Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №589/5892/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5892/25

Провадження № 2/589/1098/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – виконавчого комітету Хмільницької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 разом з матір`ю без згоди батька за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований доводами про те, що ОСОБА_2 та відповідач мають спільну дитину – ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу сторін дитина фактично проживає разом із матір`ю, проте не має змоги офіційно зареєструвати місце проживання за вищевказаною адресою через відсутність письмової згоди батька. Орган реєстрації відмовив у здійсненні реєстраційних дій за заявою матері, посилаючись на необхідність підтвердження згоди обох батьків. Враховуючи, що відповідач проживає окремо, добровільної згоди не надає та батьківські обов`язки не виконує, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на вільний вибір місця проживання, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач, її представник та законний представник не з`явились. Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кравчука М.О. надійшли заяви від 14.04.2026р. про розгляд справи без участі сторін, а також про прискорення розгляду справи. В останній заяві представник зазначав, що необхідність оперативного розгляду обґрунтована тим, що отримання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини є критичним для її участі в НМТ та подальшого вступу до вищого навчального закладу. Оскільки граничним терміном реєстрації є 15 травня 2026 року, зволікання зробить неможливим реалізацію права дитини на освіту. Представник позов підтримав у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи на підставі наявних доказів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – виконавчий комітет Хмільницької міської ради належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні свого представника не скористалася. Водночас, 02.03.2026р. третьою особою направлено до суду висновок про розв`язання спору у даній справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив не надав.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 14 квітня 2026 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з 26.10.2007 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.02.2011р. у справі №2-215/11 /а.с.10/.

ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с.6/.

Відповідно до судового наказу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.02.2011р. у справі № 2-н-23/11 із відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 31 січня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 11/.

Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади за №2024/14045219 від 20.11.2024р., місце проживання матері позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14/.

З відповіді №2110130 від 10.12.2025р. з Єдиного державного демографічного реєстру /а.с.34/ вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.19/.

За доводами позову, позивач ОСОБА_1 з метою належного оформлення власного місця проживання та зважаючи на досягненням нею 17-річного віку, звернулась до управління «Центр надання адміністративних послуг» Хмільницької міської ради Вінницької області з метою реєстрації власного місця проживання за матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як вбачається з відповіді управління «Центр надання адміністративних послуг» Хмільницької міської ради Вінницької області за №08-43/126 від 03.11.2025р. позивачу було відмовлено в реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою на підставі п.п.3 п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, у зв`язку із відсутністю згоди другого законного представника /а.с.9/.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно із ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просила надати дозвіл на реєстрацію її місця проживання разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 14, 15 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (далі - Порядок), дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них. У разі декларування місця проживання у гуртожитку на період здобуття освіти така згода не надається.

Особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування) (п. 31 Порядку).

У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти (п.32).

Відповідно до пункту 35 Порядку, для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає в тому числі, документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.

При цьому, як вбачається зі статті 2 вказаного закону, декларування місця проживання та реєстрація місця проживання є різними поняттями.

Декларування місця проживання особи це повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Позивачка зазначає про потребу судового захисту саме для реєстрації місця проживання. Такі дії самостійно без згоди батька вона здійснити не може в силу приписів пункту 32 Порядку.

Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Частинами першою та другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області №145 від 26.02.2026р. «Про розгляд ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2025 року по справі №589/5892/25» затверджено висновок про розв`язання спору у справі №589/5892/25 за позовом ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини /а.с.52/.

З висновку виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області вбачається, що згідно з актом обстеження умов проживання від 16.02.2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , створено належні умови для проживання, виховання та навчання неповнолітньої дитини. Питання щодо розв`язання спору було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 24.02.2026 року за участю позивача ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, дійшов висновку про доцільність надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_3 /а.с. 53-54/.

Оцінюючи обґрунтованість вказаного висновку про доцільність надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_1 з матір`ю без згоди батька, суд враховує, що такий підготовлений компетентним органом на підставі повного та всебічного вивчення обставин життя дитини, узгоджується з іншими матеріалами справи та не суперечить іншим доказам.

Крім того, суд враховує доводи представника позивача про те, що надання дозволу на реєстрацію місця проживання є необхідним для забезпечення права дитини на освіту, зокрема для участі в національному мультипредметному тесті (НМТ) та подальшого вступу до закладу вищої освіти. На думку суду, ненадання такого дозволу суперечитиме принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини та створюватиме перешкоди у реалізації її права на здобуття освіти.

Враховуючи, що реєстрація місця проживання є лише адміністративним підтвердженням фактичного стану речей і не змінює обсягу прав батьків, проте її відсутність створює для дитини реальні перешкоди у навчанні та розвитку, суд вважає висновок органу опіки та піклування про доцільність надання такого дозволу обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи, що позивач проживає разом з матір`ю, спір про місце проживання дитини відсутній, батьки зареєстровані за різними адресами, згоду батька для реєстрації місця проживання позивач не може отримати оскільки останній в добровільному порядку її не надає, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини необхідно надати дозвіл на реєстрацію дитини за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 15, 29 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 /, разом з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 /.

Стягнути з ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 / судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова