Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №167/450/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/450/26

Номер провадження 3/167/169/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., за участю: секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП)

в с т а н о в и в :

Формулювання правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 432167 від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 19 березня 2026 року в період часу 08 год 30 хв по 13 год 00 хв ухилилась від передбачених законом обов`язків по догляду та вихованню за малолітнім сином ОСОБА_2 , 2012 року народження, який 19 березня 2026 року о 12 год 50 хв, перебуваючи в класній кімнаті КОЗЗСО «Переспівський ліцей», що в АДРЕСА_2 виражався на адресу малолітнього ОСОБА_3 , 2012 року народження, нецензурною лайкою та шарпав його за верхній одяг, чим порушивши громадський порядок та вказанами діями ОСОБА_1 порушила п. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України та Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ.

Стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає відповідальність за вищезазначене адміністративне правопорушення.

Указані дії ОСОБА_1 посадовою особою органу поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ст. ДОП ВПД № 1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітаном поліції А. Торожнюком кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Позиція особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що не ухилялась від виконання батьківських обов`язків. Зазначила, що 19 березня 2026 року їй зателефонували з ліцею і повідомили, що однокласник її малолітнього сина ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 (сину) тілесні ушкодження і в нього погіршився стан здоров`я. Після почутого відразу поїхала в ліцей, сина було госпіталізовано в КЗ «Волинська обласна дитяча лікарня» де постановили діагноз: забій передньої черевної стінки. Пояснила, що в подальшому їй зі слів сина стало відомо, що у нього з ОСОБА_6 виник конфлікт щодо групи в месенджері. В подальшому до нього (сина) підійшов ОСОБА_4 та умисно наніс удар в область голови, далі ОСОБА_6 наніс удар ногою в область щелепи і син втратив рівновагу та впав на підлогу. Наголосила, що ОСОБА_5 не вживав нецензурну лайку по відношенню до ОСОБА_6 і не шарпав останнього. Зауважила, що завжди належним чином виконує батьківські обов`язки: цікавиться успішністю дитини в школі, дбає про його фізичний і духовний розвиток, відвідує батьківські збори. Пояснила, що підписувала пояснення і протокол без належного прочитання та уваги, а поліцейським не було детально роз`яснено суть правопорушення та її права. Зазначила, що на її запитання та зауваження про побиття її сина іншим учасником конфлікту поліцейський повідомив, що суд розбереться. Просила провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Позиція посадової особи органу поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

Ст. ДОП ВПД № 1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітан поліції Торожнюк А. В. в судовому засіданні пояснив, що з Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області надійшли матеріали стосовно конфлікту, що стався 19 березня 2026 року в Переспівському ліцеї разом з поясненнями ОСОБА_7 та вчителя. Зазначив, що під час спілкування з учасниками конфлікту з пояснень ОСОБА_7 ним було встановлено, що ОСОБА_8 в громадському місці (школі) виражався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_7 і на підставі цього було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно матері ОСОБА_1 . При цьому ствердив, інших доказів нецензурних висловлювань ОСОБА_9 адміністративні матеріали не містять. Зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та її права, від неї не надходило будь-яких заяв/клопотань чи заперечень. Вказав, що ним помилково не вказано норму Закону України «Про охорону дитинства» яку не виконала ОСОБА_1 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волнської області від 16 квітня 2026 року занесеною до протоколу судового засідання постановлено клопотання ОСОБА_1 про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 задовольнити.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волнської області від 12 травня 2026 року занесеною до протоколу судового засідання постановлено клопотання ОСОБА_1 відмову від виклику в судове засідання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 задовольнити.

Суддя, заслухавши особу щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, посадову особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, свідків, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, доходить такого висновку.

Норми права, які застосовує суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх/неповнолітніх дітей.

Згідно з ст. 150 Сімейного кодексу України: 1) батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3) батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4) батьки зобов`язані поважати дитину; 5) передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; 6) забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 7) забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Встановлені обставини, висновок судді та мотиви прийнятого судового рішення.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 432167 від 24 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», оскільки син в ліцеї виражався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_14 та шарпав останнього за верхній одяг.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 432167 від 24 березня 2026 року додано:

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 24 березня 2026;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 24 березня 2026;

- письмові пояснення ОСОБА_11 від 19 березня 2026 року;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 19 березня 2026 року;

- письмові пояснення ОСОБА_15 від 24 березня 2026 року;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .

Разом з тим, аналіз наявних у справі доказів свідчить про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт саме ухилення особи від виконання батьківських обов`язків.

Крім цього допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 (батько ОСОБА_9 ) зауважив, що поліцейський не повною мірою з`ясував обставини вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 та обмежився лише формальним складення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказав, що під час спілкування з сином останній повідомив, що конфлікт з ОСОБА_16 виник щодо створеної ним групи в месенджері і він жодного нецензурного слово в сторону ОСОБА_6 чи будь-кого іншого не вживав. Далі, коли ОСОБА_6 почав завдавати йому удари ОСОБА_5 ухилявся та захищався.

Далі, свідок ОСОБА_11 , яка перебуває на посаді педагогога-організатора, класного керівника 8-А класу Переспівського ліцею в судовому засідання зазначила, що в день події вона була відсутня в школі, проте після виникнення конфлікту між учнями ОСОБА_17 та ОСОБА_16 відразу прибула до школи. Зі слів вчителя зарубіжної літератури та учнів їй стало відомо, що конфлікт між дітьми виник ще на уроці, а в подальшому на перерві ОСОБА_4 застосувавши техніку теквон-до (останній займається у відповідній секції) наніс удари ОСОБА_5 . Наголосила, що раніше ніколи не чула щоб ОСОБА_5 вживав нецензурні слова і діти не повідомляли про їх вживання останнім під час конфлікту. Зауважила, що ОСОБА_5 є розумним, начитаним, порядним, комунікабельним та неконфліктним учнем. Суттєвих зауважень щодо його поведінки в школі не було, він завжди бере активну роль в житті школи, олімпіадах різного рівня, дотримується дисципліни. Зазначила, що мати ОСОБА_1 завжди бере участь у батьківських зборах, цікавиться успіхами у навчанні сина, підтримує його у прагненні до навчання.

Відтак, під час розгляду адміністративних матеріалів встановлено, що подія, яка стала підставою для складання адміністративного протоколу, виникла за обставин емоційної та агресивної поведінки іншого учасника конфлікту – ОСОБА_7 , який, зі слів матері, свідків погрожував та завдавав ударів ОСОБА_18 . Таким чином, дії малолітнього ОСОБА_5 були ситуативними та зумовлені конкретною конфліктною ситуацією, а не наслідком відсутності належного виховання чи контролю з боку матері.

Суддя звертає увагу, що сам по собі факт виникнення окремого конфлікту за участю малолітнього не може автоматично свідчити про неналежне виконання батьківських обов`язків, оскільки законодавець пов`язує адміністративну відповідальність за ст. 184 КУпАП саме з ухиленням від виконання таких обов`язків, що має проявлятися у свідомій, винній, тривалій або систематичній бездіяльності батьків, спрямованій на невиконання обов`язків щодо виховання дитини.

Більше того, з показань свідка ОСОБА_11 , долученої до матеріалів справи письмової характеристик, виданих ОСОБА_19 ліцеєм вбачається, що малолітній ОСОБА_8 навчається у зазначеному навчальному закладі, має високий рівень розвитку пізнавальних процесів, доброзичливий, ввічливий, щирий, підтримує товариські взаємини з однолітками, дотримується правил поведінки.

Також у характеристиці зазначено, що учень займає призові місця на районних та обласних олімпіадах (стверджується долученими до матеріалів справи грамотами), усі доручення виконує вчасно та добросовісно, користується авторитетом серед однокласників. Окрім того, ОСОБА_5 характеризується як товариський та таким, що вміє знаходити спільну мову з людьми різного віку.

Особливого значення суддя надає тому, що у характеристиці прямо зазначено: батьки цікавляться навчанням дитини і відповідально ставляться до його виховання.

Вказані обставини є прямим підтвердженням того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не лише не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки - належним чином їх виконує, здійснює виховання дитини, контролює її поведінку та бере участь у її розвитку.

Жодних доказів, які б свідчили про систематичне неналежне виконання батьківських обов`язків, відсутність контролю за дитиною, створення для неї неналежних умов життя або виховання, матеріали справи не містять.

Також, поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме обов`язки не виконала ОСОБА_1 , а посилання на порушення норм Закону України «Про охорону дитинства» в цілому є безпідставним.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення посадової особи органу поліції, яка склала протокол та додані до нього матеріали не містять достатніх і допустимих доказів, які б підтверджували неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та доводили наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» від 30 травня 2013 року та «Карелін проти росії» від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Суддя також враховує, що відповідно до загальних принципів права та практики їх застосування, притягнення особи до відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях або формальному підході до оцінки окремих обставин без урахування всієї сукупності доказів.

У даному випадку такі сумніви щодо доведеності вини особи є істотними та не усунутими, а тому відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи вищенаведене, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог ст. 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, доходжу висновку, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Судові витрати.

З урахуванням приписів ст. 401 КУпАП, у разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.

Керуючись ст. 184, 247, 252, 265, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І. Т. Гармай