Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №307/997/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/997/25

Провадження № 1-кп/307/64/25

О К Р Е М А У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретаря с/з ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , його законного представника ОСОБА_7 та захисника – адвоката ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та його представника – адвоката ОСОБА_10 , психолога ОСОБА_11 , психолога ОСОБА_12 , представника Служби у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області – начальника ОСОБА_13 , представника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025071160000031, відомості про яке 21 січня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно неповнолітнього

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, уродженця селища Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2026 року перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та призначено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 (Вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 у виді штрафу враховано попереднє ув`язнення з 18 години 20 хвилини 21 січня 2025 року по 23 січня 2025 року та цілодобовий домашній арешт з 23 січня 2025 року по 21 березня 2025 року та повністю звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 (Вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження судом встановлено істотні порушення прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та неповнолітнього свідка ОСОБА_15 , які допущені працівниками Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, та які призвели до свавільного, незаконного позбавлення свободи, незаконного затримання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та неповнолітнього свідка ОСОБА_15 та порушення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за таких обставин.

Частиною 2 ст. 52 КПК України закріплено обов`язкову участь захисника щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років.

У силу ч. 1 ст. 48 КПК України слідчий зобов`язаний надати затриманій особі допомогу у встановленні зв`язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв`язку для запрошення захисника.

За ч. 1 ст. 488 КПК, якщо підозрюваний є неповнолітнім, разом із ним до кримінального провадження залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності — опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі або члени сім`ї, а також представники органів опіки та піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній (ч. 2 ст. 44 КПК).

Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного є обов`язковою при проведенні з ним усіх слідчих (розшукових) та процесуальних дій і передусім спрямована на його психологічну підтримку.

У судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 та неповнолітній свідок ОСОБА_15 показали, що 21 січня 2025 року близько 10 години їх запросили до віділення поліції в селищі Дубове.

Законний представник свідка ОСОБА_15 – ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що після того як батько ОСОБА_6 їй повідомив, що їх дітей відвезли у м. Тячів, то вона відразу подзвонила на «102» і спитала чому поліцейські забрали її неповнолітнього сина, то у телефонній розмові їй відповіли, що поліцейські мали право забрати дітей у відділ поліції без батьків. Лише о 16 годині їй передзвонили з відділу поліції м. Тячів та сказали, що треба приїхати в м. Тячів у поліцію, бо там знаходиться її неповнолітній син.

Ту обставину, що близько 10 години 21 січня 2025 року у віділенні поліції в селищі Дубове перебували неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 разом з батьком та неповнолітній свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні також підтвердив потерпілий ОСОБА_9 , який теж знаходився у цьому відділенні поліції.

Надалі у відділенні поліції селища Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 працівники поліції у окремих кімнатах допитали у відсутності їх законних представників та захисників, а також за відсутності належним чином зареєстрованого повідомлення про кримінальне правопорушення.

У подальшому, близько 13 години цього дня працівники поліції посадили неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 у поліцейський службовий автомобіль, у якому, крім неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , знаходилося троє працівників поліції, які відібрали їх мобільні телефони та доставили їх до відділу поліції в місто Тячів. Таке доставлення працівниками правоохоронних органів до відділу поліції, з огляду на вимоги ст. ст. 209, 210 КПК України, свідчить про те, що неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 фактично були затримані уповноваженою службовою особою без законних підстав для затримання та без участі законних представників та захисників, участь яких у даному кримінальному провадженні є обов`язковою з моменту встановлення факту неповноліття.

Однак, у матеріалах провадження відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_15 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України.

У той же час у матеріалах справи міститься протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, складений 21 січня 2025 року в м. Тячів слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 , в якому зазначено, що неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 18 годині 20 хвилині 21 січня 2025 року, тоді як докази у справі підтверджують його затримання близько 13 години 21 січня 2025 року.

Суд встановив, що неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_15 з часу, від коли їх посадили у поліцейський службовий автомобіль перебували під контролем представників правоохоронного органу з моменту затримання близько 13 години 21 січня 2025 року до моменту звільнення неповнолітнього ОСОБА_15 близько 18 години 21 січня 2025 року, та відповідно до моменту складення протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітнього ОСОБА_6 , 01 грудня 2007 року до 18 години 20 хвилини 21 січня 2025 року без документування позбавлення їх свободи, із затримкою складання протоколу про затримання.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_15 перебували у незареєстрованому затриманні, що, за визначенням ЄСПЛ, означає «повне заперечення фундаментально важливих гарантій у статті 5 Конвенції і становить найбільш тяжке порушення цього положення» [14]. Як зазначав ЄСПЛ, відсутність записів про дату, час і місце затримання, ім`я затриманого, підстави для затримання та ім`я особи, що здійснила затримання, має вважатися несумісним із самою метою статті 5 Конвенції. [15] Це також несумісне з вимогою законності за Конвенцією. [16]

Суд відзначає, що внаслідок порушення вимог статті 210 КПК про затримання неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 не було відомо посадовій особі, що відповідає за перебування затриманих відповідно до статті 212 КПК. Таким чином, ця особа не могла проконтролювати належне поводження із затриманими та дотримання їх прав, забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманих, час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій; забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров`я затриманих.

Таким чином, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 опинилися у ситуації, в якій їх благополуччя цілком залежало від ставлення тих осіб, під контролем яких вони фактично перебували.

Так, у судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 повідомили, що за весь час їх затримання вони були позбавлені доступу до води та їжі.

На повторний запит суду начальник Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області 18 липня 2025 року надіслав суду копію з Журналу відвідувачів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області за 21 січня 2025 року, з якого встановлено, що неповнолітнього ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_2 , та неповнолітнього ОСОБА_15 , мешканця АДРЕСА_3 , 21 січня 2025 року о 14 годині 53 хвилині було доставлено до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області працівником СКП Новаком.

Окремо у даному кримінальному провадженні слід звернути увагу на ту обставину, що 21 січня 2025 року о 14:15 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21 січня 2025 року о 14:14 за адресою: АДРЕСА_4 , є повідомлення від ПОГ ОСОБА_18 про те, що до нього звернувся гр-н ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_5 , який повідомив про вчинене стосовно нього кримінальне правопорушення, що мало місце 21 січня 2025 року о 01:10 на вулиці Подольського в смт. Дубове в салоні його автомобіля «Шкода Октавія», державний знак НОМЕР_1 .

У той же час до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України внесено о 17:13:04 21 січня 2025 року.

Ця обставина свідчить про те, що на час затримання працівниками правоохоронних органів неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 (яке відбулося близько 13 години 21 січня 2025 року в селищі Дубове) не було зареєстровано ані повідомлення про кримінальне правопорушення (таке було зареєстровано ПОГ ОСОБА_19 лише о 14:15 21 січня 2025 року) ані не були внесені відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (такі були внесені о 17:13:04 21 січня 2025 року), отже можна стверджувати, що неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 свавільно та несправедливо були позбавлені свободи без законних підстав.

Крім того, слідчий ОСОБА_20 у рапорті, який ним був складений 21 січня 2025 року 17:29, зазначив, що неповнолітній ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тоді як офіційне затримання ОСОБА_6 згідно протоколу про затримання відбулося о 18 годині 20 хвилині 21 січня 2025 року, тобто у рапорті ОСОБА_20 підтвердив факт затримання неповнолітнього ОСОБА_6 раніше, аніж це задокументовано у протоколі про затримання.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року було негайно звільнено з-під варти в залі суду неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 .

Надалі ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року застосовано до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24 години 21 березня 2025 року.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2025 року у справі «Биче та Шахотін проти України» зазначено, що заявника було затримано о 14 год. 25 хв. 01 травня 2024 року, протокол про затримання складено лише о 23 год. 45 хв. 01 травня 2024 року, в якому зазначено, що його, як стверджувалося, затримали о 16 год. 30 хв., тоді як докази підтверджували затримання о 14 год. 25 хв.. Судом встановлено незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України», порушення п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою – право на відшкодування шкоди за порушення пункту 1 статті 5 Конвенції не передбачено у національній правовій системі. Будь-яке позбавлення свободи має відповідати меті захисту особи від свавілля.

Згідно зі ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У статті 12 КПК України закріплено загальні засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, якими передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом. Затримана особа, особа, взята під варту або обмежена у праві на вільне пересування в інший спосіб, має право на зустріч із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а неповнолітня особа або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, також має право на зустріч із своїм (своїми) законним представником (законними представниками), негайно в розумний строк на її вимогу без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні в будь-який час за власною ініціативою та/або ініціативою захисника (захисників), законного представника (законних представників). Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно до ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Зі змісту ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №686/9636/18 зазначила: «що діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції. Проте Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України».

Окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.

Відтак, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.

Перевірка виявлених під час судового розгляду кримінального провадження фактів свавільного, незаконного позбавлення свободи, незаконного затримання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та неповнолітнього свідка ОСОБА_15 , що є порушенням пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідне правове реагування Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області, у межах наданих повноважень, сприятиме підтриманню авторитету правоохоронних органів у суспільстві, формуванню суспільної думки про правоохоронні органи як про державні органи, які гідно служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, які є найвищою соціальною цінністю, та недопущенню в майбутньому свавільних дій працівників правоохоронних органів, які дискредитують не тільки правоохоронні органи України, а й завдають значної шкоди репутації України як правової держави в цілому, особливо в умовах євроінтеграції на шляху до членства в Європейському Союзі.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, якою повідомити Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області, юрисдикція якого поширюється на Тячівський РВП ГУНП в Закарпатській області, про виявлені істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо незадокументованого позбавлення свободи та незаконного затримання неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .

Керуючись ст. ст. 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Постановити окрему ухвалу, якою повідомити Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області, про виявлені істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо незадокументованого позбавлення свободи та незаконного затримання неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 12025071160000031, відомості про яке 21 січня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно неповнолітнього ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Про результати розгляду окремої ухвали повідомити Тячівський районний суд Закарпатської області у місячний термін з дня набрання ухвалою законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та проголошено о 16 год. 30 хв. 13 травня 2026 року.

Головуюча: ОСОБА_1