Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №570/684/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/684/26

Номер провадження 3/570/497/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Коробов С.О., з учасю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , її захисника Павлюк І.А., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №1 Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.184 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно допротоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №754769 ОСОБА_1 09 лютого 2026 року близько 12 години 00 хвилин по АДРЕСА_1 не належно виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2009 року народження, внаслідок чого дитина була відсутня за місцем проживання з 16 години 06.02.2026 по 15 годину 08.02.2026. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила Закон України "Про охорону дитинства" та Сімейний Кодекс. Вказані дії вона вчинила повторно протягом року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала. Вказала суду, що вона належно виконує батьківські обов`язки. Пояснила суду, що її дитина є хворою- 11.02.2026 року її дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 діагностовано: Розлад поведінки з депресією. F 92.0. Код F92.0 (Депресивний розлад поведінки) за МКХ-10 — це поєднання стійкої агресивної, зухвалої або дисоціальної поведінки з вираженими симптомами депресії (сум, апатія, втрата інтересу, безнадія). Стан потребує комплексної діагностики, психотерапії та часто медикаментів, впливаючи на фізичний і психологічний стан. Медикаментозне лікування дитині призначено 17.11.2025 року, що вбачається з рецепту, який виписаний лікарем який діагностував дану хворобу. Однак, незважаючи на прийом медикаментів, дитина виявляє сум, апатію, втрату інтересу до життя, що супроводжується зникненням із місця проживання.

Вказала, що 06.02.2026 року її донька ОСОБА_4 близько 16 год. пішла до друга, однак їй нічого не сказала, що змусило її, як маму, викликати поліцію для допомоги, однак замість того, щоб розібратися в ситуації та допомогти, на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Захисник в судовому засіданні вказала, що на думку сторони захисту, в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч.2 ст. 184 КУпАП, що ставить під сумнів наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КпАП України, так як саме ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що не могла знайти свою дитину, звернулася в поліцію за допомогою. Просила закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях її підзахисної.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5 , який є дідусем неповнолітньої та батьком ОСОБА_1 . Свідок підтвердив наявність хвороби у його онуки. Вказав, що це викликало вже неодноразово неконтрольовану поведінку з боку дитини. Зауважив, що його донька ОСОБА_1 належно виконує свої батьківські обов`язкі, однак була змушена звернутися до поліції, бо не знала місцезнаходження доньки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання неповнолітніх дітей, яке вчинене повторно протягом року.

Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна рахуватися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

При складанні протоколу про адміністративні правопорушення, не конкретизовано, у який саме спосіб (дія/бездіяльність) ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов проживання та виховання її дочки. Крім цього, не вказано які саме обов`язки щодо забезпечення належних умов виховання та проживання не виконала ОСОБА_1 і якими нормативно - правовими атами передбачені ці обов`язки.

Як зазначено вище, у протоколі про адміністративне правопорушення не вбачається, які саме дії ОСОБА_1 утворюють склад адміністративного правопорушення, норми якого закону порушила вказана особа та в чому виразилось ухилення її від виконання, передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів вини ОСОБА_1 та документів, які б підтверджували неналежне виховання доньки.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, шо мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків та іншими документами.

Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У своїх рішеннях ЄСПЛ притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України” №39598 / 03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом » ( рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства » ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series А заява № 25).

У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, 280 КУпАП України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Коробов С.О.