Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №344/6655/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 13 травня 2026 р.

Справа: №344/6655/26

Суддя: Мелещенко Л. В.

Справа № 344/6655/26

Провадження № 2/344/4731/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - керуючий партнер АО «Прикарпатська юридична компанія» адвокат Гедзик Василь Миронович звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що 29 грудня 2015 року зареєструвала шлюб з відповідачем по справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_4 . Спільне життя у сторін не склалося через різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Спільне господарство вони не ведуть. Шлюб носить формальний характер. Можливості зберегти сім`ю немає. Примирення між сторонами неможливе. Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечити її інтересам та інтересам дітей. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей, оскільки сторони проживають окремо, діти проживають з позивачем і перебувають на її утриманні. Коштів, необхідних для нормального розвитку дітей, позивачу не вистачає. Батько участі у вихованні та утриманні дітей не приймає та матеріально не допомагає. Відповідач є працездатним, інших дітей не має, проте коштів на утримання не надає. За таких обставин позивач просить розірвати шлюб та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно на кожну дитину, починаючи з 06 квітня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с.1-2).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.13-14).

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.17-18).

Позивач у судове засідання не з`явилася, але представник позивача подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив справу слухати справу за відсутності сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.23-24).

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с.25).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 12 травня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

З урахуванням приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи за відсутності учасників справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

29 грудня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (а.с. 3).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 (а.с. 8-9).

Суд, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини припинення сімейних стосунків, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - це одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 Сімейного кодексу України). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (частина друга статті 104 Сімейного кодексу України). Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 Сімейного кодексу України).

Згідно частини другої статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що причина розладу подружніх відносин між сторонами є справжньою, глибинною, подружжя фактично припинили спільне проживання і сімейне життя з поважних причин.

Суд дійшов висновку, що у даний час шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вважає, що шлюб між сторонами необхідно розірвати,

Згідно частини другої статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У порядку частини другої статті 115 Сімейного кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд виходить з наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України).

Частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно частини першої статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до положень статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Стягуючи аліменти та визначаючи їх розмір, суд враховує стан здоров`я відповідача, те, що у нього на утриманні, окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших дітей немає, рівень забезпеченості відповідача, а також те, що відповідач добровільної допомоги на утримання дітей не надає, проте має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина саме у такому розмірі, про що свідчить його заява про визнання позовних вимог у повному обсязі. У зв`язку з наведеним суд вважає необхідним та можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду, тобто з 06 квітня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття, задовольнивши позовні вимоги повністю, оскільки відповідач має можливість надавати позивачу на утримання дитини аліменти у такому розмірі.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивач сплатила судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу та просить залишити судові витрати за нею, то суд задовольняє дану її вимогу.

Так як на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» за пред`явлення позовної вимоги про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1331,20 гривень з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24, 110, 112, 113, 114, 180-182, 184,191 Сімейного кодексу України, керуючись статтями ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити у повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 29 грудня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис за № 2495, - розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 06 квітня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривні двадцять копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 14 травня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua