Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №178/2538/25 — Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/2538/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Лісняк В.В.,

за участі секретаря Коваль Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Кринички цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 2912.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 871854852. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених цим Договором. 31 грудня 2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 121 від 16 лютого 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 871854852. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» Права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27788,65 грн., з яких: 8 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 288,65 грн. - сума заборгованості за відсотками. Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язується вчасно повертати кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги позивачем по відношенню до відповідача не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 871854852 у розмірі 27788,65 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день розгляду справи сповіщений, про причину неявки не повідомив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, за таких обставин суд вважає можливим розглянути позов за його відсутності на підставі доказів, наданих у справі, постановивши заочне рішення, відповідно до ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 29.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 871854852, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV42ХW2, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8500,00 грн.

Згідно з п. 1.2. договору, кредит надається строком на 13 (тринадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). Відповідно до п. 1.4. - 1.4.3. договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються: - виключно на період строку визначеного в п. 1.2. договору за дисконтною процентною ставкою в розмірі 596,58% річних, що становить 1,63% від суми кредиту за кожен день користування ним; - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 597,09% річних, що становить 1,63% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,20% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до копії платіжного доручення від 29 грудня 2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило ОСОБА_1 переказ коштів згідно договору №871854852 від 29.12.2020 року в загальному розмірі 8500,00 гривень.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №871854852 вбачається, що ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошові кошти в розмірі 65,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених цим Договором.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції.

Відповідно до п.4.1. договору факторингу, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №871854852 від 29 грудня 2020 року на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 грошові кошти не сплачував, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу сторони, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530, 599 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. ст.513, 514, 516 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Положеннями ст. ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Кредитодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.

Відповідач скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 871854852 від 29.12.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», суд виходить з наступного.

У позовній заяві позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 871854852 від 29.12.2020 року, оскільки на підставі договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», яке в свою чергу на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року стало правонаступником первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» як Фактором було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Сторони погодили, що підписанням Реєстру прав вимоги засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Дія Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року була продовжена Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідно до Договору факторингу № № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» свої права вимоги саме за кредитним договором № 871854852 від 29.12.2020 року, в якому боржником є ОСОБА_1 .

Будь-яких Реєстрів прав вимоги до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, які є невід`ємними частинами цього договору, матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст.80 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено факту відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» своїх прав вимоги за кредитним договором № 871854852 від 29.12.2020 року, в якому боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У подальшому, 20 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором було укладено Договір факторингу № 20102022, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим Договором. Сторони погодили, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.

Згідно Реєстру прав вимоги №1 від 21 жовтня 2022 року до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №871854852 від 29 грудня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Однак, Витяг з Реєстру прав вимоги №1 від 21 жовтня 2022 року до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року не є належним, достовірним та достатнім доказом того, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» дійсно перейшло право вимоги за кредитним договором №871854852 від 29 грудня 2020 року, за яким боржником є ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять жодних належних та достатніх доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відступило свої права вимоги за цим кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».

Крім того, позивачем до позовної заяви долучено копію Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, однак вказаний договір містить лише сторінки 1, 2, 3 та 10 вказаного договору, а сторінки 4-9 цього договору в матеріалах справи відсутні.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частині 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Отже, факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №871854852 від 29 грудня 2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доведений позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №871854852 від 29 грудня 2020 року у загальному розмірі 27788,65 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по справі слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. В. Лісняк