Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №369/8768/23-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 369/8768/23-ц

пр. 2-1847/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивачки - не з`явилась,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір № 1885 про зобов`язання сторін договору укласти у майбутньому договір купівлі-продажу (основний договір) щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Продавець у строк не пізніше ІІІ кварталу 2021 року зобов`язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру

АДРЕСА_2 метою виконання взятих на себе зобов`язань за попереднім договором ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі забезпечувальний платіж в розмірі 706 957,00 грн., що є еквівалентом 25 000,00 дол. США.

Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума в розмірі 706 957,00 грн., що є еквівалентом 25 025,00 доларів США є авансом, а не завдатком.

Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений попереднім договором, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму за попереднім договором.

Всупереч умовам попереднього договору, продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якому має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.

Крім того, всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 25 025,00 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позову складає - 915 164, 25 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського району Київської області від 14 червня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів передано до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06 березня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року розгляд справи відкладено на 05 вересня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року розгляд справи відкладено на 28 листопада 2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року здійснено перехід розгляду справи за № 369/87688/23 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 19 березня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 14 липня 2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 05 листопада 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 26 лютого 2026 року.

Позивачка у судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копії позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу. Проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовим розглядом встановлено, що 25 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір № 1885, за умовами якого (пункт 1.1) сторони зобов`язуються у майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 2.8 та п.п. 2.8.1 попереднього договору сторонами погоджено наступний порядок та строки здійснення розрахунків за попереднім договором в частині сплати забезпечувального платежу: перша частина забезпечувального платежу в розмірі 706 957,00 грн, що є еквівалентом 25 025,00 дол. США, була сплачена покупцем продавцю, в момент укладення сторонами попереднього договору.

Отже, продавцю було передано всього 706 957,00 грн, що є еквівалентом 25 025,00 дол. США.

Пунктами 3.2 - 3.2.5 попереднього договору передбачено, що сторони беруть на себе обов`язок укласти основний договір не пізніше ІІІ кварталу 2021 року.

Пунктом 3.4. попереднього договору передбачено, що продавець зобов`язується забезпечити введення багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію в І кварталі 2021 року, а також забезпечити підключення багатоквартирного житлового будинку до основних систем комунікацій, в тому числі: газопостачання, електропостачання, водопостачання, каналізування, та здійснити благоустрій прибудинкової території.

Всупереч умовам попереднього договору, продавець не передав у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу як до ІІІ кварталу 2021 року, так станом на день подання позову до суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав т обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

У п. 2.5 договору сторони визначили, що забезпечувальний платіж не є видом забезпечення зобов`язання, зокрема й завдатком.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, викладена у постановах: від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13, а також підтримана постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Оскільки Основний договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, а судом не встановлено підстав для залишення забезпечувального платежу продавцем (відповідачем), як і не встановлено підстав для стягнення з відповідача подвійної суми забезпечувального платежу, суд дійшов висновку про те, що переданий позивачкою відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 706 957,00 грн, що є еквівалентом 25 025,00 дол. США, є авансом, а тому підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Щодо валюти зобов`язання

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в прядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово виснувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17).

За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання.

За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18).

У пункті 6.3 попереднього договору сторони погодили, що у випадку односторонньої безпідставної відмови або ухилення продавця від укладення основного договору на визначених попереднім договором умовах або будь-яких дій чи бездіяльності продавця, що спричинюють неможливість посвідчення нотаріусом основного договору. Покупець має право відмовитися від виконання попереднього договору та від укладення основного договору, а також вимагати розірвання попереднього договору, шляхом укладення між сторонами відповідного договору про розірвання. У такому разі продавець, протягом 60 робочих днів з моменту укладення договору про розірвання та отримання від покупця письмової заяви на повернення коштів, повертає покупцю грошові кошти, що були одержані продавцем згідно попереднього договору.

При цьому, як вбачається зі змісту 2.1-2.8.1 попереднього договору позивачка була зобов`язана здійснювати на користь відповідача платежі в гривнях, проте з прив`язкою до їх еквіваленту, визначеного в доларах США за гривні НБУ 28,25 грн.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14 висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника.

Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 вересня 2024 року у цивільній справі № 500/5194/16 констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Враховуючи, що сторони у попередньому Договорі визначили у гривневому грошовому зобов`язанні еквівалент в доларах США, сума, що підлягає сплаті відповідачем визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для долара США на день звернення до суду з позовною заявою та становить 915 164,25 грн, що еквівалентно 25 025,00 дол. США.

Відповідач вказаної суми коштів позивачу не повернув.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 915 164,25 грн, що еквівалентно 25 025,00 дол. США.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 915 164 (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 25 коп., що еквівалентно 25 025 (двадцять п`ять тисяч двадцять п`ять) доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 151 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят одна) грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ