Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №692/1962/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1127/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №692/1962/25 Категорія: 304090000 Чепурний О.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Карпенко О.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13.03.2026 (повний текст складено 13.03.2026, суддя в суді першої інстанції Чепурний О. П.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у грудні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 19.11.2024 №160982 у сумі 15499,34 грн, яка складається з: 9334,00 грн по тілу кредиту; 5464,34 грн по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 грн за комісією; 200,00 грн за штрафними санкціями та судові витрати – 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13.03.2026 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 14598,34 гривень кредитної заборгованості (за виключенням нарахованих на час воєнного стану штрафних санкцій, про що наявна законодавча заборона згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України) та 8989,91 гривень судового збору та витрат на правничу допомогу з посиланням на доведеність тверджень позивача про невиконання позичальником договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків та комісій.

Відповідач подав на вказане рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат позивача на правничу допомогу 07.04.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у вказаній частині та відмовити позивачу у відшкодуванні вказаних судових витрат.

Зазначає, що розмір витрат позивача у сумі 7 000 грн є завищеним та таким, що не співвідноситься зі складністю справи та фінансовим станом учасників справи, оскільки справа розглядалася в спрощеному позовному порядку без виклику сторін, в тому числі і представника позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Юніт Капітал» проти її аргументів заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на обґрунтованість висновків місцевого суду по суті спору у справі.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи вимоги апеляційної скарги відповідача, предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції щодо вирішення питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат на правничу допомогу, а в іншій частині – рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що заявою від 19.11.2024 відповідач ОСОБА_1 запропонував ТОВ «ФК «Кредіплюс» видати йому кредит в розмірі 9334,00 грн в момент його підписання на умовах, вказаних в п.5 цієї заяви та кредитного договору.

Згідно договору про споживчий кредит №160982 від 19.11.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 п.3.1., 5.1 установлено, що договір складається з публічної частини, а також графіків платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця.

Відповідно до п.2.2.1. сума кредиту становить 9334,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 7000,50 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2333,50 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до довідки про перелік позичальників з даними про транзакції щодо яких запитується інформація, містяться відомості про id: НОМЕР_2 , № кредитного договору: 160982, дата кредитного договору: 19.11.2024; ПІП Позичальника: ОСОБА_1 ; РНОКПП позичальника; маска картки: НОМЕР_1 ; дата зарахування коштів: 19.11.2024; дата зарахування коштів до: 24.11.2024; сума зарахування: 7000,50 грн; № телефону позичальника. Номер платіжної картки на яку перераховано кредитні кошти збігається з номером картки вказаним в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору щодо надання суми кредиту, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, 16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до п.2.1. згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

До договору факторингу додано Акт приймання-передачі реєстру прав вимог №2 від 07.05.2025, платіжну інструкцію від 08.05.2025.

Згідно Витягу з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 Реєстр прав вимог №2, клієнт відступив фактору право вимоги до боржника під №242 ОСОБА_1 за кредитним договором №160982 від 19.11.2024, загальний розмір заборгованості 15499,34 грн.

Відповідно до наданої картки обліку виконання договору та виписки з особового рахунку за кредитним договором №160982 від 19.11.2024 загальний розмір заборгованості становить 15499,34 грн, яка складається з:

-9334,00 грн – заборгованість по тілу кредиту;

-5464,34 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-501,00 грн – заборгованість за комісією;

-200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 105 6-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту та комісії, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.

Таким чином відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення, про що вірно вказав суд першої інстанції та що скаржник при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставить.

Надаючи оцінку аргументам скаржника про невідповідність складності справи заявленій до стягнення сумі витрат на правничу допомогу позивача в розмірі 7 000 грн, апеляційний суд враховує таке.

Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі правові висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судом першої інстанції, підтверджений наданими доказами, предмет спору про стягнення кредитного боргу в загальному розмірі 15499,34 грн, а також те, що дана справа розглядалася в спрощеному провадженні без участі представників сторін у судовому засіданні, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 3000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.

Отже подана відповідачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13.03.2026 у даній справі слід змінити в частині визначення суми витрат позивача на правничу допомогу, яку має відшкодувати відповідач, визначивши її в розмірі 3000,00 грн.

Усього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5390,90 грн судових витрат – 3 000 грн на правничу допомогу та 2390,90 грн по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частки позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13.03.2026 у даній справі – змінити в частині визначення суми витрат позивача на правничу допомогу, яку має відшкодувати відповідач, визначивши її в розмірі - 3000,00 грн.

У решті рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13.03.2026 у даній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.05.2026.

Суддя-доповідач

Судді