Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №447/646/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/401/26

Справа №447/646/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2026 місто Миколаїв

Cуддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, безробітної, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

без участі особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

16.02.2026 ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ч.3 ст. 150 СКУ, відносно малолітнього сина ОСОБА_2 (12р.), а саме: не забезпечує здобуття сином повної загальної середньої освіти, внаслідок чого син систематично пропускає навчання у Гірському ЗЗСО І-ІІІ ст. Миколаївської міської ради з 01.09.2025 по 16.02.2026, що становить 60% пропусків без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП.

У зв`язку з неявкою в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 14.05.2026.

В судове засідання 14.05.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання в черговий раз не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, хоча про виклик до суду повідомлялась належним чином. Зокрема, виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання здійснювався, шляхом направлення судових повісток на її адресу місця проживання та у формі смс-повідомлення, на мобільний номер телефону, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та наданих нею письмових поясненнях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП законодавцем закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою.

Судом з достатньою мірою вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 надати свої аргументи під час слухання справи у суді, а її неявка на переконання суду є обраним способом захисту спрямованого на уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності. А тому завершення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 жодним чином не призведе до порушення її процесуальних прав.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підставі ст.252 КУпАП, оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язки щодо забезпечення батьками необхідних умов життя навчання та виховання неповнолітніх дітей закріплені в ст.150 Сімейного Кодексу України, а саме відповідно до цього закону батьки зобов`язані 1) виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, 2) піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , 3) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , 4) поважати дитину.

У свою чергу в ч.4 ст.155 Сімейного Кодексу України закріплено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №211068 від 16.02.2026, з якого вбачається, що 16.02.2026 ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ч.3 ст. 150 СКУ, відносно малолітнього сина ОСОБА_2 (12р.), а саме: не забезпечує здобуття сином повної загальної середньої освіти, внаслідок чого син систематично пропускає навчання у Гірському ЗЗСО І-ІІІ ст. Миколаївської міської ради з 01.09.2025 по 16.02.2026, що становить 60% пропусків без поважних причин.

-поданням №03-02/11 від 18.02.2026 директора Гірського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Миколаївської міської ради Львівської області – Олега Даціва ;

- характеристикою на учня 5-Б класу, ОСОБА_3 , наданої Гірським ЗЗСО І-ІІІ ст. Миколаївської міської ради Львівської області;

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 16.02.2026, в яких підтвердив, що не відвідував навчальний заклад;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 16.02.2026, у яких відмовилась від надання пояснень з приводу відвідування навчального закладу її сином;

-світлокопією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 від 06.10.2013 року, виданого Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області, згідно якого його матірю є ОСОБА_1 ;

-світлокопією паспорта ОСОБА_1 ;

Враховуючи наявність зазначених доказів, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, та її дії за ч.1 ст.184 КУпАП кваліфіковано правильно.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно вимог ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи ступінь та характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції даної статті у виді штрафу.

Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з неї судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 27, 33, 40-1, 184, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувавши до неї захід впливу у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60грн.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Роман ДЖУС