Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №645/4846/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4846/25

Провадження № 2/645/215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , представник третьої особи ОСОБА_4 (не з`явилась),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту, що має значення та стягнення аліментів, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту, що має значення та стягнення аліментів, в якому просить суд: встановити юридичний факт, а саме факт самостійного виховання позивачем малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як «одинокого батька», та стягнути з відповідача аліменти на виховання малолітнього сина у щомісячному розмірі 20% від усіх доходів відповідача, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.12.2011 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.08.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_5 виявив бажання проживати разом із позивачем та фактично залишився з ним, оскільки відповідач не мала можливості забезпечити дитині належне виховання та матеріальне утримання. Дитина не бажала проживати з матір`ю через неналежне ставлення до її фізичного, морального, духовного та психологічного розвитку. Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 26.06.2025 року місце проживання малолітнього ОСОБА_5 визначено разом із батьком - ОСОБА_1 . Наразі дитина проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та повністю перебуває на його утриманні й вихованні. Позивач має стабільну роботу та дохід, забезпечує сину належні умови для проживання, навчання та розвитку, постійно дбає про його гармонійне виховання в атмосфері любові, сімейних цінностей і матеріальної забезпеченості. Позивач самостійно піклується про сина, забезпечив належні умови для навчання, здоров`я та повсякденного життя, бере активну участь у його шкільному житті та розвитку. Зазначене підтверджується довідками навчального і медичного закладів, а також актом обстеження умов проживання. Позивач не зловживає алкоголем, не палить та не перебуває на диспансерному обліку. Водночас відповідач фактично не бере участі у вихованні та житті сина, ніякої участі у вихованні та утриманні дитини не приймає.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 22.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального провадження.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 08.10.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Рух справи, відображено в ухвалі про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті.

16.12.2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, відповідно до яких ОСОБА_6 перебувала у полі зору служби у справах дітей з 2017 року у зв`язку зі зверненнями щодо неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків та фактів жорстокого поводження з дитиною. У 2021 році із відповідною заявою також звертався батько дитини. У 2025 році Департаментом було проведено обстеження умов проживання дитини та зібрано інформацію від навчальних і медичних закладів. Встановлено, що дитина проживає з батьком, який забезпечує належні умови для проживання, навчання, розвитку та піклується про здоров`я сина. Між батьком і дитиною склалися доброзичливі та довірливі стосунки. Мати дитини фактично самоусунулась від виховання сина, на виклики служби не з`являлась та участі у вирішенні питань щодо дитини не брала. З урахуванням інтересів дитини Департамент служб у справах дітей вважає доцільним проживання малолітнього ОСОБА_7 разом із батьком.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив про їх задоволення, пояснив суду, що син постійно проживає із ним з 2022 року, з матір`ю дитина не спілкується та не бажає спількуватись. Він має стабільну роботу, займається вантажними перевезеннями, дохід 20000-40000грн. в місяць, сам забезпечує дитину всім необхідним. Відповідач не позбавлена батьківських прав. Встановлення факту самосійного виховання ним сина, йому необхідно для поділу майна з відповідачем, а саме придбаної ними у шлюбі квартири.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, пояснила суду, що позивач самостійно виховує та піклується про сина ОСОБА_8 , відповідач фактично само ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків. Зазначила, що позивач обмежений в реалізації прав щодо своєї дитини без згоди матері.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо стягнення алментів не заперечувала, пояснила суду, що вона бажає, але не має можливості спілкуватись та надавати допомогу або придбати речі дитині, оскільки їй обмежили доступ до сина, на її телефоні дзвінки син та позивач не відповідають, дитина знаходиться під впливом батька. Дитина навчається онлайн, тому в школу вона не відвідує, але дзвонила до класного керівника дізнатись про успіхи дитини. Після розлучення її із позивачем, син забажав жити із батьком. Позивач неповажно ставиться до неї, при дитині він її ображав, зневажав. Був випадок, коли позивач вдарив дитину, вона дзвонила до школи. З початку війни вона не бачиться із дитиною, позивач заблокував її в телефоні.

Представник третьої особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у судовому засіданні пояснила, що родину знає з 2017 року, було звернення бабусі, а потім батька в 2021 році щодо неналежного виховання дитини матір`ю, бабуся повідомляла про побиття дитини матір`ю, складався протокол про насилля в родині. Позивачу роз`яснили право щодо звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав. В 2025 році позивач звернувся з проханням обстеження його житлових умов для звернення до суду. Викликалась відповідач для обстеження, але не з`явилась. До служби дитина завжди приходила із батьком.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, свідка, малолітню дитину, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.12.2011 року, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 14.08.2023 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .

Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 26.06.2025 року визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 11.07.2025 року за адресою АДРЕСА_1 , спеціалістами ССД по Київському району Рогожниковою Н.В., ОСОБА_4 , на підставі доручення ДССД та заяви ОСОБА_1 , з метою вивчення умов проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено обстеження квартири та встановлено, що квартира розташована в будинку з усіма зручностями, централізованого опалення, електро, газо, водопостачання, каналізація. Квартира в доброму санітарному стані, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено добрі умови. Для дитини виділена окрема кімната, є спальне місце, місце для навчання, комп`ютер, техніка, шафа для книжок та одягу. В наявності сезонний одяг та взуття відповідного віку, продукти харчування.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . /а.с.22/

Відповідно до Довідки КЗ «Харківський ліцей №14 ХМР» від 13.03.2025 за №117, дитина ОСОБА_5 навчається у в Харківському ліцеї №14 з 01.09.2018 і є учнем 7-Г класу. За час навчання учень має навчальні досягнення переважно середнього та достатнього рівня. На уроках вміє висловлювати свої думки, аналізувати новий матеріал, але системності в підготовці до уроків не виявляє, зауваження вчителів на поведінку під час уроків немає. За весь час навчання ОСОБА_8 у школі його мати, ОСОБА_3 , жодного разу не відвідувала школу, не цікавилась успіхами дитини у навчанні, батьківських зборів не відвідувала. Мати ОСОБА_8 не бере участі у житті школи та класу, з дитиною не проживає. Батько дитини, ОСОБА_1 , піклується сином, займається вихованням хлопця, з яким він і проживає. Батько постійно відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям та рівнем шкільних досягнень сина. ОСОБА_8 має все необхідне для успішного навчання та життя: забезпечений житлом, одягом, здоровим харчуванням, ліками.

За повідомленням КНП «Міська дитяча поліклініка №23»ХМР від 02.04.2025 року за №305/0/564-25 убачається, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває під спостереженням фахівців поліклініки. За інформацією лікаря-педіатра декларація про надання первинної медичної допомоги ОСОБА_8 укладена з ОСОБА_1 . Також лікар підтверджує, що батько піклуєтесь про стан здоров`я сина, в т.ч. і під час його хвороби та забезпечуєте йому належне виховання.

На підтвердження факту утримання дитини позивачем надано копії квитанції на придбання техніки, а саме: планшету Xiaomi Redmi Pad Pro, вартість 15499 грн., мультипечі Tefal вартістю 10999 грн. 00 коп. та планшету Lenovo Idea Tab Plus вартістю 20399 грн. 00 коп.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона знайома із позивачем приблизно з 2020 року, вони в дружніх стосунках, позивач допомагав свідку перевозити її речі, відвозив собаку до ветеринарної клініки. Свідку відомо, що позивач проживає із сином, про якого він піклується, придбає одяг, необхідну техніку, займається його харчуванням. Вони бачаться приблизно 1 раз в 2-3 тижні, в основному з приводу допомоги їй по господарству. В квартирі позивача свідок бувала 5-6 разів, допомагала дитині із навчанням та придбанням необхідних речей. Про матір дитини свідку нічого не відомо.

Дитина ОСОБА_5 в судовому засіданні, в присутності психолога, пояснив, що проживає із батьком з 2022 року, з матір`ю не спілкується, та не бачив її з 2023 року, іноді спілкувались по телефону. Пам`ятає як у дитинстві вона його побила та залишала дома його одного. Бажає проживати разом з батьком, батько забезпечує усім необхідним, проводить із ним спільно час, відвідували зоопарк, з матір`ю йому некомфортно.

Відповідно до ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні певних дій, необхідних для виховання та утримання дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України).

Згідно ст. 157 СК України - питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

У зазначеній справі, встановлення заявленого ОСОБА_1 факту самостійного виховання та утримання дитини, в позовному провадженні, фактично ґрунтується на доведенні ухилення матері спільної із позивачем дитиною від виконання своїх обов`язків щодо утримання, виховання своєї дитини.

ВП ВС у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 зазначила, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Однак, з позовної заяви та з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що спір між сторонами щодо місця мешкання дитини вирішено рішенням суду, щодо участі відповідача у вихованні дитини, то відповідач повідомила про перешкоди у спілкуванні з дитиною, але щодо усунення перешкод вона нікуди не зверталась.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що саме по собі проживання матері окремо від дитини та її обмежена участь у вихованні не є підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком. Для цього необхідно довести обставини, які свідчать про припинення або істотне обмеження батьківських прав іншого з батьків у встановленому законом порядку (справа № 487/11354/24)

На підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем наданні квитанції про придбання техніки для сина (планшет), та побутової техніки для сім`ї, що суд розцінює, як виконання обов`язку позивача утримувати свою дитину, піклуватись про нього та займатись його вихованням, лікуваням та розвитком.

Суд вважає, що позивач не довів, що мати дитини умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Саме проживання матері окремо не означає, що дитина виховується виключно батьком. Судом встановлено, що мати дитини не позбавлена батьківських прав, тобто приймати участь у вихованні та утриманні дитини, але позбавлена можливості брати участь у вихованні дитини, враховаючи їх окреме проживання з дитиною, яка не бажає із нею спілкуватись, так як, за повідомленням відповідача, перебуває під впливом батька. Крім того, суд вважає, що на відносини між дитиною та її матір"ю, впливають негативні відносини між батьками дитини.

У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Враховуючи, що факт самостійного виховання та утримання позивачем дитини не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, та оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення зазначеного факту.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на виховання сина ОСОБА_5 , у розмірі 20 % від усіх доходів, суд зазначає наступне.

Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов`язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідач в судовому засіданні не оспорювала, що з 2022 року не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, але бажає допомагати.

При визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи рівний обов`язок батьків щодо утримання дитини, а також виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., яка визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам ст. 183 СК України.

Визначений судом розмір аліментів може бути згодом збільшений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених сімейним Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі часткового задоволення позову - покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн..

Керуючись ст.ст. 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту, що має значення та стягнення аліментів, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 % (що складає 1/5 частку) з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 18.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_3 ;

Представники позивача: Бочарова Людмила Іванівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №1865 від 18.02.2015, тел. НОМЕР_4 , e-mail ІНФОРМАЦІЯ_4 : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_7 ;

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Сергія Єфремова, буд.55, тел. (0572)97-20-29; 97-41-57.

Повний текст судового рішення виготовлено 14.05.2026 року.

Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч