Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №742/6470/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 травня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/6470/24

Головуючий у першій інстанції – Коваленко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/14/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю. Г.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент”

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Коваленка А.В. від 27 лютого 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Прилуки, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року, станом на 06.11.2024 року, у розмірі 41 325 грн., яка складається із наступного: 3 000 грн. - заборгованість за кредитом; 38 325 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних) та графіку платежів. Також позивач ставив питання про стягнення із відповідача на свою користь судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” вказувало, що відповідно до укладеного кредитного договору №1114-887-1 від 18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн., строком на 365 днів (до 17.10.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ ”А-БАНК”, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України ”Про електронну комерцію”. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту, з яким відповідач ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту, затверджені наказом директора ТОВ ”ФК ”Процент”, викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us. За доводами позивача, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 387010 направлявся відповідачу 18.10.2023 року о 12:02:56 год., шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у Кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 18.10.2023 року о 12:03:08 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 387010 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 18.10.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ ”А-БАНК”, що підтверджується чеком, завірена копія якого додана до позовної заяви. Відповідно до п.1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5% річних). Строк надання кредиту, відповідно до п.1.3. кредитного договору, становить 365 днів. Відповідно до п.1.3. кредитного договору, періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в додатку №1 до кредитного договору (Графік платежів). Відповідно до п.п.2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п.1.3. кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідно до п.4.2. кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеного у пункту 1.1. кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів. Позивач вказує, що відповідач, у порушення умов кредитного договору, не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки, відповідно до Графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що має відображення у розрахунку заборгованості, при цьому, відповідач порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. За доводами позивача, він звертає стягнення виключно на заборгованість за простроченими процентами та сумою кредиту за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором, станом на 06.11.2024 року, становить: 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 38 325,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2. кредитного договору, за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних) та Графіку платежів. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.02.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” заборгованість за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року в сумі 41 325 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по кредиту; 38 325 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою ”Фінансова компанія ”Процент” 2 422 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору при поданні позовної заяви до суду та 5 000 грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Прилуцького міськрайонного суду від 27.02.2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ ”Фінансова компанія ”Процент” відмовити у повному обсязі. Також апелянт просить стягнути на його користь з ТОВ ”Фінансова компанія ”Процент” понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та судові витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 27.02.2025 року є незаконним та необґрунтованим. Доводи апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції неправомірно не прийнято до уваги ті обставини, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, у розмірі 3,5%, є несправедливим, у розумінні статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, суперечить встановленим статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” обмеженням та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, та становить більше, ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. Законом України ”Про споживче кредитування” нормативно зазначено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов`язань по споживчому кредиту не може перевищувати подвійної суми по договору кредитування та не може бути збільшена. Позичальник взяв кредит на суму 3 000 грн., штрафні санкції встановлені на суму до 6 000 грн. З урахуванням наведеного, загальна сума кредиту мала становити: 3 000,00 грн. (сума кредиту) + 6 000,00 грн. (максимальний розмір штрафів та інших платежів за порушення умов погашення кредиту) = 9 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.02.2025 року - залишити без змін. Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу, які понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” витрати на професійну правничу у розмірі 3 000 грн. за подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.02.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1114-887-1, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 3 000 грн., зі сплатою процентів за користуванням кредитом 3,5%, на строк 365 днів.

Згідно із п.1.7. укладеного договору, Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_3 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс Fondy (ТОВ ”ФК ”Елаєнс” здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайтhttps://fondy.ua) або іншим способом.

Відповідно до п.2.4.1. укладеного між сторонами спору договору, позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.

Згідно із п.2.4.5. вказаного договору, у разі порушення строків повернення кредиту, відповідно до умов договору, сплатити проценти за неправомірне користування кредитом відповідно до п.3.3. договору.

Відповідно до п.4.2. даного договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позичальником (з дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у п.8 цього Договору) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно із п.4.4. договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати (а.с.11-15).

Згідно інформаційного повідомлення (додаток №2 до кредитного договору №1114-887-1 від 18.10.2023 року), ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг, зазначив власні контактні номери телефонів, за якими може здійснюватися взаємодія між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент”: НОМЕР_2 ; НОМЕР_4 . Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 387010 направлявся відповідачу 18.10.2023 року о 12:02:56 год., шляхом надсилання повідомлення на мобільний телефон НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС (а.с.16).

Згідно квитанції №668520625 від 18.10.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” перерахувало 3 000 грн. на картку № НОМЕР_5 за договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року (а.с.17).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №1114-887-1 від 18.10.2023 року, станом на 06.11.2024 року, заборгованість відповідача за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року становить - 41 325 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по кредиту; 38 325 грн. 00 коп. - сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року (а.с.18-22).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 27.02.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого ТОВ ”ФК ”Процент” позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході розгляду справи наявними у справі доказами було доведено, що 18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” та ОСОБА_1 був укладений договір №1114-887-1 про надання кредиту, який підписаний із використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, і відповідно до Закону України ”Про електронну комерцію”, цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах. Позивачем виконано умови договору в повному обсязі, натомість, відповідачем належним чином умови договору не виконувалися, внаслідок чого за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року утворилася заборгованість в сумі - 41 325 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по кредиту; 38 325 грн. 00 коп. - сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних). Оскільки відповідачем правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що судом першої інстанції неправомірно не прийнято до уваги ті обставини, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, у розмірі 3,5%, є несправедливим, у розумінні статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, суперечить встановленим статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” обмеженням та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, та становить більше, ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. Законом України ”Про споживче кредитування” нормативно зазначено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов`язань по споживчому кредиту не може перевищувати подвійної суми по договору кредитування та не може бути збільшена. Позичальник взяв кредит на суму 3 000 грн., штрафні санкції встановлені на суму до 6 000 грн. З урахуванням наведеного, загальна сума кредиту мала становити: 3 000,00 грн. (сума кредиту) + 6 000,00 грн. (максимальний розмір штрафів та інших платежів за порушення умов погашення кредиту) = 9 000,00 грн.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України ”Про електронну комерцію”.

У статті 3 Закону України ”Про електронну комерцію” визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин: 3, 4, 6 статті 11 Закону України ”Про електронну комерцію”, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України ”Про електронну комерцію”, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Приписами статті 12 Закону України ”Про електронну комерцію” регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України ”Про електронну комерцію” визначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі ”логін-пароль”, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч.1 статі 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1114-887-1, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 3 000 грн., зі сплатою процентів за користуванням кредитом 3,5%, на строк 365 днів.

Відповідно до п. 1.1. укладеного між сторонами спору договору, відповідач отримав грошові кошти в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Згідно п.1.2. даного договору, процента ставка за користування кредитом становить - 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процента ставка становить 1 277,50%) користування кредитом.

Відповідно до п. 1.3. укладеного договору, строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно із квитанцією №668520625 від 18.10.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” перерахувало 3 000 грн. на картку № НОМЕР_5 за договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року (а.с.17).

За наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що факт укладення 18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” та ОСОБА_1 кредитного договору №1114-887-1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, а також належне виконання позивачем умов вказаного договору, підтверджено належними та допустимими доказами. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що судом першої інстанції неправомірно не прийнято до уваги ті обставини, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, у розмірі 3,5%, є несправедливим, у розумінні статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, суперечить встановленим статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” обмеженням та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, та становить більше, ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року, сума заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 38 325 грн. 00 коп., яку просив стягнути позивач і яку стягнув із відповідача на користь позивача оскаржуваним рішенням від 27.02.2025 року суд першої інстанції, обрахована позивачем за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних) за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року, відповідно до п. 1.2. укладеного кредитного договору.

Апеляційним судом встановлено, що вказаний розрахунок проведено без врахування положень Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року.

Вказаним Законом внесено зміни, серед іншого, у розділ IV ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про споживче кредитування” №1734-VII від 15.11.2016 року, який доповнено пунктом 17 такого змісту:

”17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг”, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %”.

Крім цього, статтю 8 Закону України ”Про споживче кредитування” доповнено частиною п`ятою такого змісту:

”5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.”

Таким чином, відповідно до пункту 17 Розділу IV ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про споживче кредитування”, тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, тобто, до 20.08.2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 року включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року включно).

На підставі ч.5 статті 8 Закону України ”Про споживче кредитування”, починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто, з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України ”Про споживче кредитування”, не може перевищувати 1%.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №1114-887-1 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” та ОСОБА_1 - 18.10.2023 року, тобто, до набрання чинності Законом України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, і він продовжував діяти після набрання чинності цим Законом, а тому на нього поширюється дія пункту 5 розділу I цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, обрахована за денною процентною ставкою 3,5% за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року. При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що частина зазначеного періоду підпадає під сферу дії Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року, а саме, період з 24.12.2023 року по 17.10.2024 року, що унеможливлює застосування у цей період денної процентної ставки 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних), відповідно до п. 1.2. укладеного між сторонами спору кредитного договору.

За розрахунком апеляційного суду, розмір процентів, які підлягали нарахуванню відповідачу за період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року, відповідно до умов договору та із врахуванням вказаних вище вимог чинного Законодавства, становить:

- за хронологічний період з 18.10.2023 року до 23.12.2023 року, включно: 3 000 х 3,5% х 67 = 7 035 грн. (сума кредиту - 3 000 грн., денна процентна ставка - 3,5%, кількість днів в періоді - 67);

- за хронологічний період з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року, включно: 3 000 х 2,5% х 120 = 9 000 грн. (сума кредиту - 3 000 грн., денна процентна ставка - 2,5%, кількість днів в періоді - 120);

- за хронологічний період з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року, включно: 3 000 х 1,5% х 120 = 5 400 грн. (сума кредиту - 3 000 грн., денна процентна ставка - 1,5%, кількість днів в періоді - 120).

- за хронологічний період з 21.08.2024 року до 17.10.2024 року, включно: 3 000 х 1% х 58 = 1 740 грн. (сума кредиту - 3 000 грн., денна процентна ставка - 1%, кількість днів в періоді - 58).

Загальна сума процентів, які підлягали нарахуванню відповідачу за хронологічний період з 18.10.2023 року по 17.10.2024 року, складає - 23 175 грн. : (7 035 грн. + 9 000 грн. + 5 400 грн. + 1 740 грн. = 23 175 грн.)

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі в сумі 23 175 грн. Підстав для зменшення розміру відсотків до 6 000 грн., як просить апелянт у апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає, оскільки йдеться мова не про поточні відсотки, а саме про прострочені відсотки, які нараховані внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

За даних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 27.02.2025 року підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” заборгованості за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року з 41 325 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по кредиту; 38 325 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах, до 26 175 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по кредиту; 23 175 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах, та відповідно, пропорційного зменшення розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” відшкодування судового збору.

При поданні позову ТОВ ”ФК ”Процент” було сплачено 2 422 грн. 40 грн. судового збору та понесено витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.

Вимоги позовної заяви ТОВ ”ФК ”Процент” апеляційним судом задоволено частково - на 63,34%, виходячи із розрахунку: 26 175,00 грн. : 41 325,00 грн. х 100% = 63,34%, і, відповідно, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено апеляційним судом на 36,66%, виходячи із розрахунку: 100% - 63,34% = 36,66%.

Таким чином, розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат в суді першої інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, становить: відшкодування судового збору - 1 534 грн. 34 коп., виходячи із розрахунку: 2 422,40 грн. х 63,34% = 1 534,34 грн., відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу: в суді першої інстанції - 6 334 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: 10 000 грн. х 63,34% = 6 334 грн. 00 коп.

Проте, оскільки судом першої інстанції, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи із критерію розумності та співмірності, визначено розмір відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн., апеляційний суд, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для зміни цієї суми.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 3 633,60 грн. судового збору (а.с.122, зворот) та понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. (а.с.111).

Таким чином, розмір відшкодування понесених відповідачем судових витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції, пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, становить: 1 332 грн. 08 коп., виходячи із розрахунку: 3 633,60 грн. х 36,66% = 1 332 грн. 08 коп., а витрат на правничу допомогу: 2 199 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку 6 000 грн. х 36,66% = 2 199 грн. 60 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” витрати на професійну правничу у розмірі 3 000 грн. за подання відзиву на апеляційну скаргу.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказане вище клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” судових витрат у розмірі 3 000 грн. на професійну правничу допомогу за подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2025 року, змінити, виклавши перший-третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

”Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” заборгованість за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 року у сумі 26 175 грн., з яких: 3 000 грн. - сума прострочених платежів по кредиту; 23 175 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” 1 534 грн. 34 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 5 000 грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.”

В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2025 року, залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Процент” на користь ОСОБА_1 1 332 грн. 08 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 2 199 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 14.05.2026 року.

Головуючий: Судді: