Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №642/2522/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа №642/2522/25

Провадження по справі №2-а/635/8/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Березовської І.В.,

секретар судового засідання – Гончарова К.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Сахарова Д.А. серії ЕНА № 4641825 від 03 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП; відмінити виконавче провадження № 78345795; повернути йому стягнуті за виконавчим провадженням № № 78345795 грошові кошти в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сахарова Д.А. серії ЕНА № 4641825 від 03 травня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень за ч. 4 ст. 122 КУпАП за те, що він 03 травня 2026 року о 11 годині 22 хвилини, керуючи транспортним засобом Chevrolet Volt, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський, 306 км, в межах м. Решетилівка з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті, чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР України.

Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною з наступних підстав.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено на місці зупинки транспортного засобу, внаслідок чого не були дотримані вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, інспектором поліції не було прийнято його клопотання.

Перед місцем зупинки транспортного засобу позивача був відсутній дорожній знак 5.70 «Фото, відеофіксація порушень ПДР», що суперечить положенням ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно яких інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Крім того, прилад TruCam про здійсненні фіксації швидкості транспортного засобу утримувався інспектором поліції в руках, в той час як мав бути встановлений стаціонарно. Утримання такого приладу інспектором поліції в руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля в 122 км/год.

Ухвалою Харківського районного суд Харківської області від 23 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без руху.

07 липня 2025 року позивачем усунуті недоліки, визначені ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2025 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

28 серпня 2025 року від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в позові в повному обсязі з огляду на наступне. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що замір швидкості руху здійнювався інспектором поліції з рук, що суперечить вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Проте, відповідно до Інструкції з використання лазерного вимірювача швидкості TruCam допускається можливість використання приладу як із руки, так і з триноги. Таким чином, використання приладу TruCam із руки є допустимим та не є порушенням. Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений та триногу, що передбачено Інструкцією із експлуатації. Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції чинній на час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності) поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває у чужому володінні. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень можуть розміщуватися поліцейськими наступним шляхом: закріплюватися на однострої; закріплюватися у/на службових транспортних засобах, у тому числі без без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів; монтуватися/розміщуватися по зовнішньому периметру доріг і будівель. Словосполучення, наведене у п.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в частині права поліції монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку не вказує на спосіб її розміщення (стаціонарним способом, на тринозі, у ручному режимі та інше), а лише вказує на місце такого розміщення (по зовнішньому периметру доріг і будівель), що спростовує твердження позивача про протиправне тримання поліцейським приладу TruCam в процесі його використання. Отже, вказана норма не містить імперативного припису щодо розміщення відеотехніки виключно стаціонарно вмонтованим способом. При цьому вимірювання швидкості руху відбувалося за допомогою приладу TruCam, розміщеного по зовнішньому периметру дороги. Крім того, у свідоцтві про повірку приладу TruCam зазначено про можливість використання вказаного приладу в ручному режимі. Відповідач вважає помилковим твердження позивача про те, що в силу приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними. Отже, посилання позивача на порушення порядку експлуатації приладу TruCam та збільшення похибки в результаті такого використання є необґрунтованими. Що стосується розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, відповідач зазначив, що на місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами згідно ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень у користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у тому числі правом на правову допомогу, під час розгляду справи не було, що підтверджується особистим підписом водія п. 8 оскаржуваної постанови, згідно якого права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП позивачу роз`яснені. Постанову винесено згідно ст.ст.258, 278, 279, 280 КУпАП, що встановлюють загальні правила накладання стягнення про адміністративні правопорушення, тобто інспектором встановлена особа правопорушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1,2,3,4,7 та 7 ст. 122 КУпАП виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках відповідно до ч.5 ст. 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Отже, посилання позивача щодо неправомірності проведення розгляду справи на місці вчинення правопорушення та порушення цим прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

23 грудня 2025 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що оскільки вимірювання швидкості приладом TruCam здійснювалося з рук, без фіксації кута вимірювання, суд позбавлений можливості перевірити достовірність результату з урахуванням косинусної похибки, а тому такий доказ не може вважатися належним та допустимим. Позивач не заперечує сертифікацію приладу, а заперечує можливість перевірки правильності його застосування у конкретному випадку.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Детюк Д., належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4641825, винесеною 03 травня 2025 року інспектором взводу № 1 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Сахаровим Д.А., установлено, що 03 травня 2025 року о 11 год. 22 хв. на автодорозі М 03 Київ-Харків-Довжанський (306 км) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Chevrolet Volt, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 122 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу у межах м. Решетилівка на 72 км/год, чим порушив п 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008425.

Даною постановою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

У графі постанови 7 «До постанови додаються» зазначено «відеозапис з бодікамери № 468867 та фото TruCam».

Не погодившись із постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03 травня 2025 року серії ЕНА№ 4641825, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Згідно пункту 1.1. ПДР України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год (п. 12.6 «ґ» ПДР).

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено значення термінів, що наведені у цих правилах, а саме:

- населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.

Відповідно до глави 5 розділу 33 ПДР України до інформаційно-вказівних знаків відноситься знак 5.49 «Початок населеного пункту», який визначає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху у населених пунктах; знак 5.50 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частин першої-третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, доказами є такі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, зафіксоване відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС008425 на автодорозі Київ-Харків-Довжанський М03 306 км, м. Решетилівка.

Так, на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008425, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 122 км/год при максимально дозволеній швидкості 50 км/год. Вимірювання здійснено з відстані 328,2 м. Зазначено дату і час фіксації 03 травня 2025 року о 11:22:34 год, а також зафіксовано координати місця, з якого проводилася фіксація правопорушення: широта 49°34'52.65"N, довгота 34°5'37.53"E.

Також, на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 КУпАП, відповідачем надано відеозапис із нагрудної камери поліцейського 468867, на якому зафіксовано рух транспортного засобу Chevrolet Volt, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із дослідженої у судовому засіданні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності встановлено, що остання, у відповідності до ч. 3 ст. 283 КУпАП, містить посилання на відповідний технічних засіб, а саме вказано, що вимір проводився приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008425, а також на відео з бодікамери поліцейського 468867.

Отже, керування позивачем 03 травня 2025 року транспортним засобом зі швидкістю 122 км/год. підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу на те, що аргументи позивача базуються на тому, що вимірювання швидкості було здійснено неналежним чином (прилад вимірювання швидкості не був закріплений стаціонарно).

Відповідач же стверджують, що факт перевищення швидкості належним чином зафіксований та доведений.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2012 року.

Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

В подальшому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 № 1362 внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п. 1 виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.

Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

Так, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32855 від 03 грудня 2024, чинного до 03 грудня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCaM LTI 20/20 № ТС008425 має можливість працювати у двох режимах: автоматичному та ручному. Саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху транспортного засобу в обох режимах.

Можливість використання виробу лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCам LTI 20/20 виробництва Laser Technology Inc. підтверджена експертним висновком від 15 грудня 2023 року № 04/05/02-1179/ВС1, виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому зазначено, що в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п. 5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт). Відповідно до цього експертного висновку, його дія поширюється на перелічені у ньому зразки об`єкта експертизи, у тому числі й на виріб з серійним номером ТС008425. Термін дії вказаного експертного висновку встановлено протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування.

Отже, прилад TruCam LTI 20/20 № ТС008425 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України.

Так, відповідно до координат, які автоматично визначає прилад TRUCAM за допомогою влаштованого GPS-навігатора при здійсненні заміру швидкості автомобіля, транспортний засіб позивача рухався у межах населеного пункту м. Решетилівка (автошлях М03 Київ-Харків-Довжанський (306 км)). Швидкість транспортного засобу складала 122 км/год.

Доводи позивача стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках, судом не приймаються з огляду на наступне.

Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 липня 2025 року 22-38/30 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам LTI 20/20 конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення – це експлуатація в ручному режимі за утриманням приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Прилади TruCам можуть працювати як в ручному режимі, так і автоматичному. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо проміжні результати збігаються, прилад TruCам формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад TruCам бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.і.). Алгоритми роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи то на тринозі чи іншим способом), так і в ручному режимі (утримання в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються. У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилади TruCам за призначенням як в ручному, так і в автоматичному режимі. Зазначення максимально допустимих похибок під час вимірювань зазначені у свідоцтві про повірку.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32855 від 03 грудня 2024 максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Відтак, при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках.

Таким чином, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху транспортного засобу спростовується дослідженими доказами по справі.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 72 км/год., що значно перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, суд вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

На підставі викладеного, суд зазначає, що надана відповідачем фотокартка, зроблена за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 № ТС008425 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

У той же час стосовно доводів позивача про те, що перед місцем зупинки транспортного засобу був відсутній дорожній знак 5.70 «Фото, відеофіксація порушень ПДР», суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області проведено та встановлено фактичну адресну прив`язку місць встановлення дорожніх знаків, їх наявність (відсутність) на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, що вбачається з наданої відповідачем відповіді служби вих. № 02 серпня 2024 року від 02 серпня 2024 року.

З наведеного листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області вбачається, що на автомобільній дорозі М-03 на позначення населеного пункту Решетилівка, прив`язка 304+950 км на право узбіччі та розподільчій встановлено знаки: знак 5.49 «Початок населеного пункту» У (+); Р(+), знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» У(+); Р(+), знак 7.2.1 «Зона дії» У (+); Р(+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча; на ліво узбіччі та розподільчій, прив`язка 307 + 200 км, встановлено знак 5.50 «Кінець населеного пункту» У (+); Р (+), знак 5.49 «Початок населеного пункту» У(+); Р (+), знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» У(+); Р(+),знак 7.2.1 «Зона дії» У (+); Р(+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча, «-» - відсутній», «+» - в наявності.

Отже, твердження позивача про відсутність дорожнього знаку «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» не є доречним.

Доводи позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу суд також не приймає, оскільки згідно пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відтак, в цій частині доводи позивача є також необґрунтованими.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72, ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що надані відповідачем до матеріалів справи докази є належними доказами, містять інформацію щодо предмету доказування, а отже є достатніми для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». Оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.

Враховуючи викладене, відповідачем доведено наявність у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Отже, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про відміну виконавчого провадження та повернення стягнутих за виконавчим документів коштів, то суд не надає їм оцінки, оскільки вони не є предметом позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 20, 241-246, 257-263, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Березовська