Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №208/15937/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Єдиний унікальний номер справи № 208/15937/24

Номер провадження № 2/208/387/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Сакун Віталій Анатолійович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Сакуна В. А. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 1000000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємстві відповідача. Загальний стаж складає 28 років 08 місяців 28 днів. В умовах впливу шкідливих факторів на ПрАТ «ШУ «Покровське» - 21 рік 09 місяців 23 дні. Звільнився 21.07.2017 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

За час трудової діяльності на ПрАТ «ШУ «Покровське» позивач підлягав впливу надмірного фізичного фізичного навантаження, шуму, пилу в концентраціях, перевищуючих гранично допустимі та шуму рівні, якого перевищували гранично допустимі.

З 2002 року позивач лікувався амбулаторно та стаціонарно, методами самолікування та народної медицини. Знаходиться на диспансером обліку у невролога, отоларинголога Проходив лікування та медичне обстеження у ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”. Причиною захворювань стало виробничі фактори — пил та шум, важкі умови праці.

У зв`язку з наявним у позивача захворюваннями позивач відчуває обмеженість рухів у поперековому відділу хребта, виражений біль у поперековому відділі хребта, посилююча при рухах із іррадіацією в праву ногу, оніміння і слабкість у лівій нозі, кашель, переважно сухий з тяжко відділяємим харкотинням, задуху при помірному фізичному навантажені, загальну слабкість, періодичний біль в серці, нестійкий артеріальний тиск, головний біль, печію.

15.11.2024 року Луганська обласна профпаталогічна МСЕК м. Севердонецьк було встановлено позивачу 65% втрати працездатності безстроково та ІІІ групу інвалідності, 30% по радикулопатії, 25% пневмоконіозу, 10% приглухуватість. Згідно медичних документів позивачу протипоказано праця із фізичним навантаженням, підземні умови роботи. Рекомендовано спостереження неврологом, пульманологом. Тобто позивачу потрібно докладати зайвих зусиль для постійного проведення реабілітації та лікування його невиліковних хвороб для підтримання стану здоров`я позивача хоч би у теперішньому стані, та для запобігання погіршення стану здоров`я позивача.

Вищевикладені симптоми захворювань у позивача викликають необхідність у динамічних медичних оглядах та спостереженнях у профпатолога, терапевта, невролога, отоларинголога. Йому рекомендоване санаторно - курортне лікування у профільних санаторіях, курси загальнозміцнювальної, відновлювальної, протирецедивної терапії, що завдає позивачу додаткові незручності та втрату життєвих зв`язків.

Тепер позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, шуму, фізичних навантажень, вимушеної робочої пози.

Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «Ш/у Покровське» моральну шкоду.

Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 1000000 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив задовольнити його позов в повному обсязі та розглянути справу без його участі, будь-яких інших клопотань та заяв не заявляв (а. с. 1-4).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області від 30.12.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»порушено справу за правилами загального позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення (а.с. 25).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Ніколенком М. М.(діючого на підставі ордеру) на позовну заяву ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Сакуном В. А. в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Наказом № 2844к від 11.09.1995р. ОСОБА_1 був прийнятий електрослюсарем підземним на шахту «Красноармійська-Західна № 1», яка у подальшому була перейменована в ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське».

21.06.2017 року позивача було звільнено з ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» за

власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України.

Діюче законодавство України допускає роботу у важких та шкідливих умовах праці, що підтверджується, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Згідно ст. 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Під час працевлаштування на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_1 був ознайомлений з важкими та шкідливими умовами праці та надав свою добровільну згоду на роботу у цих умовах.

Зі свого боку ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» при прийомі позивача на роботу повідомляло його про наявність у нього права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до діючого законодавства і колективного договору.

Таким чином, позивач був обізнаний про шкідливі фактори, які присутні на його робочому місці на підприємстві відповідача та добровільно без примусу погодився виконувати доручену йому роботу.

Під час роботи в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_1 проходив медичні огляди у зв`язку з чим, допускався відповідачем до роботи за своєю професією.

Крім того, період виникнення професійного захворювання у позивача не припадає на період його перебування в трудових відносинах з підприємством відповідача.

Згідно повідомлення про хронічне професійне захворювання форми П-3 від 11.06.2024 р., датою встановлення професійного захворювання та остаточного діагнозу ОСОБА_1 є 07.06.2024 р., в той час як він звільнився з підприємства відповідача 21.06.2017 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що з 2002 року він лікувався амбулаторно та стаціонарно, проходив лікування та медичне обстеження в ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», перебуває на диспансерному обліку у невролога та отоларинголога. Однак, вказане твердження не підкріплено жодними письмовими доказами.

Зауважив, що позивачем до позовної заяви не надано доказів на підтвердження того, що він тривалий час хворіє або хворів, відсутні будь-які первинні медичні документи (виписки, довідки та ін.) за період його роботи на підприємстві відповідача, а наданий ним Медичний висновок лікарсько-експертної комісії датований 07.06.2024 року. Тобто, позивач вже після звільнення з підприємства ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» звернувся до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України», де в нього було встановлено наявність професійного захворювання.

Таким чином, протягом роботи ОСОБА_1 в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та на момент його звільнення 21.06.2017р. з підприємства відповідача, відсутні будь-які докази наявності у нього професійних захворювань.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 122824 первинний огляд МСЕК позивач пройшов 15.11.2024 р., тобто набагато пізніше дати звільнення з підприємства відповідача. Всі надані до позовної заяви документи також оформлені після 2017 р.

З моменту звільнення позивача з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у 2017 році та до моменту встановлення йому професійного захворювання у 2024 році минуло понад 7 років, за цей час позивач міг знаходитися у трудових відносинах з іншими підприємствами зі шкідливими умовами праці, як не виключена і можливість оформлення трудових відносин на підставі іншої трудової книжки.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов`язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якого він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійної спілки на підприємстві не створювалося), а також страхового експерта з охорони праці.

ОСОБА_1 добровільно приступив до виконання трудових обов`язків за своєю професією, від дорученої роботи він не відмовлявся, про те, що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров`я позивач адміністрацію ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не повідомляв.

За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 10.07.2024р.

Згідно п. 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу. Але вказаний Акт був оформлений членами комісії з розслідування з особливими думками стосовно їх незгоди із змістом п. 17 Акту. Члени комісії зазначили, що комісія не мала об`єктивної можливості документально підтвердити факти невиконання технологічних регламентів виробничого процесу; порушень режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту; пошкодження захисних засобів і механізмів; аварійних ситуацій; пошкодження захисних засобів і механізмів, тощо; недостатнього забезпечення засобами індивідуального захисту.

Також у період з 25.03.1992 р. по 24.08.1995 р. позивач працював електрослюсарем підземним на шахті «Центральна», а не на підприємстві відповідача, а тому вважає, що стан здоров`я позивача обумовлений всією його трудовою діяльністю, а не лише роботою на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», а також його власними діями/бездіяльністю.

Позивачем в позовній заяві про наявність моральних страждань зазначено лише загальними фразами та не визначено, які саме дії/бездіяльність з боку ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» призвели до моральних страждань позивача та не визначено причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою.

Крім того, позивачем не надано жодної медичної довідки або виписки за період роботи на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», які б підтверджували перебування позивача на лікуванні в медичних закладах; не надано жодного медичного документу, з якого можливо встановити момент виникнення професійного захворювання, його динаміку та дійсний зв`язок з роботою на підприємстві відповідача; не надано доказів постійного знаходження позивача на обліку в лікувально-профілактичних закладах та понесення витрат на лікування; відсутні висновки психолога щодо наявності моральних страждань.

Отже, розмір заявленої моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості.

На думку представника відповідача спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією. Тому, позивач має доводити не лише сам факт спричинення йому моральної шкоди, але, і її розмір.

Крім того, згідно із довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 400688 від 15.11.2024 року позивачеві встановлено 3 (третю) групу інвалідності. У відповідності до положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року, вказана група є робочою. Інваліди 3 групи можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, тобто позивач не позбавлений права на працю внаслідок професійного захворювання.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 1000000 гривень безпідставно завищені, не відповідають критеріям розумності і справедливості та строку роботи на підприємстві відповідача, а тому, в разі, якщо суд при постановленні рішення не погодиться з думкою відповідача, та задовольнить позовні вимоги ОСОБА_1 , то просить стягнути суму з утриманням податків та загальнообов`язкових зборів.

В цілому з позовними вимогами представник не погодилася та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню (а.с. 32-41).

Позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Сакун В. А. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с. 3 зворот, 86)

Представник відповідача Савельєвою Т. Д. (повноваження підтверджені ордером) суду адресовано заяву, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, про розгляд справи без її участі з урахуванням наданих письмових відзиву та доповнень до відзиву (а.с. 76-79).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»):

- 31.08.1995 року - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 20.09.2001 року – переведений учеником гірничого монтажника підземного з повним робочим днем в шахті на час практики;

- 01.08.2007 року – переведений електрослюсарем 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 02.06.2017 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а.с. 8-9).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 10.07.2024 року комісією із залученням головного державного інспектора відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, профпатолога КНП «Мирноградська ЦМЛ» Мирноградської міської ради, заступника директора з охорони праці та промислової безпеки ПрАТ «Ш/у «Покровське», провідного інженера з обліку і аналізу травматизму та професійних захворювань ПрАТ «Ш/у «Покровське», голови профкому ПрАТ «Ш/у «Покровське», заступника голови, головного технічний інспектор праці Покровсько - Мирноградської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно – перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо – геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий (а.с.9 зворот-13).

Позивач ОСОБА_1 періодично перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах.

Згідно медичного висновку №1956 від 07.06.2024 року позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна

радікулопатія L5 S1 праворуч в ст. затихаючого загострення з помірними статикою-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним та больовим синдромами, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ-ст.) – за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст. фаза затихаючого загострення ЛН І-ІІ ст.

Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко – функціонального обстеження; в тому числі, Ro-ОГП; динаміка захворювань; їх розвиток під час роботи, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 31.05.2024 року, згідно якої хворий підлягав дії фізичного навантаження, параметри яких перевищували допустимі величини; підлягав дії шуму, рівень якого перевищував ГДК підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК, профмаршрут. (а. с. 108)

15.11.2024 року ОСОБА_1 був оглянутий в обласному центрі МСЕК м. Сєверодонецька, Луганської області та згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №122824 встановлено ступінь втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань позивачу первинно встановлено 65% втрати працездатності з 15.11.2024 року безстроково, в тому числі 30% по хронічній радикулопатії праворуч, 25% по пневмоконіозу з хронічним бронхитом, 10% по хронічній приглухуватості (а.с. 7).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько – експертної комісії від 15.11.2024 року серії 12ААГ №400688 про наявність професійного захворювання та висновки про умови праці: позивачу протипоказана робота в умовах дії фізичного навантаження, пилу, шуму, подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату. (а.с. 7 зворот).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008 р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.07.2024 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах найбільший період часу, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», відповідач по справі.

Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Професійне захворювання отримав у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора – пил, фізичне навантаження, робоча поза, нахил корпусу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я.

Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.07.2024 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови праці ОСОБА_1 : за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 4 степеню, за параметрами мікроклімату – до 3 касу 1 ступеню; за рівнем шуму – до 3 класу 2 ступеню; за важкістю праці – до 3 класу 3 ступеню (а.с.10 зворот).

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, довідка МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 10.07.2024 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, обумовленим впливом шкідливих виробничих факторів – пил, переважно фіброгенної дії – фактична величина 7.1-70.5 мг/м3, при нормативному значенні 4 мг/м3. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) – фактична 45,9-154,2 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) – фактична величина 43-85,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт, маса вантажу, що підіймається та переміщується – фактична величина 10-35 кг при нормативному значенні 30кг. Виробничий шум – фактична величина 78-87 дБА, при нормативному значенні 80 дБА; робоча поза в нахиленому положенні більше 30о 8-45% зміни при нормативному значенні до 30о – 25% зміни. Нахили корпусу – фактичне значення 50-135 разів, при нормативному значенні 100 разів (п. 18 акту).

По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Дніпропетровської та Донецької областей), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 90000,00 гривень.

Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 90000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду 1211,20 х 0,8 = 968,96 гривень). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 90 000 гривень, тобто на 9% від заявленої суми (1000000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 87,21 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства. В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 87 (вісімдесят сім) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 14.05.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.

Суддя: