці передбачених Порядком необхідних документів на підтвердження її родинних відносин з померлим наймачем ОСОБА_3 . Документами, що підтверджують родинні стосунки можуть бути свідоцтва про народження, відомості з державного реєстру актів цивільного стану, свідоцтва про шлюб та про розлучення або відповідне рішення суду.

Суд першої інстанції фактично підтвердив все викладене у листі від 19 липня 2024 року, а саме те, що у ОСОБА_1 відсутні документи на підтвердження родинних відносин з померлим наймачем ОСОБА_6 , оскільки подані заявницею документи дійсно свідчать про різне написання і оформлення прізвища заявниці з її прабабусею - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а єдиним належним документом, який може підтвердити факт їх родинних стосунків, відповідно буде рішення суду про встановлення даного факту.

Вважає, що необхідність встановлення факту родинних відносин для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про зміну умов договору найму саме по собі автоматично не може свідчити про наявність спору.

Окрім цього, існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним, суд першої інстанції зобов`язаний був спочатку щонайменше з`ясувати позицію Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, залучивши даний орган влади до участі у справі, як заінтересовану особу. Без залучення до справи в якості заінтересованої особи і з`ясування позиції Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Вважає, що суд першої інстанції не перевірив доводи заявниці, не встановив і в своїй ухвалі і не зазначив між ким існує спір і щодо якого саме оспорюваного права, та не залучив в якості заінтересованої особи Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради і не з`ясував його позицію. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.

Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що в заяві заявниці йдеться лише про встановлення факту і даний факт не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У зв`язку з чим просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом з?ясовано, що встановлення факту родинних відносин заявника з її прабабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , потрібно ОСОБА_1 для зміни договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

При цьому ставиться питання про встановлення факту родинних відносин саме з прабабусею оскільки в ордері №2477 від 25 жовтня 1979 року зазначено, що вказана квартира надана саме ОСОБА_3 , яка була основним квартиронаймачем.

На ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок.

Квартира АДРЕСА_1 не приватизована.

Надані заявницею документи свідчать про різне написання і оформлення прізвища не тільки ОСОБА_1 з її прабабусею, а і про матір, бабусю і дідуся, інших родичів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11, ОСОБА_9 та інш.

Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, при відмові заявниці в переоформленні особового рахунку, в своєму листі від 19 липня 2024 року, звернув увагу ОСОБА_1 саме на відсутність підтвердження родинних відносин її з померлою ОСОБА_3 . Інших причин Депертаментом в листі не зазначено.

Залишаючи без розгляду заяву про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що з матеріалів справи беззаперечно вбачається спір про право, що встановлено під час розгляду справи, а тому суд, в силу ч.4 ст.315 ЦПК України, вважає можливим залишити заяву без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього, між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо.

Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Як вбачається з заяви, встановлення факту родинних відносин заявника з її прабабусею ОСОБА_3 потрібно ОСОБА_1 для зміни договору найму житлового приміщення кв. АДРЕСА_1 . При цьому ставиться питання про встановлення факту родинних відносин саме з прабабусею через те, що в ордері №2477 від 25 жовтня 1979 року зазначено, що вказана квартира надана саме ОСОБА_3 , оскільки вона є основний квартиронаймач і на неї відкрито особовий рахунок, вона зі своєю сім?єю і користувалася вказаним житлом.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Голови адміністрації Соборного району ДМР №143-р від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано статус дитини-сироти.

Згідно розпорядження Голови адміністрації Соборного району ДМР №227-р від 09 вересня 2021 року за ОСОБА_1 закріплено право на житло, розташоване за адресою АДРЕСА_2 та призначено відповідальною за його збереження.

Квартира не приватизована і з метою її приватизації заявниці потрібно оформити особовий рахунок на себе, а для цього встановити факт родинних відносин з прабабусею, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У даному випадку, встановлення факту того, що заявниця є рідною правнучкою померлої ОСОБА_3 , не пов`язане із подальшим вирішенням спору про цивільне право, оскільки матеріали справи не містять доказів, що між заявницею та будь-якою третьою особою є спір щодо отримання дозволу на зміну умов договору найму займаного нею неприватизованого жилого приміщення та про право заявниці на приватизацію в подальшому зазначеної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

В даному випадку мова йде лише про початкову стадію реалізації права заявниці на отримання дозволу на зміну умов договору найму займаного нею неприватизованого жилого приміщення, а саме підготовку пакету документів для подання до Дніпровської міської ради як це передбачено «Порядком надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення», затвердженого Рішенням Дніпровської міської ради від 23 квітня 2019 року №389.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, чи дійсно в даному випадку є спір про право, між ким він виник і в чому полягає, чим це підтверджується, в результаті прийняв передчасне рішення про залишення заяви без розгляду на підставі наявності спору про право.

З огляду на викладене, встановивши, фактичні обставини справи, суд першої інстанції у спірних правовідносинах допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскарженого судового рішення, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу заслуговують на увагу та приймаються колегією суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа розглянута в порядку окремого провадження, тому відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України судові витрати при ухваленні судом рішення не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задовольнити.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 20 січня 2026 року про залишення без розгляду -скасувати.

Справу №201/9356/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складно 13.05.2026р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв