Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №559/1281/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1281/26

Провадження № 2-а/559/28/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 07.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №1/352 від 15.05.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2025 його було визнано винним за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн. за неявку за викликом по повістці за адресою його проживання 08.11.2024 до ТЦК, повістку було повернуто 10.11.2024 у зв`язку з відсутністю адресата. Позивач з вказаною постановою в цій частині не згодний, оскільки він є студентом Тернопільського національного технічного, перебував на навчанні, повісток не отримував. Крім того, трьохмісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності сплив 09.02.2025, оскільки правопорушення виявлено 08.11.2024, але не 15.05.2025. Тою же постановою позивача притягнуто до відповідальності за не уточнення персональних даних протягом 60 днів у період з 18.05.2024 по 16.07.2024. Позивач визнає, що вточнив такі дані 09.11.2024, отже трьохмісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності в цій частині сплив 10.02.2025. Також позивач посилається на п.1 ч.1 ст.247 КУпАП щодо закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, вважає спірну постанову необґрунтованою, неправомірно та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 22.04.2026 поновлено позивачу строк на звернення до суду, відкрито провадження в даній адміністративній справі, призначено судове засідання.

01.05.2026 до суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, у якому представник вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, відповідач вказує, що виявив вищевказані порушення саме 15.05.2025, коли позивача було доставлено до ТЦК. А саме було виявлено, що позивач не з`явився по повістці на 08.11.2024, а також особисто не з`явився у строк, що не перевищує 7 днів – 16.11.2024. Крім того, позивач не уточнив персональні дані протягом 60 днів у період з 18.05.2024 по 16.07.2024. 15.05.2025 щодо позивача було складено протокол №350, який він відмовився отримувати, а також призначено дату розгляду справи на 15.05.2025 о 11.30 год. За наслідками розгляду справи було винесено оскаржувану постанову, яку позивач також відмовився отримувати. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду заяву, в якій вказав, що є неналежним відповідачем, оскільки спірну постанову винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, заяв або клопотань не направляли, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

У зв`язку із розглядом справи за відсутності сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.

З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ця обставина не оспорюється сторонами.

З повістки № 906491, яка сформована на ім`я позивача 30.10.2024, зобов`язано ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09.00 год. 08.11.2026 для уточнення даних.

ТЦК направив позивачу за місцем його проживання у АДРЕСА_1 , рекомендований лист із повісткою. Вказане поштове відправлення особисто не вручено адресату у зв`язку з відсутністю по місцю проживання.

Крім того, позивач визнає, що не уточнив персональні дані протягом 60 днів у період з 18.05.2024 по 16.07.2024, а вточнив такі дані лише 09.11.2024, що вбачається з роздруківки з додатку «Резерв +» (а.с.31).

Постановою №1/352 від 15.05.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за неявку за викликом по повістці за адресою його проживання 08.11.2026 до ТЦК, повістку було повернуто 10.11.2024 у зв`язку з відсутністю адресата. Тою же постановою позивача притягнуто до відповідальності за не уточнення персональних даних протягом 60 днів у період з 18.05.2024 по 16.07.2024. Позивачу ставиться у вину порушення абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду, абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 1487 від 30.12.2022 року. На ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Зі змісту постанови слідує, що позивача було ознайомлено з її змістом, від отримання копії відмовився. Як вбачається з протоколу №350 про адміністративне правопорушення від 15.05.2025, позивачу були роз`яснені його права, повідомлено про час та місце слухання справи, від надання пояснень та отримання копії протоколу позивач відмовився.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Слід вказати, що строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024 року внесені зміни до абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», згідно з якими: «інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження».

Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:

у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 563 Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2980) стати на військовий облік одним з таких способів:

прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.

Заява подається громадянином України закордонній дипломатичній установі України особисто разом із паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який після прийняття заяви повертається громадянину України, або засобами поштового зв`язку разом з копією першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Закордонна дипломатична установа України надсилає заяву з визначеними документами відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню або регіональному органу СБУ або відповідному підрозділу розвідувальних органів на їх адресу електронної пошти, яка розміщена на їх офіційному веб-сайті, у семиденний строк.

Абзаци п`ятий - дев`ятий цього підпункту не застосовуються до працівників системи органів дипломатичної служби України.

Отже, у позивача виник обов`язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити персональні дані.

Позивач не заперечує тієї обставини, що є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у відповідача.

Суд зауважує, що вказані норми законодавства про мобілізацію в особливий період передбачають безальтернативний обов`язок усіх військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку уточнити свої військово-облікові дані.

Суд звертає увагу на те, що процедура уточнення військово-облікових даних не обмежується внесенням змін лише до окремих відомостей. Ця процедура передбачає обов`язкову особисту явку (або звернення через визначені законодавством електронні сервіси) з метою надання повного, актуального переліку даних: адреси проживання, контактних телефонів, електронної пошти (за її наявності) та будь-якої іншої інформації, необхідної для ведення точного військового обліку.

Ненадання чи умисне приховування принаймні однієї з цих відомостей, а також відмова без поважних причин з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) або не використання інших передбачених способів актуалізації даних, є порушенням обов`язку з уточнення військово-облікових даних, установленого чинним законодавством.

Так, підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності послужило не уточнення ним облікових та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України" Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 3633-ІХ від 11.04.2024.

Позивач не надав доказів, що уточнив (оновив) свої персональні дані в спосіб та в строк, зазначений в Законі №3633-ІХ, тобто в строк з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а й сам визнав, що уточнив такі дані 09.11.2024.

Як вже зазначалось, уточнення військових облікових даних є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого настає передбачена законом відповідальність (позивач був зобов`язаний уточнити облікові дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року одним з таких способів: через центр надання адміністративних послуг; через оновлення в застосунку «Резерв+»; особисто в ТЦК та СП).

Крім того, як слідує з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягується до відповідальності за порушення вимог Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, за неуточнення персональних даних, що є порушення саме правил військового обліку, вчиненого в особливий період, а тому відповідач вірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Отже, судом встановлено факт невиконання позивачем обов`язку уточнити свої військово-облікові дані у встановлений законом строк (до 17.07.2024 року).

Крім того, відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У той же час щодо доводів позивача про пропуск відповідачем строку, встановленого статтею 38 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.

Положеннями частини першої статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно постанови №1/352 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 15.05.2025, ОСОБА_1 повинен був з`явитися до ТЦК 08.11.2024 о 09:00.

На вказаний виклик позивач не відреагував, до відповідача не прибув.

Таким чином, днем вчинення адміністративного правопорушення є 08.11.2024; днем його виявлення є 09.11.2024.

Тобто, станом на дату винесення спірної постанови №1/352 - 15.05.2025, строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 завершився.

Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 15.05.2025, тобто поза межами строку, визначеного частиною сьомою статті 38 КУпАП, що є підставою для скасування постанови №1/352 від 15.05.2025 в цій частині.

Стосовно адміністративного правопорушення, пов`язаного з неоновленням персональних даних, суд зазначає наступне. В даному випадку адміністративне правопорушення, суть якого полягала у протиправній умисній бездіяльності (неоновлення персональних даних), було триваючим до моменту вчинення позивачем активних дій для усунення причин правопорушення - оновлення даних через мобільний застосунок «Резерв+») 09.11.2024. З відповідної дати правопорушення є закінченим.

Отже з 09.11.2024 позивач є особою, яка дотрималась мобілізаційного законодавства та уточнила свої персональні дані (адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані) в спосіб, який встановлений законодавцем.

В той же час, відповідач, який має доступ до відповідних реєстрів, в т.ч. Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, мав виявити як сам факт вчинення правопорушення (неоновлення даних у встановлений термі), так і факт подання даних. За таких обставин, 3-місячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності має відраховуватись від дати оновлення даних з 09.11.2024 року та закінчився 10.02.2025.

Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 15.05.2025 тобто поза межами строку, визначеного ч.7 ст.38 КУпАП, що є також підставою для скасування постанови №1/352 від 15.05.2025 в цій частині.

В даному випадку виявлення правопорушення працівниками ТЦК лише 15.05.2025 не змінює дату, з якої відповідач мав виявити факт вчинення правопорушення та притягнути позивача до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 161/15102/25 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 363/6530/25 від 21 січня 2026 року.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, оскільки судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 15.05.2025 тобто поза межами строку, визначеного ч.7 ст.38 КУпАП, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення – закриттю, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

У той же час в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 слід відмовити, оскільки спірну постанову винесено саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання позову позивач сплатив 665,60 грн, тому на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно стягнути вказану суму.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 132, 139, 244-246, 250, 268, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2025 №1/352 скасувати, а справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя О.М.Томілін