Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №519/867/25 — Південний міський суд Одеської області

Справа № 519/867/25

1-кп/519/18/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2025 за №12025162200000029, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Веселе Веселівського району Запорізької області, громадянин України, українець, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, освіта середня, військовослужбовець у військовому званні «сержант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та зі слів проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , проходячи військову службу на посаді начальника станції перешкод станції радіоперешкод групи радіоперешкод загону радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», у не встановленому досудовому розслідувані місці та час, але не пізніше 03.03.2025, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої заборонено, придбав, шляхом знахідки, 1 (один) прозорий полімерний пакет з пазовим замком та червоною стрічкою у верхній частині, в якому знаходиться кристалічна речовина світло-бежевого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), обіг якої відповідно до таблиці № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі - Перелік) заборонено - та у подальшому, діючи умисно, всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», маючи намір на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, для власного вживання, діючи умисно, поклав зазначений прозорий полімерний пакет у яких знаходилась кристалічна речовина світло-бежевого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP до передньої правої кишені куртки, одягненої на ньому, та став зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.

Далі, 03 березня 2025 року приблизно о 21 годині 09 хвилин, ОСОБА_4 , маючи намір на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту, для власного вживання, з метою реалізації свого протиправного умислу, проходив біля під`їзду №1 будинку №14 по вул. Хіміків в місті Південне Одеського району Одеської області, де був зупинений співробітниками поліції.

Того ж дня, у період часу з 21 годин 31 хвилин по 21 годину 58 хвилин у ході проведення огляду місця події, на ділянці тротуару під`їзду №1, за адресою: вул. Хіміків, 14 у місті Південне Одеського району Одеської області, співробітниками відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено 1 (один) прозорий полімерний пакет з пазовим замком та червоною стрічкою в верхній частині, в якому знаходиться кристалічна речовина світло-бежевого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP. Загальний кількісний вміст PVP у кристалічних речовинах становить 3,547 г, що є великим розміром передбачений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю. Підтвердив, що він не пам`ятає де та коли, але не пізніше 03.03.2025 знайшов 1 (один) прозорий полімерний пакет з пазовим замком та червоною стрічкою у верхній частині, з психотропною речовиною, який став зберігати при собі для власного вживання без мети збуту. Вказаний пакет з психотропною речовиною зберігав до пізнього вечора 03.03.2025, коли був затриманий працівниками поліції поблизу будинку №14 по вулиці Хіміків в місті Південне Одеської області. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати та зазначає, що зробив відповідні висновки та став на шлях виправлення.

Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин, прокурор також не оспорює фактичні обставини провадження, суд за згодою учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Судом роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

При цьому, дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту. Вказаних обставин та їх кримінально-правову кваліфікацію за ч.2 ст.309 КК України сторони не оспорювали і під час судового розгляду.

Суд вважає необхідним виключити з правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.309 КК України – перевезення психотропної речовини, оскільки під час розгляду справи не встановлено, що обвинувачений переміщував психотропну речовину будь-яким видом транспорту.

Таким чином, суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин у великих розмірах, без мети збуту.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які передбачені ст. 67 КК України та обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. В справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, задовільну характеристику, обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Судом також враховується, що обвинувачений одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий, на профілактичному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, має негативну службову характеристику.

На підставі викладеного, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням статей 75, 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 , на користь держави слід стягнути витрати на проведення судової експертизи у розмірі 4775,40 грн. грн.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відомості про майно, на яке накладено арешт, інші процесуальні витрати у суду відсутні, тому дані питання судом не вирішувалися.

Ухвалою суду від 09.12.2025 обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений у розшук.

Керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 ч.1 п.1-2, ч.3 п.2 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Початок іспитового строку засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 4775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 40 коп., витрат на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яку проведено Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.

Речові докази: кристалічну речовину бежевого кольору, масою 4,783 г. яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентан-1-он); кількісний вміст PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл- пентан-1-он) в кристалічній речовині становить 3,547 г., яка зберігається в камері зберігання речових доказів, ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, знищити.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Південний міський суд Одеської області, з особливостями, передбаченими ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_5