Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №285/917/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Дрібне викрадення чужого майна

Дата: 12 травня 2026 р.

Справа: №285/917/26

Суддя: Костюкович С. І.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/917/26 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Номер провадження №33/4805/966/26

Категорія ч.3 ст.51 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., захисника – адвоката Купця Л.П., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , (дистанційно - у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Купця Л.П. на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП,

встановив:

Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

За постановою місцевого суду, ОСОБА_1 , повторно протягом року, 13.01.2026 близько 17:26 год, перебуваючи в приміщенні магазину «Треш», що розташований по вул. Юрія Глухова, 21 в м. Звягель Житомирської області, здійснила дрібне викрадення чужого майна, а саме продуктів харчування на суму 218 грн, шляхом шахрайства, а саме намагалась розрахуватись несправжньою сувенірною купюрою номіналом 200 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Купець Л.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного проступку.

Вважає, що складений працівником поліції протокол не може розглядатись доказом скоєння ОСОБА_1 крадіжки, оскільки вона дійсно взяла в магазині товар на суму 218грн., але з цим товаром з магазину вона не вибула, а навпаки намагалась розрахуватись за нього, вважаючи, що придбаває товар на підставі коштів які в неї були, тобто її дії не були направлені на викрадення товарів.

Вказує, що ст.51 КУпАП не передбачає відповідальність за замах на викрадення чужого майна та що товари з обороту магазину не вибули, а ОСОБА_1 була затримана з товарами працівниками із сувенірною купюрою.

Посилається на те, що ОСОБА_1 страждає психічними захворюваннями і на даний час перебуває на обліку в Звягельстькому ТМО, що підтверджується відповідною довідкою. Крім того, на сьогоднішній день ОСОБА_1 перебуває в обласній психіатричній лікарні, а її мати збирає документи про визнання дочки не дієздатною.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши адвоката Купця Л.П., перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП вищезазначеним вимогам не відповідає.

Так, положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України (ст.62) та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Єдиною і достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в діянні такої особи складу відповідного адміністративного правопорушення.

Обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення є, зокрема, його суб`єктивна сторона, обов`язковою ознакою якої є вина.

Суд зазначає, що наявність суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, такої її обов`язкової ознаки як вина, підлягає обов`язковому доказуванню поряд з іншими елементами правопорушення і не може припускатись.

Правопорушення, передбачене ч.3 ст.51 КУпАП є умисним.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За змістом довідки КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міслької ради від 14.01.2026 року № 28 та довідки КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 19.12.2025 року № 6680, копії яких надані захисником (а.с.23) ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням, та з 08.12.2025 по 19.12.2025 перебувала на лікуванні у відділенні № 2 КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №467155, складеного працівниками поліції відносно ОСОБА_1 , остання є інвалідом 3 групи, а її особу, як значиться у протоколі, встановлено на підставі пенсійного посвідчення (а.с.2).

Жоден з доказів, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення про винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не доводить наявність у неї умислу саме на здійснення викрадення продуктів харчування із приміщення магазину шляхом шахрайства.

За змістом рапорту працівника поліції керуючий магазином «ТРЕШ» повідомив, що коли жінка розраховувалась, то виявилося, що вона дала три купюри по 200 і одну купюру 500 грн., які виявилися несправжніми (а.с.4).

У протоколі про адміністративне правопорушення конкретизовано, що була несправжня сувенірна купюра.

Оцінивши зазначені докази у виді протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції, довідок, наданих захисником щодо наявності психічного захворювання у ОСОБА_1 , за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що за продукти вартістю 218 грн. ОСОБА_1 згідно рапорту поліцейського дала три купюри по 200 і одну купюру 500 грн., врахувавши те, що сувенірні купюри за загальновідомими обставинами легко відрізнити від справжніх платіжних засобів, суд приходить до висновку про відсутність умислу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю, яка хворіє хронічним психічним захворювання, на викрадення продуктів харчування із магазину шляхом шахрайства.

Сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, на переконання апеляційного суду, надає можливість іншого розумного пояснення події, яка була предметом розгляду місцевого суду відносно ОСОБА_1 , а саме, що остання будучи особою з інвалідністю, маючи психічне захворювання, передала в рахунок оплати за продукти харчування декілька сувенірних купюр, котрі мають чіткі розпізнавальні елементи, відмінні від справжніх грошових коштів, не з метою викрадення чужого майна шляхом шахрайства, а в силу свого психічного захворювання.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 не заволоділа вказаними продуктами харчування, ще не мала хоча б початкової можливості розпорядитись ними на власний розсуд, а отже суспільно шкідливі наслідки, зазначені в диспозиції статті 51 КУпАП в даному випадку не настали, що підтверджується змістом і самої постанови місцевого суду, в які значиться про те, що ОСОБА_1 лише намагалась розрахуватись за товар.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За наявних обставин, апеляційний суд вважає, що постанова Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Купця Л.П. задовольнити.

Постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.51 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua