Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №635/3009/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3009/25

Провадження № 2/635/1450/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 53384,34 гривні.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 10 червня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено договір про надання кредиту 500831738, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 42298,03 гривень на споживчі потреби строком на 60 місяців, з відсотковою ставкою 23,00% річних. АТ «Альфа Банк» повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит, відповідач кредит отримав, але свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, в результаті чого, станом на 20 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 53384,34 гривні. 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором 500831738 від 10 червня 2020 року. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року відкрито провадження по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, також просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, суд, враховуючи заяву представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до оферти на укладання угоди про надання кредиту № 500831738 від 10 червня 2020 року, між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про надання кредиту № 500831738.

В якості доказів позивач надав суду копії оферти на укладання угоди про надання кредиту № 500831738 від 10 червня 2020 року, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту, договорів про внесення змін і доповнень, підписані відповідачем, за даними яких відповідачу безготівковим шляхом надано споживчий кредит на споживчі цілі у розмірі 42298,03 гривень на 60 місяців, з фіксованою процентною ставкою 23,00% річних.

Відповідно до даних паспорту споживчого кредиту та графіку платежів, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплачуючи до 03 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1192,41 гривень, загальна кількість платежів 60.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № 500831738 від 10 червня 2020 року станом на 20 вересня 2021 року складає 53384,34 гривні, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту в розмірі 41916,33 гривень;

- заборгованість за відсотками в розмірі 11468,01 гривень.

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу № 3, відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.

За даними виписки з Додатку до Договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 500831738 від 10 червня 2020 року у розмірі 53384,34 гривні.

Згідно платіжного доручення № 559 від 20 вересня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» здійснено оплату АТ «Альфа Банк» за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року в розмірі 12844800,00 гривень.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт переходу права вимоги до відповідача від АТ «Альфа Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».

Крім того, презумпція правомірності договору факторингу, передбачена статтею 204 ЦК України, також не спростована.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 500831738 від 10 червня 2020 року, тому суд вважає що сума заборгованості в загальному розмірі 53384,34 гривні підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі, при цьому виходить з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Альфа Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» не повернуті, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором № 500831738 від 10 червня 2020 року у добровільному порядку, відповідач з умовами договору ознайомлений, підписав договір, а беззаперечних доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме – судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції № 1789 від 14 квітня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4-6 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- копія договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., предметом якого є надання послуг захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судовм будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учаником, перелік послуг та їх вартість визначаються сторонами у додатках до цього договору;

- копія акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року, згідно з яким адвокатом надано наступні юридичні послуги по справі за позовом до ОСОБА_1 : надання первинної консультації – 1000,00 гривень за 0,5 години; правовий аналіз наявних документів у замовника по справі – 4000,00 гривень за 2 години; підготовка позовної заяви – 4200,00 гривень за 2,1 години;

- копія платіжної інструкції № 4917 про сплату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» адвокату Литвиненко О.І. 9200,00 гривень за Договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9438/10 на ім`я Литвиненко О.І.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 9200,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 9200,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме – судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 625-628, 634, 638, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 500831738 від 10 червня 2020 року в розмірі 53384 (п`ятдесят три тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: місто Київ, площа Солом`янська, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя О.М. Пілюгіна