Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №137/244/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/244/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"13" травня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини до досягнення дітьми трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову. Також просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати по сплаті судового збору просила покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 10.12.2025 сторони уклали шлюб, від якого у них народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на дату подання позову шлюб між ними не розірваний, однак, разом вони з чоловіком не проживають. Обоє новонароджених дітей проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. Зазначає, що батько дітей ОСОБА_2 ухиляється від покладеного на нього законодавством обов`язку утримувати свої дітей ні в грошовій, ні в натуральній формі. Це, зокрема, проявляється в тому, що відповідач відмовляється надавати кошти на утримання дітей, а саме на: придбання одягу, засобів гігієни, суміші дитячого харчування, розвиваючі іграшки, інші речі першої необхідності тощо. ОСОБА_2 також не купує для дітей навіть речей першої необхідності. Гроші витрачає на свої власні потреби, інтересами сім`ї не цікавиться. При цьому, позивачці матеріально важко утримувати дітей, з урахуванням того, що необхідно оплачувати витрати на харчування, розвиток, одяг та лікування. Натомість ОСОБА_2 працездатний, фізично здоровий, має стабільний високий дохід, мобілізований до лав Збройних Сил України та на момент звернення до суду з позовом продовжує нести військову службу, отримує заробітну плату та відповідні виплати, в змозі матеріально утримувати їх спільних дітей. Поряд з цим, ОСОБА_1 можливості працювати немає, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 народила двох спільних з ОСОБА_2 дітей, на даний час тимчасово непрацездатна. Після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_1 скористається правом на відпустку по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, оскільки в останньої немає фінансової можливості оплачувати няню для двох новонароджених дітей, також у позивачки відсутні родичі (мама, баба тощо), які б могли допомагати ОСОБА_1 у догляді за дітьми та фінансово. Таким чином, ОСОБА_1 не зможе працювати та отримувати заробітну плату, матеріально утримувати, оскільки малолітні діти потребують постійного догляду та уваги. Тому позивачка потребує матеріальної допомоги, яку відповідач в змозі їй надати.

Рух справи в суді

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті на 25.03.2026 із викликом сторін, який відкладено на 13.05.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Розгляд справи

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник-адвокат Присяжнюк О.В. подала заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив на позов не подав.

З урахуванням одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Встановлені судом обставини

10.12.2025 між сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 10.12.2025 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №731 (а.с.9).

Від шлюбу у сторін народилися діти:

син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 22.01.2026 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №114 (а.с.10);

донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 22.01.2026 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №115 (а.с.11).

Діти проживають разом із матір`ю ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 05.02.2026 за №71, Витягом з реєстру територіальної громади №2026/001909620 від 05.02.2026, Витягом з реєстру територіальної громади №2026/001909606 від 05.02.2026 та Витягом з реєстру територіальної громади №2026/002281855 від 12.02.2026 (а.с.8,12-14).

Згідно відповіді №2378605 з Єдиного державного демографічного реєстру від 24.02.2026 (а.с.23), відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 є тимчасово непрацездатною згідно листків непрацездатності 19817565-2036553977-1 з 01.12.2025 по 05.04.2026 та 19717565-2037754908-1 з 06.04.2026 по 19.04.2026, перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 01.12.2025 по 19.04.2026 включно, загальна тривалість 140 календарних днів, що підтверджується Витягом з електронного реєстру листків непрацездатності індексний номер 6441 0546 7845 6423 від 12.01.2026 (а.с.15).

Згідно відповіді Військової частини НОМЕР_5 №1776/6/1368 від 26.03.2026, якою надано картки особового рахунку військовослужбовця за 2022-2026 роки, ОСОБА_2 отримав грошові виплати з урахуванням усіх відрахувань, податків та зборів: у 2022 році на загальну суму 637017,46 грн; у 2023 році на загальну суму 802996,53 грн; у 2024 році на загальну суму 1099464,96 грн; у 2025 році на загальну суму 1296870,64 грн; у 2026 році (за січень-березень) на загальну суму 264412,70 грн (а.с.46-51).

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як закріплено у ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними віку повноліття.

Статтею 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина 1 статті 183 СК України).

Частина перша статті 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідач, не скористався своїм правом, передбаченим статтею 191 ЦПК України, та не надав відзив на позовну заяву із його доводами та доказами, на підтвердження його заперечень проти позову, у якому міг викласти заперечення щодо факту укладення договору, отримання коштів чи розміру заборгованості.

При цьому, доказів того, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти на утримання своїх двох дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, матеріали цієї справи не містять, отже, такі аліменти можуть бути присудженими та стягуватися.

Крім того, будь-які докази на підтвердження поганого стану здоров`я відповідача чи наявності в нього на утриманні інших малолітніх, неповнолітніх дітей, або ж непрацездатних членів сім`ї, у матеріалах цієї справи відсутні.

Отже, вирішуючи питання щодо розміру аліментів на дітей, суд враховує обставини, які мають значення при визначенні розміру аліментів, позицію сторін, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у заявленому позивачкою розмірі - 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів суд вважає достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення у повному обсязі.

Крім того, особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - неможливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно з ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Частина 4 цієї статті регламентує, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Як зазначено вище, позивачка здійснює догляд за малолітніми дітьми сторін, яким ще не виповнилося три роки, доказів того, що відповідач як чоловік-батько не має змоги надавати позивачці як дружині-матері, з якою проживають діти, матеріальної допомоги до досягнення ними трьох років, матеріали цієї справи також не містять, отже, такі аліменти можуть бути присудженими та стягуватися.

З урахуванням установленого та потреб дружини, з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає можливим задовольнити і вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини у межах заявлених позивачкою позовних вимог у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дітьми трьох років.

Частиною першою ст.79 та першою ст.191 СК України визначено, що аліменти на присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позивачка звернулася з позовом до суду 13.02.2026, а тому законним є присудження аліментів саме з цієї дати.

Згідно із п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Тому судове рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягатиме до негайного виконання.

Щодо судових витрат

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогами майнового характеру (про стягнення аліментів на дітей та дружину) на підставі пункту 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то, на підставі ст.141 ЦПК України, такий судовий збір, у розмірі 2662,40 грн, слід стягнути з відповідача у дохід держави.

Керуючись ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення від 13.02.2026.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення від 13.02.2026 і до досягнення дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя : Верещинська Я. С.