Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №164/338/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 164/338/26 Головуючий у 1 інстанції: Невар О. В.

Провадження № 22-ц/802/703/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю представника відповідача Пономаря С. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України, Вища рада правосуддя, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Маневицького районного суду Волинської області із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, зазначивши третіми особами на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України та Вищу раду правосуддя.

Позов обґрунтовано тим, що приблизно у вересні 2025 року він отримав на власну картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 позичений раніше іншій особі борг у сумі 170 000 грн, який перераховувався йому від боржника частинами (різними сумами).

З невідомих йому причин картка була заблокована банком, включаючи доступ до Приват24. Дзвінки на гарячу лінію відповідача ніяких результатів не дали.

Ураховуючи наведене, просив:

- визнати підприємницьку діяльність АТ КБ «ПриватБанк» нечесною та агресивною, такою, що перешкоджає йому, як споживачу, отримувати весь спектр банківських послуг, обмежуючи його у правах та можливостях, створюючи штучні складнощі та проблеми в життєдіяльності;

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити йому доступ до власних грошових коштів та банківських послуг;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 3 000 000 грн.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України, Вища рада правосуддя, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи відзив на апеляційну скаргу не подавали, лише 27.04.2026 від Вищої ради правосуддя надійшло клопотання із запереченням щодо залучення їх як третьої особи на стороні позивача у цій справі.

У судовому засіданні представник відповідача Пономарь С. Г. апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позов у цій справі № 164/338/26, суд першої інстанції виходив із того, що у провадженні цього суду знаходиться справа № 161/26950/25 за уже раніше поданим позовом цього ж позивача до того ж відповідача, з тим самим предметом та з однакових підстав, і на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 164/338/26 не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі № 161/26950/25, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи та даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 27 грудня 2025 року звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів (справа № 161/26950/25).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2025 року справу № 161/26950/25 передано за підсудністю до Маневицького районного суду Волинської області.

Разом із тим, 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 також звернувся до Маневицького районного суду Волинської області із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, у якому зазначив, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (справа № 164/338/26).

Ухвалою Маневицького районного суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у цій справі, призначено підготовче засідання на 11:00 02.04.2026.

11 березня 2026 року від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачем уже попередньо 27.12.2025 подано аналогічний позов (справа № 161/26950/25), справу за яким ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2025 передано за підсудністю до Маневицького районного суду Волинської області.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 161/26950/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, підготовче засідання призначено на 11:00 05.05.2026.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони (позивач і відповідач), підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову – це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач у позовній заяві вказує підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В обох, поданих ОСОБА_1 позовах у справах № 164/338/26 і № 161/26950/25 аналогічними є сторони (позивач, відповідач), предмет та підстави позовів.

При цьому, усвідомлюючи факт попереднього подання до суду позову у грудні 2025 року, позивач ОСОБА_1 повторно 13.02.2026 звернувся з аналогічним позовом, недостовірно зазначивши, що такого іншого позову ним не подано, що суперечить вимогам п. 10. ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Про наявність підстав для залишення позову у справі № 164/338/26 без розгляду суду стало відомо після відкриття провадження у цій справі 02.03.2026, під час вирішення заявленого відповідачем у відзиві від 11.03.2026 відповідного клопотання.

Судом вірно встановлено, що на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 164/338/26, що розглядається, тобто станом на 02.03.2026, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду у справі № 161/26950/25.

Також, станом на 02.04.2026 судом вірно встановлено, що ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 161/26950/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

Посилання позивача на те, що судом не взято до уваги подання ним певних заяв у іншій справі № 161/26950/25 – відхиляються апеляційним судом, оскільки їх подання є цивільним процесуальним правом особи користуватися наданими йому законом правами на власний розсуд і не впливають на правильність постановлення ухвали у цій справі.

Крім наявності/відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у цій справі, суд не наділений повноваженнями з`ясовувати усі інші питання, які можуть бути предметом вирішення лише у іншій справі.

Повно та об`єктивно дослідивши усі обставини при вирішенні заявленого відповідачем клопотання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення без розгляду позову у цій справі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених обставин справи та не дають підстав для скасування ухвали суду, постановленої з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді