Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №591/4547/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Суми

Справа №591/4547/25

Номер провадження 22-ц/816/1422/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Петен Я. Л.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дончака Дмитра Михайловича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2025 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 02 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 06 січня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103445, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 4500,00 гривень на строк - 30 днів, шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом – 2 % від суми кредиту за кожний день користування (730 % річних).

Однак, відповідач, всупереч умовам кредитного договору порушив взяті на себе зобов`язання, не повернув кредитні кошти, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21240,00 гривень, з яких: 4500,00 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16740,00 гривень – прострочена заборгованість за процентами.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 103445 від 06 січня 2020 року в сумі 21240,00 гривень, судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 10500,00 гривень.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 103445 від 06 січня 2020 року в сумі 21240 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Дончак Д.М., не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтвердили факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу і саме в такій сумі, як зазначає позивач.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів зміни умов договору в частині строку надання кредиту після закінчення 30 денного строку дії. При цьому позивач не звернув уваги, що не повернення кредиту у визначений договором строк в даному випадку після спливу 30 денного строку кредитування свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Зазначає, що доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, визначеного в договорі № 624028145 від 19 серпня 2020 року, зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»- адвокат Пархомчук С.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2026 року: 3328 * 30 = 99840 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 січня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 103445, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора – KL9035 (а.с. 19-20, 20 зворот).

Відповідно до п. 1.1. договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в розмірі 4500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів.

Згідно п. 1.3. договору процентна ставка за користування кредитом складає 2 % в день.

Пунктом п. 1.4. договору передбачено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом - № НОМЕР_1 .

Згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 103445 від 06 січня 2020 року, який є невід`ємною частиною цього договору, ТОВ «ЗАЙМЕР» надало ОСОБА_1 грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту: 4500,00 грн; строк, на який надано кредит, кількість днів: 30 днів; проценти за користування кредитом 2 % в день, сума нарахованих процентів за користування кредитом – 2700,00 грн; до оплати (всього) – 7200,00 грн. Додаток № 1 підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора - KL9035 (а.с. 20 на звороті).

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 24 лютого 2025 року за вих. № 1047/02, відповідно до якої 06 січня 2020 року о 12:32:08 год. на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 4500,00 гривень (а.с. 7 на звороті).

ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР» за допомогою одноразового ідентифікатора KL9035, відправленого 06 січня 2020 року (додаток 5 до позовної заяви).

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (а.с. 21-23).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 21240,00 гривень за договором про надання фінансового кредиту № 103445 від 06 січня 2020 року (а.с. 14).

Платіжними дорученнями № 1653 (#844932706911) від 02 листопада 2021 року, № 432 від 02 листопада 2021 року, № 1672 (#859690633011) від 23 листопада 2021 року підтверджується розрахунок за відступлення права грошової вимоги за договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року (а.с. 6, 6 зворот, 7).

З виписки ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з особового рахунку за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 103445 від 06 січня 2020 року вбачається, що станом на 13 січня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за договором становить 21240,00 гривень, яка складається з: 4500,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16740,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не погасив узятий ним кредит, не сплатив відсотки, а тому заборгованість в загальній сумі 21240 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стягуючи з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в цьому обсязі.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК або ГК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин 3, 4, 6, 8, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ « ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту, сторонами досягнуто згоди щодо його умов, зокрема, щодо строку кредитування, процентів за користування кредитом, їх розміру, суми та порядку нарахування, а також суми зобов`язань відповідача за кредитом.

Заперечуючи щодо отримання кредитних коштів, маючи доступ до свого рахунку, ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів про неналежність йому вищевказаної картки, або виписку з рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів на виконання умов укладеного договору, його розміру.

З виписки ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з особового рахунку за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 103445 від 06 січня 2020 року вбачається, що станом на 13 січня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за договором становить 21240,00 гривень, яка складається з: 4500,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16740,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами.

Надану позивачем виписку з особового рахунку за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 103445 від 06 січня 2020 року, апеляційний суд оцінює критично, оскільки з неї не вбачається здійснених операцій, окрім того, як зазначає сам позивач, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не є банківською установою, тому формування виписок по особових рахунках клієнтів у його діяльності не передбачено.

Перевіряючи наведений розрахунок, апеляційним судом встановлено, що відсотки за кредитом у сумі 14040,00 грн нараховані за період, що перевищує встановлений у договорі № 103445 та додатку №1 до нього строку кредитування.

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів.

У розділі 4 договору сторони визначили відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, зокрема, в п. 4.3. договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов`язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Отже, умовами договору № 103445 чітко визначено строк кредитування та нарахування процентів за користування кредитом (30 днів), а також відповідальність сторін у разі невиконання умов договору (пеня).

Додаткових угод щодо зміни строку кредитування та зміни фіксованої процентної ставки матеріали справи не містять.

Таким чином, на думку апеляційного суду, вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103445 є обґрунтованими в розмірі заборгованості за кредитом у розмірі 4500,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 2700,00 грн (4500,00 грн х 2 % х 30).

За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, проте помилився у визначенні розміру заборгованості, оскільки не врахував наведені вище обставини.

Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу.

Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, не в повному обсязі виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат.

Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 26 на звороті), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (33,90 %), тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 821,19 грн (2422,40 грн х 33,90 %).

Щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду змінено в частині розміру стягнутої заборгованості, понесені ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції також мають бути пропорційно зменшені з 4000,00 грн до 1356,00 грн (4000,00 грн х 33,90 %).

У апеляційній скарзі представник відповідача просив стягнути 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. На підтвердження надання професійної правничої допомоги надав ордер про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дончаком Д.М., акт приймання – передачі наданих послуг № 5 до договору № 1-29/05/25 від 29 травня 2025 року про надання юридичних послуг, докази оплати юридичних послуг на суму 3 000,00 грн та 2 000,00 грн, що в загальній сумі складає 5 000,00 грн.

Враховуючи складність справи та виконані роботи (складання апеляційної скарги), розгляд справи у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників), принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення апеляційної скарги (66,10 %), колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення із ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 понесені в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в розмірі 3305,00 грн (5 000,00 грн х 66,10 %).

Враховуючи, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Дончака Д.М. підлягає частковому задоволенню (66,10 %), за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грн (а.с. 90), з позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2401,81 грн (3633,60 грн х 66,10 %).

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дончака Дмитра Михайловича задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2025 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2025 року в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 103445 від 06 січня 2020 року в сумі 7 200 грн 00 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4500 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами в сумі 2 700 грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 821 грн 19 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1356 грн 00 коп.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2401 грн 81 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 305 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

Я. Л. Петен